Важливо, коли ми проголошуємо деякі речі у своєму серці та говоримо в ньоому та розумі про те, що визнаємо та що сповідуємо, коли говоримо про свою віру. Один із таких важливих фундаментів віри – це те, що ми віримо в існування Господа. В Посланні до Євреїв 11:6 говориться:
«Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.»
Необхідно розуміти ті фундаменти, на яких ми будуємо свою віру. Апостол Павло в Посланні до Ефесян 2:20-22 говорить:
«збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос; на Ньому вся будівля, досконало збудована, зростає у святий храм у Господі, в Якому й ви разом будуєтеся Духом в Божу оселю.»
Основою та фундаментом віри є Господь, а вже наступне – це Його Слово, яке приймається в повному обсязі. Воно є не лише назвою, а Святим Письмом, Яке Бог дарує. Це Живе Слово і ця віра надають спасіння, упевненість та вічну надію бути з Ісусом на небі одного разу.
Святе Письмо приділяє велику увагу тому, що таке є сповідання та віра людини. Послання до Римлян 10:9-11 проголошує:
«Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся. Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння. Писання каже: Кожний, хто вірить у Нього, не буде засоромлений!»
Дуже важливо те, що ми сповідуємо своїми устами. Євангеліє від Матвія 10:32-33 проголошує слова Господа Ісуса:
«Кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я його перед Моїм Отцем, Який на небесах, а хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся його і Я перед Отцем Моїм, Який на небесах.»
Треба мати правдиві акценти в тому, що людина проголошує у своїй вірі. Сам Господь говорить у Євангелії від Матвія 12:34:
«… Адже чим переповнене серце, те промовляють уста.»
Перше, на що звертаємо увага, це сповідання Ісуса. Святе Письмо визнає, проголошує та будує віру в тому, що Ісус – Господь. І це є сповідання серця і уст людини. Це важливо, коли ми читаємо Святе Письмо. 1 Коринтян 12:3 наголошує:
«Тому й кажу вам, що ніхто з тих, які промовляють Божим Духом, не скаже: Анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус! – хіба тільки Духом Святим.»
Дух Святий дає упевненість, провід, натхнення та силу, щоб ми не лише визнавали, але і сповідували Ісуса Господом. Багато людей сприймають Його лише як доброго вчителя, історичну постать чи Того, Хто приніс нове вчення у світ. Але тільки Дух Святий надихає і відкриває розум, щоб ми прийняли Ісуса як Господа та могли сповідувати Його своїм Господом і Спасителем. Послання до Филип’ян 2:10-11 проголошує:
«аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь.»
Чи дійсно є Він Господом мого життя? Хоча натовп ходив за Ісусом і люди називали Його “Господи, Господи”, Він зупинив їх і відповів (Луки 6:46):
«Чому Мене кличете: Господи, Господи! – а не робите того, що Я кажу?»
Отже, коли людина говорить “Господь” і Дух Святий впроваджує її в це розуміння, важливо дійсно приймати Його господство у своєму житті. Він – Господь, а ми – Його діти. Він – Господь та проводить нас, які йдуть за Ним.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Святе Письмо говорить про визнання і проголошення, що Ісус є Христос і Спаситель життя нашого. Сам Господь сказав (Івана 14:6):
«Ісус говорить йому: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене.»
Він є Спасителем. Згадайте Євангеліє від Матвія 16:16. Господь запитав у Петра, за кого люди вважають Його. Коли ж Петро відповів: “за пророка чи велику людину”, Господь запитав: “А ви за кого Мене маєте?”. І тоді Петро сказав: “Ти ‒ Христос, Син Бога Живого”. Чи проголошуємо ми, що Він є Христос, Син Бога Живого, наш Спаситель? Бо без Христа немає спасіння. Павло пише Титу 2:11-12:
«Бо для всіх людей з’явилася спасаюча Божа благодать; вона навчає нас, щоб відреклися безбожності й світських пожадань, жили чесно, праведно і побожно в теперішньому віці,»
Вона приводить до спасіння та відкриває розуміння, що Христос є Спасителем. Хто не приймає Христа, Хто не приймає Його як Господа, той не має спасіння і вічного життя. В Євангелії від Івана 20:31 проголошується:
«А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я.»
Чи сповідаємо та проголошуємо ми, що Він є Христос і що тільки в Ньому є спасіння? У 1 Івана 2:22-23 йдеться:
«Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, він відрікається від Отця і Сина! Кожний, хто відрікається від Сина, не має і Отця. Хто визнає Сина, той має і Отця.»
Важливо це зауважити, коли проголошуємо те, в Кого віримо. Хто відкидає, що Ісус є Христос? – Це антихрист, що відрікається Отця та Сина. Кожен, хто відкидає Сина, не має Отця. Хто ж визнає Сина, той має Отця.
Ісус є Син Божий, а не просто людина, яка була тут чи не просто історична постать, що була на землі. Він є Сином Божим! Потрібно звернути увагу на те, що говорить Святе Письмо (1 Івана 4:15):
«Коли хто визнає, що Ісус є Божий Син, то в ньому перебуває Бог, а він – у Бозі.»
Визнання та сповідання устами, що Він є Ісус Господь, що Він є Син Божий, що Він є Христос, Спаситель життя – на цьому вибудовується віра, сповідання та надія людини.
Згадайте, що коли римський сотник, воїн, який був присутній під час розп’яття Христа на Голгофі, побачив те, що сталося та завершилося, то сказав (Марка 15:39):
«Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!».
Важливо мати предмет віри, сповідання та проголошення. Потрібно схилити своє серце, голову, розум перед Тим, Хто є Бог Всемогутній. Сьогодні проголошуємо, що в Христі є спасіння, що Слово Боже створене Духом Святим. І люди, натхнені Святим Духом, писали це Письмо й необхідно приймати Його. Це є дуже важливий аргумент для віри та надії. Ми спираємося на цеі проголошуємо, що Христос – Господь, Спаситель та Син Божий. Віра в Нього надає повну надію бути у вічності разом із Господом, Спасителем, Сином Божим – Ісусом Христом. Нехай Господь Духом Святим робить віру твердою та непохитною, як скеля.
Дуже важливо те, що проголошується устами, адже згідно зі Святим Письмом у Посланні до Римлян 10:17:
«Тому віра – від слухання, а слухання – через Слово Христа.»
Інколи потрібно робити паузи та читати Слово Боже вголос, щоб чути Його. Коли ми молимось, то варто робити це не лише в душі, дусі, розумі. Потрібно молитися так, щоб чути, що проголошують вуста. Те, що надихає та наповнює, те і виходить із серця. Згадайте чоловіка, про якого в Євангелії від Марка 9:24 сказано:
«Тут батько дитини, скрикнувши, [зі сльозами] вигукнув: Вірю! Допоможи моєму невірству!»
Інколи потрібно проголошувати це, щоб чути і стверджувати свою віру, тому моліться зі словами: “Господи, помнож нашу віру та допоможи нам стояти. Не дай прийняти жодної пустої людської філософії”. Бо як сказано в Посланні до Колосян 2:8:
«Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією і пустим обманом людських переказів, згідно з принципами світу, а не за Христом.»
Таке не дає спасіння, ламає віру, зневірює людей, які не знають у що вірити. Тому Бог і дав Святе Письмо. Сам Син Божий прийшов на цю землю, щоб ми мали повну впевненість. Як казав апостол Павло в Посланні до Римлян 8:38-39:
«Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь‑яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!»
Нехай Господь благословить стояти у вірі та мати сповідання та визнання віри, щоб це було Слово Боже, щоб це був Господь Ісус Христос.
