Продовжуємо роздуми про воскресіння Господа нашого Ісуса Христа і про всі ті події, які трапилися тоді. Сьогодні пропонуємо поміркувати над дуже важливими уроками, які дає апостол Петро. Читаємо Євангеліє від Івана 21:1-17:

«Після цього знову з’явився Ісус [Своїм] учням [по воскресінні з мертвих] біля Тиверіадського моря. А з’явився так: були разом Симон‑Петро й Хома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галилейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні. Каже їм Симон‑Петро: Іду рибу ловити! Говорять йому: Ідемо й ми з тобою. Вони вийшли, [тут же] сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого. Як настав ранок, став Ісус на березі, але учні не впізнали, що це Ісус. Каже їм Ісус: Діти, чи є у вас щось поїсти? Відповіли йому: Немає. Він же сказав їм: Закиньте невода праворуч човна – і зловите. Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби. Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: Це ж Господь! Симон‑Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море. А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою. Коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб. Ісус каже їм: Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили. Симон‑Петро пішов і витяг на землю невода, повного великих риб, – сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався. Каже їм Ісус: Підходьте, їжте. Жодний учень не наважився запитати Його: Хто Ти? – бо знали, що це Господь. Ісус підходить, бере хліб, дає їм, а також рибу. Це вже втретє з’явився Ісус учням після воскресіння з мертвих. Коли поснідали, Ісус каже Симонові‑Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої! Каже йому знову вдруге: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої! Каже йому втретє: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє, «чи любиш Мене?», і відповів Йому: Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе! А Ісус йому говорить: Паси вівці Мої!»

З прочитаного тексту варто винести декілька важливих уроків.

Не змінюй своє покликання, не повертайся до того, з чого вивід Господь

Звертаємо увагу на явище дежавю. Пригадайте, як на початку Святого Письма учні ловили рибу та нічого не спіймали, поки Господь не сказав їм закинути невід – тоді їм усе вдалося. Але важливіше інше: після цього Господь говорить Петру та іншим учням: “Киньте оцей невід”. Він сказав це, тому що тепер вони стануть “ловцями людей”, а не риби.

Перший урок полягає в тому, щоб не змінювати своє покликання і не повертатися до того, від чого відвів Господь. Важливо не змінювати свою духовну кваліфікацію. Господь каже Петру, що він ловитиме людей для спасіння.

Зверніть увагу на те, що робить Петро. Він каже друзям та учням Христа: “Та йду собі ловити рибу”. Іноді через складні життєві обставини (як зараз в Україні через війну) можна захотіти “знову ловити рибу”, тобто повернутися до того, чим займався до зустрічі з Господом. Тому не треба змінювати своє покликання і повертатися до того, від чого вивів Господь.

Праця без Нього завжди призводить до розчарування

Звертаємо увагу слова в Євангелія від Івана 15:4-5:

«Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені. Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого.»

Учні пішли ловити рибу за власної ініціативи, за словами Петра: “Піду й так буду ловити”. Інколи люди можуть “кидати своє покликання і йти щось ловити”. Але якщо Господь не з людиною, то вона нічого не може здобути, працює марно, витрачаючи сили, енергію та кошти, але результат нульовий. Важливо все розпочинати з молитви, бажання чути Господа та йти лише тоді, коли Він веде.

Бог може заповнити пустоту та зробити невдачі благословенням

Великим благословенням для тих, хто був у човні, стало побачити та почути Христа, який стояв на березі та сказав закинути невід праворуч. Вони зловили дуже багато риби. Господь каже: “Закиньте, і зловите, і побачите Божу щедрість і силу Того, Хто може з малого зробити велике”. Бог може наповнити пустоту та неміч людини і зробити з того щось велике. Цей пустий невід, пуста сітка, яка була в руках учнів, стала повною риби, причому великої та гарної.

Ісус – Хліб Життя

Господь запитав їх: “Чи є у вас щось їсти?”, а потім сказав: “Приходьте і їжте”. Коли учні вийшли на берег, то побачили жар, на якому лежали риба та хліб.

Господь прощає та дає нове покликання, яке збудовано на любові

Наступний урок стосується розмови Господа з Петром. Господь прощає та дає нове покликання, яке відбувається лише тоді, коли є любов, а не гордість, завзятість чи величність.

Він тричі запитує Петра: “Симоне, сину Йонин, чи любиш мене більше, ніж вони?”. Він запитує про глибину любові та посвяти, щоб Петро міг “пасти овець”, вести їх, отримавши покликання від Господа. Христос прощає і дає нове покликання, збудоване на любові.

Відповідальність. Виконуй те, до чого покликав Господь

Христос тричі запитує про любов Петра і тричі говорить про його велику відповідальність – “паси овець моїх”. Якщо ти любиш, то маєш силу, мудрість, натхнення і відповідальність пасти Його овець.

Часто люди кажуть, що люблять Господа. І тоді Він говорить, що якщо ми любимо, то для кожного з нас є посвята. Він сказав Петру: “Паси овець моїх”, а комусь щось інше. Тож, якщо любиш, виконуй те, до чого покликав Господь. Він говорить бути вірним своєму покликанню та посвяті, робити це з великою любов’ю до Нього й до тих, з ким і для кого працюєш.

Важливість уроків від Петра

Потрібно звернути увагу, чи не змінили ми своє покликання, чи продовжуємо вірно його виконувати? Чи ми виконуємо те з Господом або через власну гордість чи якісь принципи?

Бог може наповнити порожнечу та примножити навіть мале. Він – сила всього, може благословити неміч і явити в ній Свою силу та славу.

Лише у Христа є справжня Божа поживa для серця, та поживa, яка не пуста. Вона може привести до вічного життя і дарує силу для життя на землі.

Коли люди можуть заблукати чи покинути своє покликання, Він прощає та оновлює покликання. Він дуже бажає, щоб люди мали посвяту та вірність у Ньому.

Господь колись сказав до Ангола Церкви в Ефесі (Об’явлення 2:3-4):

«І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся. Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов.»

Сьогодні Господь тричі запитує кожного: “Чи любиш ти Мене більше, ніж оточуючих? А якщо любиш, то чи робиш те, до чого покликаний?”. Він каже робити це, бо хоче благословити та бачити великий плід.