Кожен із нас досліджує своє серце та духовне життя. Дуже важливо, що Дух Святий робить у нашій душі. Кожного разу, коли я звертаюсь до цього і читаю Святе Письмо, кажу: “Господи, я недосконалий. Я дуже потребую Тебе і Твоєї сили, щоб ставати все більш досконалим.”

Галатів 5:16-23:

“Кажу: живіть духом, і не чинитимете пожадань тіла. Бо тіло бажає протилежного духові, а дух – протилежного тілу: вони протидіють одне одному, щоб ви не чинили того, чого бажаєте. Коли ж вас веде Дух, то ви не під Законом. Учинки тіла очевидні, а саме: [перелюб], розпуста, аморальність, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварки, заздрощі, гнів, суперечки, розділення, єресі, злоба, п’янство, гульня і тому подібне. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке робить, Божого Царства не успадкує! Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість. На таких немає Закону!”

9 духовних плодів

Апостол Павло говорить про дев’ять духовних плодів, які Дух Святий прагне бачити у нашому житті. Тому кожен, хто шукає благочестя у житті, молиться про ці плоди. Ми звертаємося до Бога про те, чого шукаємо та просимо. Але є важливіше за просіння дарів та плодів – це пошук Святого Духа, бо Він направляє нас. Якщо здається, що нам не вистачає любові, варто звернути увагу на те, що нам не вистачає Ісуса Христа, і це є ключовою причиною. Ми часто занадто швидко припиняємо шукати Господа і пізнавати Його. Апостол Іван говорить, що Бог є любов, і пізнання Його примножує плоди – ті самі дев’ять плодів, про які ми читали. Вони є частиною розуму та характеру Христа, а Павло казав: “Ми маємо розум Христа.”

Пошук Святого Духа і пізнання Бога

Пізнаючи Христа, ми примножуємо плоди Духа в собі. Дуже гарно про це говорить апостол Петро (2 Петра 1:3-8):

“Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила – пізнанням Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою. Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі. Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, у побожності – братерство, а в братерстві – любов. Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.”

Петро говорить про те, що подарувала нам його Божа сила та яким чином. Через пізнання Бога ми здобуваємо дещо важливе. Коли ми прикладаємо зусилля, то поглиблюємо своє пізнання, через яке отримуємо славу, благодать і вільний вхід до Його Царства. 2 Петра 1:9-11:

“А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів. Тому, брати, все більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, тому що роблячи так, ніколи не спіткнетеся. Адже таким чином щедро забезпечиться вам вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.”

Ісус Христос загострює нашу увагу і говорить: “Моє пізнання зробить вас глубокими в Мені. І Я буду в вас. І це те, що принесе славу для Мого Отця. Чому? – Бо ви принесете багатий урожай оцих Моїх доріг і будете Моїми учнями”.

Часто люди зупиняються в пізнанні Господа. Вони прочитали Євангелію, вони дещо знають історії, і на тому достатньо. І я хочу звернути увагу, що Павло, він мені до вподоби тим, що мав дуже велике серце, щире серце, любляче Господа. Це той, хто казав, а що “для мене життя, то є Христос, а смерть – це надбання”. Це той, хто дуже-дуже любив Господа, хто був піднесений до третього неба, хто мав об’явлення від Ісуса. І дивіться, про що він говорить (Филип’ян 3:7-11):

“Але що було для мене надбанням, те я визнав ради Христа за втрату. І взагалі, все визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа, і виявитися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від Закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю, яка від Бога, через віру; щоби пізнати Його, і силу Його воскресіння, і бути спільником у Його стражданнях, уподібнюючись Його смерті, аби якось досягти воскресіння мертвих.”

Павло не вважає себе досконалим, але прикаладає всі зусилля, щоб пізнати Христа, і щоби Христос здобув його.

Наші цінності говорять про те, що ми шукаємо серцем. Пізнання Христа починається з великої любові, про яку Господь говорить, щоб наша перша любов ніколи не згасала. Щоранку ми повинні прагнути знати все більше про Того, Хто нас любить, Хто спас нас і дає нам вічне життя по Своїй благодаті.

Якщо нам не вистачає плодів духа, перше, чого нам бракує – це пізнання Христа у нашому житті. Питання в тому, що ми робимо для того, щоб пізнавати Його більше?

Чим більше часу ми перебуваємо в Його Дусі, тим більше ми в Ньому

Чим більше часу ми перебуваємо у Його Дусі, тим більше плоди проявляються у нас. Нестача деяких плодів – це наслідок нестачі спілкування зі Святим Духом. Спільність у громаді – це велика можливість наповнюватися Святим Духом. Ми маємо гарну звичку завершуючи наші зібрання молитися молитвою благодаті (2 Коринтян 13:13)

“Благодать Господа Ісуса Христа, любов Бога і спільність Святого Духа – з усіма вами. [Амінь].”

Мати спільність – це бути наповненим Святим Духом і шукати наповнення Ним.

Наповнення Духом Святим в часи лихоліття

Павло попереджає нас про те, що час, у якому ми живемо, лукавий, і він буде відволікати нас від найважливішого – спілкування зі Святим Духом (Ефесян 5:15-20):

“Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві. Тому не будьте нерозумними, але пізнавайте, в чому полягає Господня воля. І не впивайтеся вином, у якому розпуста, а наповнюйтеся Духом, повчаючи самих себе псалмами, урочистими та духовними піснями, співаючи і прославляючи у ваших серцях Господа, дякуючи завжди і за все Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,”

Сьогодні ми живемо у важкі часи, йде війна. Багато хто каже, що не може славити Бога через важкість на серці. Але потрібно докладати зусилля, щоб робити це. Спілкування з Духом Святим починається з нашого поклоніння, слави Богу і благодаріння.

Керування нас Святим Духом

Коли ми наповнюємося Святим Духом та отримуємо Його керування. Він буде керувати нами, щоб привести до того, щоби наші уста, вони прославляли Христа.

Згадайте, що казав Христос, що “Я піду, до вас прийде інший Дух Святий, втішитель, Він візьме від Мого і Мене прославить”. Дух Святий буде спонукати нас до цього. І тому важливо керування: в житті, у служінні, в особистому житті. Це важливо, бо Він є Той, Хто наповнює нас. Дух Святий спонукає нас до цього. Римлян 8:14,9:

Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. …Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його.”

Як Дух Святий змінює нас: серце, характер, розум

Коли ми відчуваємо нестачу плодів, нам не вистачає особистого спілкування з Богом

Якщо нам не вистачає плодів або одного з плодів, нам не вистачає особистого спілкування з Богом. Ми багато спілкуємось в інтернеті, по телефону з різними людьми, але чи знаходимо ми час для спілкування з Богом? Іноді ми забуваємо про це. Коли ми читаємо Євангелію від Марка, 11 розділ, то бачимо, що Господь одного разу підійшов до смоковниці, шукаючи на ній плоду, але знайшов лише зелене листя. Він підходить до смоковниці нашого життя, бажаючи побачити не тільки пишне листя, але й плід. І тому дуже важливо, чи є той плід у моєму житті. Чи є час для мого особистого спілкування з Богом? Псалми 104(105):4:

“Шукайте Господа і силу Його, завжди шукайте Його обличчя.”

Найкраще спілкування – це обличчям до обличчя, уста до уст, коли ми можемо говорити, чути і дивитися один одному в очі. Давид говорив: “Шукайте Господа і сили Його, шукайте Його обличчя.” Майте це тісне спілкування, шукайте Бога у кожному дні.

Тому ревнуйте про дари і майте спільність з Господом Богом. Це можна порівняти з кімнатою серця, де ми шукаємо Бога, зачиняючи двері, вимикаючи телефон і інтернет, і присвячуємо час Йому.

Мені один брат казав, що має дуже гарне місце – кімнату, де Бог по-особливому торкається його. Він йде туди, сідає під деревом, молиться, вклоняючись на коліна, і відчуває Божу силу на собі. І тому дуже важливо, чи докладаю я зусилля, чи шукаю, перш за все, Божого Царства, чи шукаю бачити Його, бачити Його лице, чути Його голос, чи докладаю я зусилля, щоб мати нагороду.

Чи будується в мені його Боже Царство? Ісая говорить наступне (Ісая 55:6):

“Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!”

Волайте до Нього, поки Він близько. Ісая каже тут «волати». Може, це кричати голосно? – Це що коли ти напружуєш усього себе, щоб докричатися, щоб бути з ним. Господь каже, що коли ми шукаємо Його, Його обличчя, тоді ми наповнюємося Святим Духом, ми пізнаємо Ісуса, Господа нашого, і Царство Боже приходить у наше життя. Римлян 14:17:

“Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.”

Якщо нам чогось не вистачає, ми повинні звертатися до Того, Хто є повнотою. Він дає нам повноту у всьому. Ми будемо бачити, як Бог силою Своєю він робить це, допомагаючи нам. Тому, давайте, ми не будемо занепадати духом. Дивімося вгору, як казав Павло: “Якщо ми вмерли разом із Христом і воскресли з Ним, то шукаймо того, що вгорі, а не того, що на землі.” Нехай Господь впровадить нас у цьому. В ім’я Ісуса. Амінь.