Останні події в Україні наштовхують на роздуми про важливі питання в стосунках із Богом. Під час масованих нічних атак на Україну деякі люди можуть спокійно спати та навіть не чути тривоги, а лише вранці дізнатись про вибухи, поранених та загиблих у своїх містах. Це наводить на думку про необхідність чути тривогу та вчасно вживати практичних заходів для порятунку свого життя. Так само важливо чути Божий голос і зважати на все, що Він говорить.

Важливість знати голос Божий

Мабуть, у всіх нас у дитинстві був випадок, коли мама кликала нас до обіду або вечері і ми йшли додому. Йшли саме ми, а не чужі діти, бо знали голос своєї ж мами.

Євангеліє від Івана 10:1-5:

«Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.»

Згадаємо також історію про Самуїла, коли він був ще хлопчиком у храмі. Коли Господь звав його, Самуїл прибігав до пророка Іллі та питав: “Що хочеш, господарю мій?”. Згодом пророк зрозумів, що це проговорює Бог, і сказав Самуїлу відповідати: “Раб чує і слухає Твій голос”.

Підкорення і слухняність Божому голосу

Недостатньо лише чути Божий голос. Інколи батьки кличуть, а діти не відповідають; батьки щось кажуть, але діти не приймають того. Те саме трапляється й у духовному житті. Повторення Закону 28:1:

«І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі.»

Це великий привілей – чути голос Господній, дотримуватися, коритися та бути слухняним.

Порозмірковуємо над тим, що багато з Господніх заповідей нам відомі, але знання не означає виконання чи послух. Надзвичайно важливо бути слухняним. Згадується Христос, Який був слухняним до смерті хресної. Він став причиною спасіння лише для тих, хто слухняний.

Люди, зокрема, й діти, дуже вперті й наполегливі в тому, щоб не слухатися, адже шанують свою волю, думку, “я” та егоїзм. Через це інколи просто ігнорують те, що говорить Господь, відмахуючись та кажучи: “Та я це все знаю”. Проте, це так само, як з правилами безпеки: знати їх замало, бо якщо порушувати, можна наразитися на біду.

Так само і з пізнанням Божого голосу та слухняністю, важливо коритися Божому голосу, бо коли ми цього не робимо, то бунтуємо, ворогуємо проти Бога і йдемо проти Нього. У молитві варто просити: “Господи, прости мені всі мої провини: те, що я, знаючи Твій голос, Господи, інколи слухав себе самого, людей, новини і діяв навпаки або не звертав уваги”.

«Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю? Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!»

Той, хто слухає, але не виконує і не кориться, подібний людині, яка зводить свій духовний дім на піску. Коли настане лихо, як вода та хвилі, той дім впаде. Саме тому серед Божого народу трапляються депресії, люди падають, відвертаються від Бога, полишають святу дорогу спасіння. Усе починається з того, що вони перестають слухати та прислухатися, щоб чути Божий голос.

Час миру і спокою серця для того, щоб чути те, що говорить Господь

Коли ми дуже добре знаємо когось, то навіть його ледь чутний шепіт ми розпізнаємо. Надзвичайно важливо мати час миру та спокою в серці, щоб у тиші розуму та серця чути, що говорить Господь.

Згадайте пророка, коли Господь звернувся і показав йому, що не тоді, коли гори здригаються, коли грім і блискавка, а він говорить, що: “Господь – це ніби тихенько повіяв вітер”. Важливо сьогодні, серед лихоліття, всупереч усім новинам та бідам чути Господа, бо Він – Той, Хто поведе.

Як читаємо в Євангелії від Івана: Він – Добрий Пастир, Який приходить, бере Своїх овець і йде попереду них. Давид також називав Господа добрим Пастирем, Котрий веде до зелених пасовищ та при водах спокійних; і в долині смертної тіні ми не будемо боятися зла, бо Господь із нами.