Напередодні такого великого Свята, Великоднього тижня, варто замислитись про величність та силу Христа, а також Його слабкості. На останнє деякі люди можуть сказати: “Як це таке може бути?”. Однак, треба висловити певні роздуми з цього приводу.

Христос є Царем царів, Господом над господами та Паном над панами. Він залишив Свою велич на небесах, зодягнувся в людське тіло і прийшов на цю землю – саме на це варто звернути увагу.

Велич і сила проявились у Його слабкості при народженні. Він народився в яслах, був покладений туди – і це є великим проявом Божої любові до нас. Він народився не в царському палаці, а був покладений у бідних яслах – і бідні люди могли та прийшли до Нього. Ті, хто шукав Його, також знайшли та прийшли до Нього. Однак, велич була з небес, коли ангели співали й звіщали, що Син даний вам, Він народжений для вас і тепер ви маєте велику Божу любов.

Ісус прийшов у цей світ, щоб спасти нас

Варто поглянути на велич і силу Христа, адже Він залишив престол Небесного Отця. Він зодягнувся в тіло, щоб прийняти всю скорботу болі та хвороби, щоб стати Тим, Хто співчуває нашим скорботам і болям. У цьому проявилась Його величезна сила. Він прийшов не для того, щоб отримати почесті та велику славу, а для того, щоб послужити, віддати Своє життя, щоб спасти хоч деяких із нас.

Велич і сила лагідного та смиренного серця

Треба звернути увагу на велич і силу лагідного та смиренного серця, яке прийняло волю і план щодо спасіння людства. Він приєднався до плану Свого Небесного Отця, щоб принести та звершити спасіння, подарувати його кожному з нас.

Велич і сила Христа проявились у Його хресних стражданнях, коли всі кричали: “Якщо Ти – Христос, то зійди з хреста”. Маючи силу й можливість це зробити, Він промовив до Отця: “Нехай буде не Моя воля, але Твоя воля”.

Велич і сила Христа – у смиренному служінні

Величність Його сили виявилась у смиренному служінні, коли Він схилявся до забруднених ніг Своїх друзів, коли Він мив брудні ноги не лише тим, хто не зрадить Його, а всім. У цьому й полягає велич та сила Його служіння та смирення (Івана 13:1-5):

«Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.»

Велич і сила прощення

Варто також згадати про велич сили прощення. На хресті, де Він був розп’ятий, коли всі кричали: “Якщо Ти – Христос, то зійди з хреста” (це кричали навіть ті, хто був поруч, тобто ганьбили Його). Але Він промовив: “Прости їм, бо не відають, що творять”.

Він прийшов, щоб явити Свою велич і силу в прощенні наших гріхів. За це варто бути дуже вдячним Йому. Велич і сила – в Його співчутті та любові. Він прийшов, щоб люди могли зрозуміти любов Його Отця. Як каже апостол Павло (Ефесян 3:18-19):

«змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою.»

Варто проголошувати в молитві: “Господи, я дуже вдячний, що Ти залишив престол Отця, зодягнувся в людське тіло та прийшов на цю землю. Ти мав ту ж слабкість, що й кожна людина, однак, Ти служив і терпів усе заради того, щоб кожен із нас міг отримати спасіння”.

Хто Він для мене?

У пророцтві Ісаї описується вразливість, слабкість Месії та Його ставлення до людей, Його життя та служіння. Це слабкість чи сила та велич? Це питання змушує замислитись: ким Він є для мене? Його боротьба в Гефсиманському саду – це сила і велич, чи слабкість, коли Він каже: “Нехай буде воля Твоя, а не Моя”.

Пророк Ісая говорить про Ісуса (Ісаї 53:1):

«Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє?»

Можна запитати: “Де ж та сила, Господи? Ти народився в яслах, мав потреби, страждав від болю, люди не приймали Тебе, Ти був розп’ятий – то де ж сила?”. Однак, Господня сила завжди з’являється там, де є немічність, слабкість, бажання йти за Батьком, за Господом.

Далі Ісая пише (Ісаї 53:2-5):

«Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його… Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!»

Пророк Ісая змальовує картину Господа Ісуса, показуючи, як у Його слабкості проявляється велич і сила і як люди будуть Його сприймати.

Велич і сила Воскресіння Христа

Звичайно, Він не лише був розп’ятий і страждав, але настане радісний час, коли ми всі разом проголосимо, що Христос не лише помер, але і воскрес. Велич сили Його страждань, смерті та воскресіння. Як говорив Павло (1 Коринтян 15:55):

«Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?»

Вся сила, велич і перемога – це Господь Ісус Христос, перед Яким ми схиляємо очі, серце та голову, співаючи: “Алілуя, Ти, Господи, воістину воскрес!”

Нехай же Господь благословить нас, коли ми згадуватимемо страждання Христа, Його останні кроки на цій землі. Ми пам’ятатимемо про силу та велич Господніх страждань, Його слова прощення: “Прости їм, бо не відають, що творять”.

Він не лише помер на Хресті, але й воскрес. Нехай ця радісна надія та бажання разом з усіма сказати ці радісні слова надихає нас цього тижня. Нехай у цих роздумах Дух Святий наповнює ще більше, бо Ісус Христос постраждав, вмер за нас і воскрес для нас. І Йому одному – слава, честь, хвала і велич!