Я спілкувався з одним братом і запитав його про самопочуття. Він відповів: «Фізично більш-менш добре, а ось ментальне здоров’я, внутрішній стан – дуже хотілося б, щоб було краще». І я подумав, що це питання сьогодні важливе для багатьох людей в Україні. Я занотував для себе таку тему: «У пошуках Божого оптимізму, сили та надії в часи біди» або «Як зберегти ментальне здоров’я чи відновити його вірою через Слово Боже».

Важливість досвіду тих, хто пройшли біду, та їхні поради

Дуже важливим є досвід і поради тих людей, які пройшли через біду і лихо, які щиро можуть сказати: «Я бачив біду, пережив велике розчарування, але вистояв». І я згадав пророка, який плакав. Я часто звертаюся до Книги Плачу Єремії, в якій Божа людина дуже щиро ділиться тим, що є в серці.

Дуже важливо усвідомити обставини, масштаб біди і, можливо, її причини. Перше, що говорить Господь: шукай Бога, іди у свою таємну комірчину і скажи Йому все, що ти відчуваєш. Скажи Богу, як ти бачиш себе і своє життя серед цих обставин, скажи Йому про свій біль, про своє лихо, про свою зневіру. Я би навіть сказав: плач перед Богом.

Пророк стає перед Богом і говорить до Нього. Можна сказати, що він навіть звинувачує Бога, коли говорить: «Чому Ти зробив мене мішенню? Хто може вистояти проти Тебе? Усе, що є навколо мене, – це таке лихо, яке перевищує мої сили». Він говорить (Плач Єремії 3:1-2,4-5,7-8,11-12,15):

«Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву, Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла… … Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив, обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою, … Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої… І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою… … Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним! Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли, … Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином…»

Зверніть увагу: це пише Божа людина. Усе, що він відчуває, він говорить Господу, відкриваючи перед Богом своє серце і кажучи, як бачить своє становище. Наче говорить: «Боже, Ти став проти мене. Хто може це витримати?»

Він щиро висловлює все, що є в його серці, виливає свій біль перед Богом, говорячи так, як відчуває: «Боже, Ти зробив мене мішенню. Я не можу цього зрозуміти. Мені дуже боляче. Я у відчаї, у розпачі. Я майже знищений. Чому Ти воюєш зі мною? Невже я найгірший або найбільш грішний з усього народу?»

Плач Єремії 3:18-20:

«І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа… Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені…»

Пророк говорить про свій стан повного розпачу, відчуваючи себе розчавленим, ніби серце вже не бачить жодної надії. Наче говорить: «Господи, що Ти робиш? Зупинися, бо я ж – просто людина». І він говорить це Богу дуже щиро.

Згадуйте про Божу силу та славу у вашому житті. Надія на Бога, на Його вірність

Але далі він запрошує нас зупинитися, обернутися назад і згадати Божу силу та Божу славу у своєму житті (Плач Єремії 3:21):

«Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:»

Пророк вилив перед Богом усе, що було в його серці. І якби на цьому закінчився розділ, ми могли б сказати, що ця людина повністю розчавлена: немає надії, немає віри, немає бажання триматися за Господа. Але він говорить: я нагадую своєму серцю про Божу силу і Божу славу в моєму житті – і тому маю надію. Єремія звертає увагу на те, що Бог є вірний.

1 Коринтян 10:13:

«Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.»
Ми говоримо про вірність Господа, незважаючи на обставини і навіть на все те, що ми висловили Йому сам на сам, від серця до серця. І коли ми згадуємо своє життя, ми згадуємо Божу силу і Божу славу, яку Він уже являв раніше.

У Посланні до євреїв 13:8 сказано:

«Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!»

Він не змінився. Можливо, змінилися мої відчуття; можливо, змінилися обставини: раніше вони були кращими, а тепер прийшли біда і лихо. Але Він залишається Тим Самим.

В Євангелії від Матвія 28:20 Господь говорить:

«… І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь»

Коли Господь дивиться на моє життя, навіть попри мою невірність Він не перестає бути вірним. Через якийсь наш гріх Бог ніколи не зрікається Своєї вірності. У 2 Тимофію 2:13 Павло пише:

«А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!»

Це сутність Його єства: Він є вірний і не покине.

Іноді ми можемо запитувати: «Боже, чому це сталося саме зі мною?» або «Чому це могло трапитися, адже я – Твоя дитина?» Але в такі моменти важливо згадати, що Бог – надійний і люблячий. Згадайте Божу силу і Божу славу у своєму житті, в житті інших людей, у житті Божих мужів, про яких говорить Святе Письмо. Згадайте Йосипа, Даниїла, юнаків у вогняній печі, згадайте Христа в Гефсиманії і на Голгофі. Бог нікого з них не залишив, бо Він вірний. І це дуже потішає серце.

Я пригадую один епізод зі свого життя. Я ще був підлітком, це було за радянської влади. Близький друг мого діда повернувся після ув’язнення за проповідь Божого Слова. Він був у нас удома. Я засинав у нього на колінах, а перед тим слухав, як він свідчив про Божу вірність і благодать, про Божу силу в його житті. Ця людина дуже багато пережила. Але я пам’ятаю його як надзвичайно тиху і кротку людину, сповнену сили віри, незважаючи на все, через що він пройшов. Його слова глибоко торкнулися мого серця. Він казав: «Нехай цей світ забере у мене все. Але є одне, чого він ніколи не зможе забрати, – це Христос і Його Слово. Бо для Божого Слова немає ув’язнення». Це дуже важливо зрозуміти і нагадувати своєму серцю.

Повнота сподівання на милість та милосердя Боже

Єремія поклав свій тягар на Господа, ніби сказавши: «Я здаюся в Твій полон, не в полон обставин, не в полон цього світу». Для багатьох людей це звучить важко. Але коли людина говорить: «Господи, я складаю перед Тобою свій тягар. Я здаюся Твоїй милості й милосердю. Я віддаю все Тобі. Я не хочу бути в полоні обставин, людей чи цього світу» – тоді спокій приходить у серце.

Господь Ісус сказав у Матвія 11:28-30:

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!»

Господь Ісус говорив Своїм учням, що ми будемо потребувати втішання. Івана 14:26:

«Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.»

Ухопіться вірою за Божі обітниці

Тому звертайтеся до Бога, щоб Дух Святий дав потішення і нагадав усі Божі обітниці, усі Його слова, які Він промовляв у наше життя. Коли ми опиняємося в таких важких обставинах, дуже важливо вхопитися вірою за Божі обітниці і проголошувати їх від щирого серця, спираючись на Божу вірність.

У Плачі Єремії 3:21-26 сказано:

«Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю! Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.»

Єремія проголошує, Хто є його Господь, на Кого він покладається і в Кого вірить. Дуже важливо триматися за Господа. В Ісаї 59:1 сказано:

«Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути,»

Дуже важливо проголошувати Боже Слово з вірою, навіть тоді, коли ми ще не бачимо Його дії у своєму житті; коли темрява здається дуже густою і майже не видно світла.

В Ісаї 49:16 сказано:

«Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.»

І тоді ми можемо сказати: «Господи, я вірю, що Твоє обличчя не відвернулося від мене. Я маю наснагу і надію, тому звертаюся до Тебе і нагадую Твоєму серцю Твої ж обітниці».

Щирість перед Богом за будь-яких обставин

Ще одне важливе проголошення для людей, які переживають важкі обставини, коли здається, що Бог не чує. У такі моменти проголошуйте Божі обітниці по вірі. В Ісаї 40:28-31 сказано:

«Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. Він змученому дає силу, а безсилому міць. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!».

Наша щирість перед Богом торкається Його серця. Ми можемо говорити, що давно в Господній родині, що маємо великий духовний досвід, але пророк Єремія плакав і щиро говорив: «Господи, невже це Ти поставив мене мішенню? Невже Ти зруйнував усі мої шляхи? Ти напоїв мене гіркотою і полином. Моя душа гнеться і ламається в мені. Усе, що я мав, зруйновано».

Але потім він говорить: «Я згадую – і тому маю надію». Тому серед усієї темряви згадайте, Хто є Господь, згадайте Його силу і славу у вашому житті, у житті ваших близьких і рідних. Саме це допомагає вистояти.

І далі проголошуйте по вірі Божі обітниці: Він не полишить, Він вірний, люблячий і милосердний. Ви дуже цінні для Його серця. Бог дуже багато вклав у ваше життя і найвеличніше, що Він дав нам, – це Христос, Який живе в нас. Господь каже через пророка (Єремії 33:3):

«Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!»

Нехай Господь підбадьорить вас. Нехай ці слова будуть наче ліки для нашого духовного життя і для серця. Господь ніколи не залишає.

Навіть тоді, коли не хочеться нікого бачити, коли здається, що нема кому сказати про свій біль, – зачиніть двері і скажіть все Господу, Який бачить у таємниці, – і Він відповість, і покаже у вашому житті, Хто Він є насправді.

А коли цей шлях буде пройдений, коли темрява розсіється і ви побачите Божу славу, діліться цим досвідом, бо такі свідчення допомагають іншим людям вистояти і дійти до Небесної Оселі, яку приготував для нас Господь Ісус Христос.

Нехай Господь зцілює серця, нехай дає силу втомленим і веде дорогою життя. Він не залишає нас, а йде поруч із нами, бо Він – Добрий Пастир. Він обіцяє, що не покине Своїх. Нехай ця надія живе в наших серцях.

Нехай Господь захистить вас, ваші родини, ваших близьких і друзів, ваші церкви. Нехай Божа благодать покриє вас, нехай прийде милість Господня. Нехай Бог почує ваш зойк, бо Він говорить, що чує голос праведних і відповідає. Нехай буде прославлений Господь!