Аналізуючи Святе Письмо, можна дійти висновку, що епіцентром максимальної дії Божої, Його впливу на людей, прояву Його любові до нас є прихід Христа, Його страждання, Хресна смерть і чудесне Воскресіння. Тому сьогодні є дуже радісний ранок.

Воскресіння Ісуса Христа

Марка 16:1-14:

«Коли минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, і Соломія купили пахощів, щоби піти й намастити Його. І на світанку першого дня тижня, як зійшло сонце, вони приходять до гробниці. І говорили вони між собою: Хто відвалить нам камінь від входу в гробницю? Та, придивившись, бачать, що камінь відвалений, хоча був дуже великий. Увійшовши до гробниці, вони побачили зодягненого в білий одяг юнака, який сидів праворуч, і жахнулися! А він каже їм: Не лякайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розіп’ятого? Він воскрес – нема Його тут! Ось місце, де поховали Його! Ідіть і скажіть Його учням та Петрові, що Він випередить вас у Галилеї. Там ви Його побачите, як і сказав вам! І, вийшовши, вони побігли від гробниці, бо їх охопили тремтіння і жах; та нікому нічого не сказали, бо боялися. А як воскрес Він уранці першого дня тижня, то з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів. Пішовши, вона сповістила тим, які з Ним були. Вони плакали й ридали, а дізнавшись, що Він живий і що вона бачила Його, не повірили. Після цього Він з’явився в іншому вигляді двом перехожим, які йшли до села. А ті вже сповістили іншим, але і їм не повірили. Нарешті Він з’явився одинадцятьом, коли вони були за столом. Він докоряв їм за невірство і твердосердя, тому що не повірили тим, які побачили Його воскреслого.»

Яким є наше ставлення до воскресіння Ісуса Христа

Всі ми перебуваємо у вирі подій, пов’язаних з епохальною подією Христового Воскресіння. Попри те, що минуло вже багато століть, кожна людина певним чином демонструє своє ставлення до цієї події.

Можливо, ми подібні до учнів, які йшли в Емаус, розбиті горем через ті події, та які вважали, що три роки, проведені зі Христом, були марними, оскільки їхні сподівання на встановлення Царства не справдилися. Вони були розчаровані, але Христос приєднався до них і пояснив їм зміст Святого Письма, розкривши, що Йому належало пройти через страждання, смерть на хресті та воскресіння, щоб дарувати життя багатьом людям.

Чи не блукаємо ми сповнені невір’ям та розчаруванням, адже колись йшли за Христом, а тепер залишили Його і сумуємо за роками, що минули? Проте, Христос відкриє нам істину, адже Він – Шлях, Істина й Життя для кожної людини. Він – Істина, що веде до спасіння для тих, хто приймає її.

Можливо, ми подібні до Марії, в очах якої постало питання: “Де Господь мій? Куди Його поклали? Я хочу піти й останню почесть віддати Йому”. Можливо, у нас немає відповіді, Хто є Христос і де Він.

Блаженні, хто не бачили й увірували

Або, можливо, ми подібні до Хоми, який, попри радісні свідчення інших учнів про їхню зустріч із Воскреслим Христом, сказав (Івана 20:25):

«… Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, – не повірю!»

Багато людей мають віру, подібну до віри Хоми: “Покажіть мені, доведіть мені, дозвольте доторкнутися, побачити – тоді, можливо, я повірю”. Проте, Христос говорить, що є велике блаженство для тих, хто не бачить, але вірить. Адже віра може рухати гори та приведе їх до небесної оселі, де Він чекає на них і приготував помешкання.

Чи є у вашому серці Ісус Христос?

Згадується одна притча про людину, яка ходила селом та заходила до кожної хати, питаючи: “Чи живе у вашій хаті Ісус Христос?”. Багато хто відповідав: “У мене є ікона, свічки, Біблія, ще я роблю це й те тощо” й тоді людина перепитувала: “Чи живе у вашій хаті Ісус Христос?”. І сьогодні постає питання: чи живе Христос у нашому серці? Де Він?

Багато людей на Великдень будуть святкувати, сидітимуть за святковим столом, але чи буде Воскреслий Христос разом із ними? Чи будуть люди роздумувати про це Воскресіння та його причину? Можливо, сьогодні Христос звертається до нас, як колись до Петра, питаючи: “Чи любиш ти Мене більше, ніж інших?”

Це важливе питання, бо стосунки з Воскреслим будуються на любові. Господь питає нас сьогодні: “Чи ви любите Мене?”. І якщо ми любимо, то як це виявляється в нашому житті?

Ісус – головний пріоритет нашого життя

Коли ми обираємо Христа, усе інше втрачає свою цінність, бо Він стає нашою цінністю та життєвим пріоритетом. Як каже Павло в Посланні до Филип’ян 3:7-8:

«Але що було для мене надбанням, те я визнав ради Христа за втрату. І взагалі, все визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа,»

Чи ми з Тим, Хто Воскрес?

Чи ми вмерли разом з Ісусом, чи світ помер для нас, чи ми ожили з Ним, щоб мати вічне життя?

Безсумнівно, Воскресіння Христа – епіцентр усіх подій світової історії людства, тому кожен із нас обирає певну сторону: або бути з Тим, Хто воскрес, задля воскресіння та вічного життя, або ще не бути з Ним.

Можливо, ми подібні до тих воїнів, які за гроші готові говорити неправду. Важлива істина в тому, що Христос не лише помер, а й воскрес із мертвих. Він живе, діє, Святим Духом оселяється в серці кожного, хто покличе Його Ім’я (Римлян 10:13):

«Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний.»

Як і тоді, так і нині навколо події Христового Воскресіння точаться багато розмов, але важлива істина. Для нас в Україні це надзвичайно важливо, адже сьогодні існують діаметрально протилежні думки людей. Дехто стверджує, що Україна сама себе бомбить, дехто називає всіх нацистами тощо. Проте, ми знаємо правду. Ми знаємо, хто напав, хто зруйнував, хто сповнений злом і ненавистю та радіє з того, що робить.І в духовному житті ми знаємо правду.

І кожен робить вибір: або бути з Воскреслим Христом, Який любить та приймає до вічного життя, або ж досі слухати оповідання воїнів про те, що учні нібито викрали тіло Христове, тому Його там немає.

Христос говорить (Івана 14:6):

«Ісус говорить йому: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене.»

Ще раз вітаємо всіх із цим великим святом. Христос Воскрес! Сподіваємось, що сьогодні, де б ми не були, ми скажемо: “Воістину Воскрес!”. І вся слава, увесь поклін та велич – лише Йому! Амінь.