Щоб не залишатися порожніми й поверхневими, важливо наповнюватися Христом – занурюватися в Нього дедалі глибше.

Підводні човни інколи рухаються поверхнею моря, але це не є типовим станом, адже вони сконструйовані для того, щоб перебувати на глибині, рухатися там і виконувати свою місію. Інколи й ми, подібно до тих підводних човнів, виходимо на поверхню: щось робимо, кудись рухаємося, чимось живемо, але надзвичайно важливо, щоб ми були занурені у Христа, щоб наше духовне життя мало глибину.

Пошук глибини – це завжди шлях наполегливої праці. Натомість ми інколи обираємо шлях найменшого спротиву, шукаючи найлегший варіант.

Чим більше ми наповнені Духом Святим, тим більше ми можемо занурюватися у Христа

Справжньої духовної дії не буде, якщо ми не народжені від Духа і не наповнені Ним. Апостол Павло говорить про те, що має супроводжувати наше життя, коли ми занурюємося у Христа (Ефесян 5:18-20):

“І не впивайтеся вином, у якому розпуста, а наповнюйтеся Духом, повчаючи самих себе псалмами, урочистими та духовними піснями, співаючи і прославляючи у ваших серцях Господа, дякуючи завжди і за все Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,”

Святий Дух відкриває наш розум, дає розуміння Святого Письма і веде до глибшого пізнання Христа.

Слово Христово нехай перебуває у вас щедро. Пізнання Бога

Апостол Павло також звертається до церкви в Колоссах (Колосян 3:16-17):

“Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, в усякій мудрості. Навчайте і застерігайте самі себе, з вдячністю співаючи Богові у своїх серцях псалми, прославлення, духовні пісні. І все, що тільки робите, – словом або ділом, – усе робіть в Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцеві.”

Через пізнання Господа Святий Дух дає нам усе необхідне, щоб ми могли бути зануреними у Христа і, подібно до підводного човна, рухатися на духовній глибині. Важливо зрозуміти, що без пізнання Господа ми не зможемо довго залишатися у глибині Божого серця.

Далі апостол Петро закликає нас докладати зусиль (2 Петра 1:3,5-7):

“Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила – пізнанням Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою. … Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, у побожності – братерство, а в братерстві – любов.”

Якщо все це є в нас і примножується, тоді наше духовне життя буде успішним і плідним (2 Петра 1:8-9):

“Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів.”

Усе це необхідне для того, щоб утверджувати своє покликання в Ісусі Христі, адже саме так відкривається і забезпечується вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

Пізнання Господа, а також Його Слово стають паливом для нашого серця, наших роздумів і всього життя. У них ми знаходимо відповіді на свої запитання. Вони роблять нас незалежними від духу цього світу, його пожадань і планів. Тому наповнюйтеся Словом Господнім і зростайте в пізнанні Господа Ісуса Христа.

Стверджуйтесь в Ісусі Христі для Його господарювання у нашому житті

Господь нагадує нам, щоб ми утверджувалися в Христі Ісусі й віддавали своє життя, розум і серце під Його владу, аби Він справді царював і господарював у нашому житті. Апостол Павло говорить, що це стає основою дії віри в нас і через нас (Ефесян 3:16-21):

“щоби за багатством Своєї слави Він дав вам через Свого Духа зміцнитися силою у внутрішній людині, щоби через віру Христос оселився у ваших серцях, аби ви, укорінені й засновані на любові, разом з усіма святими змогли зрозуміти, що це за ширина й довжина, висота й глибина, і пізнати Христову любов, яка сягає за межі пізнання, щоб наповнилися ви всякою Божою повнотою. А Тому, Хто силою, яка діє в нас, може зробити значно більше всього, що ми просимо або думаємо, – Йому слава в Церкві й у Христі Ісусі на всі покоління і навіки‑віків, амінь!”

Так ми приходимо до пізнання Господа, Його любові до нас і дії Його сили в нашому житті. Ми можемо дедалі глибше занурюватися в Нього.

Павло говорить (Филип’ян 3:12):

“Не тому, що я вже осягнув або вже став досконалим, але борюся, щоб осягнути – для цього і здобув мене Ісус Христос.”

Це говорить людина, яка особисто зустрілася з Господом, була підхоплена до третього неба і написала значну частину послань Нового Завіту. Проте Павло визнає: “Я ще не досяг. Я лише продовжую свій шлях.” Він залишає позаду те, що вже минуло, і зосереджується на поставленій перед ним меті. Його бажання можна передати так: “Я хочу бути зануреним у Христа, пізнавати Його, йти за Ним і бачити, як Він діє в мені та через мене”.

1 Івана 2:15:

“Не любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, в тому немає любові Отця.”

Сьогодні Господь через слова Павла, Івана і Петра звертається до наших сердець, закликаючи занурюватися у Христа. Саме це допоможе нам пізнавати ширину й глибину Божого серця та бачити силу, якою Він діє в нас і через нас.

Нехай Господь благословить нас, щоб ми не були подібними до “Титаніка”, який затонув і залишився лежати на дні, але стали Божими підводними човнами, які свідомо занурюються на глибину й виконують там своє призначення, насолоджуючись присутністю Господа.