Інколи при спілкуванні з людьми вони кажуть: “Святе Письмо таке складне, важке для розуміння”. Але Христос одного разу поставив перед учнями дитину і промовив: “Якщо не будете, як ця дитина, не ввійдете в Царство Небесне.” Цим Господь показав, що все, що Він дає, просте; настільки просте, що люди часто не можуть прийняти цю простоту.

Хто слухає та вірує, той має спасіння

В Євангелії від Івана 5:24 сказано:

“Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.”

Я замислився над цими словами і побачив, що Христос відкриває нам Божі сходинки до неба – і вони справді прості. Він каже: “Хто слухає, хто вірує, той має”.

Хто і як слухає та сприймає Боже Слово

Але варто замислитися, як ми слухаємо. Часто ми чуємо, але не сприймаємо; Бог говорить, а серце залишається закритим. В Об’явленні 2:11 читаємо:

“Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: …”

Бог промовляє, але багато хто не чує. Пророк передає Божі Слова (Ісаї 65:12):

“… бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали, говорив був, але ви не чули й робили лихе в Моїх очах, …”

Чи чую я, що говорить Господь? В Івана 10:3 написано, що Його вівці (тобто Його народ) чують Його голос і йдуть за Ним. Отже, те, що я чую, справді від Бога? Бо нині звучить безліч голосів, які звертаються до нашого розуму й серця, намагаючись відвести нас від правди Божої. Чи чую я послання Христа?

Ісус – дорога, правда і життя

Його слово – не філософія, не людська мудрість. Ісус сказав (Івана 14:6):

“Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.”

Тобто ніхто не може прийти до Отця, якщо не послухає Слова, не стане на дорогу правди й не прийме, що саме Отець послав Сина, щоб через Нього промовити до нас і показати, Хто є наш Небесний Батько.

У що ми віримо. Фундамент віри

Важливо не лише вірити, а розуміти, у що і як ми віримо. Часто люди кажуть: “Я так вірю”. Але сама по собі фраза ще нічого не означає. Біблія показує, що існують різні види віри: віра Божа – віра Євангельська, віра в забобони, навіть віра бісівська. Тому кожному з нас потрібно замислитись: на чому стоїть моя віра, яке її джерело і предмет?

У Посланні до євреїв 4:2 апостол Павло пише:

“Адже ми, як і вони, одержали Добру Звістку, але слово, яке слухали, не принесло їм користі, бо не слухали з вірою.”

Коли я чую Слово Боже, як я Його слухаю: із сумнівом, з ропотом, з невдоволенням або з вірою і готовністю прийняти Його до спасіння?

В Євреїв 11:6 читаємо:

“Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.”

Бог і Його Слово – це центр, предмет і основа нашої віри, але чи дійсно ми довіряємо Йому? Або ж, можливо, наша довіра більше покладена на людські теорії, філософії, релігійні традиції чи наукові аргументи? Апостол Павло застерігав (Колосян 2:8):

“Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією і пустим обманом людських переказів, згідно з принципами світу, а не за Христом.”

Отже, важливо зважити, на чому збудована моя віра, на чиїх словах: людських або Божих? Павло наголошує, що справжня віра будується на Божій правді. Христос, апостоли, пророки, Слово Боже є фундаментом, на якому стоїть віра, що діє в житті людини.

Віра – рушійна сила. Спасіння по благодаті

А віра – це рушійна сила нашого шляху з Богом, у Бозі і для Бога, яка веде нас до результату – до здійснення Божого задуму для кожного з нас.

Як люблячий батько має особливі бажання для своїх дітей, так і Господь має бажання для нас. Він сказав (Івана 5:24):

“Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.”

Це – Божий дар для кожного, хто слухає, приймає і вірить. Ми могли б зараз цитувати багато відомих місць Писання: Івана 3:16, п’ятий розділ Послання до римлян тощо, але головне – не кількість віршів, а те, що Господь говорить нам через них: віра – це не просто знання, а живий зв’язок із Ним, який змінює життя.

Господь говорить: “Я бажаю, щоб ви були там, де Я”. Заради цього Він прийшов у світ, щоб ми мали віру і розуміли, що коли Він повернеться вдруге, то прийде за нами, щоб ми були з Ним.

У Євангелії від Івана 14:2-3 читаємо:

“В домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були.”

Це – Божа обітниця і Його сердечне бажання. Тож, сьогодні ми говоримо про цю можливість, яку Господь дає Своїм дітям: бути з Ним навіки. Але для цього потрібно чути, вірити і сприймати Його Слово вірою не людською, а Божою, євангельською.

Така віра стоїть на Божій істині, на Христі, на словах апостолів і пророків, на Божих обітницях, які не минають.

У Посланні до ефесян 2:8 сказано:

“Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар,”

Це величні слова. Господь каже: “Я прийшов, щоб дати вам життя.” Він приніс Благу Звістку, Своє Слово, обітниці. Людині треба лише лише – прийняти це по вірі, але часто вона зволікає: “ще рано”, “я молодий”, “ще не час”, “я недостойний”… І замість того, щоб простягнути руку та взяти Божий дар, вона відвертається.

Тобто, якщо людина чула, але не прийняла, якщо знехтувала, якщо вважала це неважливим або непотрібним, тоді саме це почуте Слово стане свідком проти неї.

Але Божа воля – не судити, а спасти. Як пише апостол Павло (1 Тимофія 2:4):

“Який бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини.”

Хто має вічне життя

Я люблю записувати свої думки й молитви, ведучи декілька молитовних зошитів, де зберігаю свої проповіді та роздуми. Але є інша Книга – Божа Книга Життя. І саме туди Господь записує імена тих, хто має життя вічне. В Об’явленні 3:5 написано:

“Переможець зодягнеться в білий одяг, і не зітру його імені з книги життя, і визнаю його ім’я перед Моїм Отцем та перед Його ангелами.”

Ось справжня мета віри – бути серед тих, чиї імена залишаться у Книзі Життя.

Резюме проповіді

Усе починається з цієї драбинки на Небо – з того, кого і що людина слухає (чи це Слово Господа) і у що вона вірить (що Бог Отець послав Свого Сина в цей світ, щоб дати спасіння тим, хто приймає Його вірою).

Якщо ви ще не відчуваєте в серці впевненості сказати: “Я маю життя вічне”, прийміть це просто, з дитячою вірою. Читайте, слухайте, приймайте в Ім’я Ісуса, щоб утверджуватися в Його Слові. В Об’явленні 3:20 Христос каже:

“Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною.”

Господь застерігає, щоб ми не відхилилися від простоти у Христі. Апостол Павло писав у 2 Коринтян 11:3:

“Та боюся, щоби часом, як змій звів Єву своїм лукавством, аби не зіпсувалися ваші думки, щоб ви не відхилилися від простоти й чистоти, яка в Христі.”

Тож хай Господь благословить нас пам’ятати це. Нехай Його Слово буде благословенням для кожного, щоб наші роздуми мали результат: віру, впевненість, радість спасіння, щоб кожен міг сказати: “Моє ім’я записане в Книзі Життя. Я маю життя вічне. Я вірю, що Ісус Христос – мій Господь і мій Бог.”