Я звернув увагу на своє життя, особливо на останній час, і бачу, що в серці дуже мало стабільності, та й навколо – теж нестабільність. Це вибиває з рівноваги і ніби ставить у певні рамки.

Є ряд кроків, які допомагають зберігати баланс і будувати внутрішню стабільність. Але важливо розуміти, що це потребує зусиль. Я – людина емоційна і розумію, що не можна давати собі занадто багато часу на розчарування чи пригнічення, інакше можна дійти до депресії. Тому я практикую деякі речі, якими хочу поділитися з вами.

Часто люди шукають чогось нового. Але апостол Павло, коли прийшов у Коринф, сказав, що буде проповідувати їм те, що вже проповідував раніше, те, що вони, можливо, вже знали. Він просто хотів нагадати їм це, бо саме в цьому – сила Божа. Це те, що діє, що спасає, що допомагає зберігати баланс і не загинути у штормі життя.

Прийдіть до Бога, всі втомлені та обтяжені. Тільки в Ньому втішення

Стабільність завжди будується на тому, в чому ми перебуваємо. Це не щось нове, але це надзвичайно важливе – те, що нам дійсно потрібно. Я згадав слова Господа з Євангелія від Матвія 11:28:

“Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені.”

Коли я відчуваю внутрішню нестабільність, дуже важливо не бігти одразу до новин чи інших відволікаючих речей. Господь кличе до Себе всіх втомлених і обтяжених, обіцяючи дати спокій. Справжнє втішення є тільки в Ньому.

Ісус також сказав, що коли Він піде, то пошле Духа Святого – Утішителя, Який буде нагадувати все, що Він говорив. Це потрібно для того, щоб ми могли перебувати в Ньому, бути з Ним і впевнено йти своїм шляхом до Небесної оселі разом із Ним.

Перебування у Божому Слові

Наступне – це Слово Боже. Чи перебуваю я в Ньому і чи роблю це регулярно?

Не завжди є бажання читати чи роздумувати. Але коли людина хворіє, ліки теж не завжди приємні на смак, проте їх приймають. Інколи це гірко, інколи неприємно, але людина це робить, бо хоче результату – здоров’я. Так само і зі Словом Божим: у Ньому потрібно перебувати. Апостол Павло пише у 1 Тимофія 4:16:

“Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!”

Коли ми говоримо про внутрішню стабільність, то це саме те, що радить Павло: перебувай у Божій науці, уважно дивись на себе, перевіряй свій стан, щоб розуміти, що з тобою відбувається. Бо таким чином ти можеш спасти себе.

Перебування і зростання у вірі

Пам’ятаю, ще в юності була така пісня: “віра через шторм веде кораблі і каравани веде по пустелі”. Без віри ми нічого не можемо зробити і нічого не можемо виправити. Апостол Павло пише в Посланні до євреїв 11:6:

“Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.”

Віра зростає тоді, коли ми проходимо різні випробування. Коли ми йдемо життєвим шляхом із Господом, коли тримаємося за Його Слово і за Його обітниці, наша віра зміцнюється і зростає. Тому Павло також каже: думайте про себе за мірою віри.

Важливо чесно відповісти собі, чи зростаю я у вірі? Чи зростає моя довіра до Господа і до Його Слова?

Надія на Бога ніколи не засоромить

Із віри народжується надія. Віра є підвалиною надії. А надія на Бога ніколи не засоромить. Вона – як якір, який тримає і дає безпеку серед хвиль, тому надзвичайно важливо мати надію на Господа.

Важливість перебування у Христі та бути наповненим Ним

Господь говорить: “ви нічого не можете чинити без Мене”. Так, без Нього ми можемо робити багато речей, але це часто те, що руйнує нас. А те, що будує, укріплює і дає справжню стабільність, без Нього зробити неможливо. Тому важливо перебувати у Христі, поглиблюватися в Нього, в Його серце. Важливо бути спустошеними від зайвого – від тривог, переживань – і наповненими Ним. Бо інколи серце може бути наповнене чим завгодно, тільки не Христом. І тоді приходить нестабільність, бо втрачається віра і надія.

Господь каже, що ми приносимо плід тоді, коли перебуваємо в Ньому, а Він – в нас. Без Нього в нас немає справжнього життя. Як галузка не може жити без лози, так і ми не можемо приносити плід без Нього.

Сповнення Святим Духом

Є також практика духовного життя – наповнення Святим Духом. Важливо розуміти, що це особиста практика кожної людини. Часто ми згадуємо про це лише на зібраннях, коли багато людей. Але Господь наповнює нас Духом Святим і в особистому житті; і саме тоді Він примножує в нас віру і надію. Апостол Павло пише (Ефесян 5:18-20):

“… наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа,”

Павло прямо говорить, що це духовна практика – наповнюватися Духом.

Дух Святий наповнює нас, примножує віру, відкриває нам глибше пізнання Господа. Він веде нас до того, що ми починаємо слухати, чути і, як наслідок, бути керованими Ним. І це великий привілей для дітей Божих.

Важливість молитви

Що зараз особливо важливо – це молитва. У 1 Солунян 5:17 сказано:

“Безперестанку моліться!”

Іноді ми не зовсім розуміємо, що має на увазі Павло. Ми думаємо: у нас є робота, обов’язки, багато справ. Як це – молитися безперестанку?

Я часто використовую короткі молитви. Коли хтось телефонує або просить помолитися, я не молюся годинами, але підношу до Бога коротку, щиру молитву. І таким чином, через ці маленькі звернення, я залишаюся постійно на зв’язку з Господом.

Молитва – це і є цей зв’язок із Богом. Іноді в такій короткій молитві ти просто кажеш: “Боже, дякую Тобі, що Ти почув мене. Я славлю Тебе, поклоняюся Тобі. Нехай Ти будеш у цьому прославлений”. І це вже жива молитва.

Моліться безперестанку – так, як веде Дух Святий. І співайте у ваших серцях Господу.

Пошук Божого обличчя

Ми живемо у XXI столітті, постійно кудись поспішаємо і водночас нічого не встигаємо. Але Боже Слово говорить: шукайте обличчя Господа завжди, бо той, хто шукає, знаходить.

Господь благословляє і піклується про тих, хто постійно шукає Його. І коли ти знаходиш Його присутність, спілкуйся з Ним. І не лише говори, але й вчися слухати. Бо часто ми поводимося як діти: говоримо без упину і не даємо Богу відповісти. Ми не завжди готові почути. Добре, коли є що сказати Господу, але не менш важливо навчитися чути, що Він говорить у відповідь.

Чиніть добро за будь-якої можливості

Також важливо робити добро при кожній можливості. Ми до цього покликані. Коли ти робиш добро ближньому, фокус зміщується: ти дивишся не лише на себе, а на Бога і на людину поруч. І тоді внутрішній стан теж змінюється.

Є приказка: своя сорочка ближча до тіла. І це нормально – дбати про свій стан перед Богом. Але Господь показує шлях, як приходить справжня стабільність, навіть коли ми не до кінця розуміємо, як це працює.

Перебування у Божій родині

Є ще одна важлива річ – це спілкування з Божими дітьми. Коли ми перебуваємо в Божій сім’ї, коли разом співаємо, молимося, читаємо Слово, Дух Святий торкається серця. Він приносить втіху, піднімає, укріплює і допомагає зберігати внутрішню стабільність. Це Божа сила, яка діє через спільність.

Віддавайте все в Божі руки

У нашому житті в Україні зараз дуже мало стабільності. Немає її ні в економіці, ні в загальному стані життя: фронт постійно змінюється, летять ракети, дрони, ми чуємо про втрати, про загиблих. Ми переживаємо за своїх близьких і рідних. Але є один дуже важливий принцип: усе віддавати в Божі руки.

У мене є дуже хороший друг. Його діти поїхали навчатися в Америку. Я ж сильно переживав за своїх дітей, бо вони були в Києві. І він сказав мені просту річ: “Бачиш, ні ти, ні я не можемо зараз дотягнутися і обійняти своїх дітей. Але є найкраще рішення – віддати їх у Божі руки, бо Він – найкращий Батько. Ні ти, ні я не можемо бути такими, як Він”. І це принесло мені спокій. Я почав молитися: “Господи, ось мої діти. Я віддаю їх у Твої руки. Захисти їх, забезпеч, подбай про них”. І до сьогодні я бачу, як Бог це робить.

Тому нехай Господь благословить кожного з нас. Нехай ці слова принесуть потішать серце. Якщо ви ще не практикували цього, спробуйте. Це те, що допомагає рухатися далі, мати надію, стояти у вірі, славити Господа і залишатися Його народом.

Радість в Господі

Апостол Павло каже: ”Завжди радійте”. Можливо, зараз нам важко радіти через те, що відбувається навколо, але важливо зрозуміти, про що саме він говорить (Филип’ян 4:4):

“Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!”

Незважаючи на обставини, ми можемо радіти в Ньому.

Нехай сьогодні ця радість торкнеться серця кожного з нас, нехай прийде Боже потішення, нехай оживуть в нас Його обітниці. Нехай наші уста і серце наповняться хвалою і подякою Господу. В Ім’я Ісуса.