Ми рухаємося до Різдва Христового. Слухаючи Різдвяні пісні й читаючи Слово Боже, я відчув кілька думок, які запали в серце. Сама тема Різдва чудова. Я поставив собі запитання: чи відрізняється сьогоднішнє відчуття мого серця від того, яким воно було тоді, коли Христос уперше народився в моєму житті? Що змінилося відтоді? В який бік я рухаюсь? Це багато говорить про моє ставлення до Нього і про те, як воно змінюється з часом.

Чи не стало Різдво буденністю мого життя

Якось я спілкувався з багатодітною родиною і запитав: “Чи відрізнялася зустріч із першою дитиною та з останньою?” Вони усміхнулися й сказали: перше немовля зустрічали урочисто: родичі, близькі, друзі, квіти, подарунки, а коли народилася остання дитина, тато просто переказав гроші на картку і сказав: “Викличи таксі”. Інколи наше ставлення до Христа, до Його Різдва стає схожим: наші колишні переживання і теперішні можуть сильно відрізнятися.

Важливість бути в тому місці, де народжується Христос

Коли народжується немовля, ми готуємося: приводимо до ладу дім, кімнату, купуємо ліжечко, готуємо одяг. Усі чекають, усі налаштовані. Також важливо бути там, де народжується Христос. Хтось скаже: “Ми ж не поїдемо в Ізраїль”. Але йдеться не про географію; важливо бути там, де Він народжується сьогодні. Я згадав, де Христос народився у моєму житті вперше, коли я зустрівся з Ним.

Коли народився Христос, багато людей могли б бути там поруч. Щоб запросити людей, ангели прийшли на землю і сповістили пастухам: “Не бійтеся! Ми благовістемо вам велику радість… ось вам знак: знайдете Дитя”. Вони могли побачити, доторкнутися, бути там.

Чи готове моє серце знов і знов до зустрічі з Ісусом Христом

Важливо приготувати серце. Святе Письмо нагадує, що незважаючи на війну у країні, чи готове моє серце зустрічатися з Новонародженим Немовлям – з Христом Ісусом? Господь говорить, що серце має бути чистим (Матвія 5:8):

“Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.”

Важливо бути там, де я зможу Його побачити; приготувати цей “дім”, зрозуміти, що Він хоче жити в ньому. Апостол Павло пише у Посланні до Євреїв 3:6:

“а Христос – як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо [аж до кінця непохитно] збережемо відвагу та похвалу надії.”

Чи дійсно Христос живе в мені

Важливість дати Йому можливість зростати в Мені

Господь сказав, що без Нього ми не можемо робити нічого. Наше духовне зростання від немовляти до мужа досконалого залежить від того, наскільки ми даємо місце і підкоряємося Тому, Хто живе в нас. Я є господарем мого серця чи Він?

Якщо Господь народився у вашому серці, потрібно подбати, щоб у ньому завжди було місце і час для Нього, щоб Христос міг зростати в нас. Бо чим більше Його в мені, тим менше мене, тим більше я можу зростати у Христі Ісусі. Як писав Іван в першому посланні, у другому розділі: є немовлята, діти, юнаки і муж досконалий. І чим більше Христа в мені, тим менше мене в мені і тим зрілішим стає мій духовний вік, бо я рухаюся від немовляти до мужа досконалого.

Не можна все життя залишатися духовним немовлям. Деяких людей цього світу похрестили в тому віці, коли вони ще нічого не розуміли; а потім наступного разу священник зустрівся з ними вже на кладовищі, “запечатавши” їхню землю. Багато хто приходив до храму раз на рік – на Різдво чи Пасху – і вважав, що цього достатньо, щоб Христос був їхнім Спасителем.

Задумайтеся про те, чи живе Христос у вашому серці.

Я роздумував про життєві мандри. На ці свята – Різдво і Пасху – чи рухається моє життя шляхом від ясел, де народився Христос, до Голгофи і далі – до печери Воскресіння? Чи відвалено камінь з мого серця? Чи справді Народжений Христос пройшов цей шлях у моєму житті і чи я дійсно живу разом із Ним? Чи я співвоскрес зі Христом? Ці запитання мають вагу вічності та визначають наші взаємини з Ісусом.

Важливо не застрягти десь по дорозі. Не затриматися на Йордані, де Христос хрестився і де багато людей вперше почули: “Це Син Мій Улюблений, Його слухайте”. Не залишитися серед тих натовпів у полі, де Він годував людей і де руки були простягнуті лише за хлібом. Бо й сьогодні дехто шукає Христа лише тому, що Він щось дає. Як сказав Господь (Івана 6:26):

“У відповідь Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися.”

Можливо, я серед тих, хто йде з юрбою, що спускається з Оливної гори до Єрусалима і вигукує: “Осанна! Аллилуйя! Ти – Син Давидів!” Але чи не стану я серед тих, хто вже біля Голгофи кричить інше: “Розіпни Його!”, бо хтось не побачив у стражданні справжнього Бога?

Які мої особисті відносини з Господом

Коли ми разом з усіма будемо говорити: “Славімо Його, бо Він народився”, важливо зважити на свої особисті стосунки з Господом. Бо люди можуть казати правильні слова, але Христос сказав про деяких (Матвія 15:8):

“Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;”

Тому, готуючись до Різдва, важливо оглянути своє серце, щоб разом з тими, хто справді прийняли Христа як свого Господа, щиро радіти і прославляти Його.

Важливість руху до народження згори

Кожен батько, приходячи до пологового будинку, проводить там зовсім небагато часу: забирає дитину – і починається нове життя. Так само й сьогодні: якщо хтось уперше прийде в церкву і почує звістку про Христа, про Його народження, важливо не зупинитись у цьому першому моменті, а пройти шлях далі – до Його життя в вас, до народження згори, до тієї нової якості життя, яка приводить до вічності з Ним у Небесній оселі.

Господь каже: “Прийдіть до Мене всі”. Чи буду я сьогодні, у ці Свята, шукати дорогу до Нього, до тих ясел, до Його серця? Бо Він каже: “Прийдіть усі. Там завжди є місце”.

Господь закликає усіх прийти до Нього

У ті перші Різдвяні дні не так багато людей прийшло до Немовляти: прийшли пастухи, прийшли мудреці, а більше ми майже нікого не бачимо. Але сьогодні, коли ми знаємо всю історію цих подій, Господь закликає всіх: “Прийдіть”.

Нехай Бог благословить. Готуймося до Різдва. Нехай новини Божої радості приходять у наші серця. Мені дуже до вподоби лозунг Івана Хрестителя: “Йому належить зростати, а мені – зменшуватися”. Нехай у кожному з нас Христос зростає, щоб ми від духовного немовляти рухалися до духовної зрілості – до мужа досконалого. Благослови всіх нас Господь. Амінь.