Читаючи Святе Письмо, я звернув увагу на те, що було в житті апостола Павла. У Діях 14:19-20 написано:
“Але прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбуривши людей, побили Павла камінням і виволокли його за місто, думаючи, що він помер. Коли учні оточили його, він устав і ввійшов у місто. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.”
Іноді людям здається, що ми вже мертві.
Я люблю спостерігати за боксом. І коли читаю цей уривок про Павла, то бачу це приблизно так: на цьому рингу сатана був ніби рефері. Він побачив, що збитий з ніг Павло лежить майже мертвий і почав рахувати, дорахував до дев’яти… але Павло встав і пішов.
Іноді нам здається, що це вже все. Коли я дивлюся боксерські поєдинки, буває, думаєш: “Ну, це вже край. Як людина може це витримати? Як вона може підвестися?” Але буває так, що боєць має два нокдауни, встає і перемагає.

