Сьогодні в житті багатьох людей є чимало причин для панічних дій. Інколи те, що трапляється, настільки несподіване й болісне, що серце ніби завмирає, а розум перестає мислити тверезо. Ми починаємо діяти поспіхом, хаотично, часто не на користь собі. Паніка завжди веде до рішень, які шкодять людині. У звичайному стані, без паніки, людина значно розсудливіша, спокійніша і може мислити прагматично. Але коли приходить страх, усе це втрачається.

Пошук захисту і втіхи у Бога

Та якщо ми – народ Божий, нам потрібно шукати не хаосу, а втішення від Бога, зупинитися, заспокоїтися і відкрити серце для Його втіхи. Апостол Павло говорить про це у 2 Коринтян 1:3-4:

“Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи, Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.”

Бог – джерело справжнього потішення. Все, що навколо нас (новини, обставини, людські слова), може лише посилювати паніку, але якщо ми справді Божі діти, потрібно зупинитись і відкрити серце для Нього, бо тільки там є мир.

Наша безпека – у Господі

Важливо сховатися в Бозі, бо саме в Ньому – наша безпека. Як дитина біжить в обійми своїх батьків, шукаючи захисту, так і ми маємо бігти до Нього. Діти не шукають чужих рук, а довіряють своїм батькам; так і ми маємо довіряти Богу. У Притчах 18:10 сказано:

“Ім’я Господа – міцна фортеця, – утече до неї праведник і безпечний.”

Ми біжимо до Бога, розуміючи, що не завжди можемо щось зробити власними силами. Обставини можуть бути сильніші за нас, але Псалом 17/18:3 нагадує:

“Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!”

Ці тексти перегукуються між собою: і Давид, і Соломон свідчать, що Господь – наша непохитна скеля. Він – Той, на Кого можна покласти всю надію у найважчі обставини життя.

Довіряйте Богу всі обставини життя та проголошуйте Його обітниці

Важливо довіряти Богу в усіх обставинах життя і проголошувати Його обітниці у вірі.

Апостол Павло в Посланні до римлян 8:35-39 додає:

“Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Але в цьому всьому перемагаємо – завдяки Тому, Хто нас полюбив. Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь‑яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!”

Ось на що я покладаюся – на Його любов, незважаючи на страхи, тривоги чи паніку, що приходять у життя. Любов Божа не має кінця, вона не змінюється, бо Він – наш Отець і Він заплатив надзвичайно високу ціну, щоб ми належали Йому, щоб я був Його сином, а всі ми – Його дітьми.

Навіть серед бур і невизначеності ми можемо бачити Його любов, Його захист і турботу. Псалми 124/125:1-2 нагадує:

“Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік! Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!”

А в 138-му псалмі Давид пише: “Куди я піду від Духа Твого? Де б я не був – Ти там. Ти оточуєш мене спереду і ззаду, і кладеш на мене руку Твою.”

У хвилини паніки чи страху потрібно згадувати ці Божі обітниці, бо вони утверджують нас у довірі, що Бог поряд, Він тримає, охороняє і не залишає ні на мить.

Чуйте, що говорить Господь

Паніка – це одяг страху, а там, де є страх, руйнується віра, стаючи слабкою, надломленою. Апостол Павло говорить у Посланні до римлян 10:17:

“Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.”

Тому в моменти паніки важливо не слухати шум світу, не ловити слова, які сіють тривогу, а чути, що говорить Господь, чути Його Слово та Його обітниці, бо паніка – це голос ворога, який намагається зруйнувати наш спокій, а віра народжується тоді, коли серце наповнюється Божим Словом. Павло пише до Колосян 3:16:

“Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. …”

Отже, наше завдання – не наповнювати серце страхом, а насичувати його Божим Словом. Предметом нашої віри є Сам Господь Ісус Христос і Його живе Слово, тому біжимо до Нього, відкриваймо Писання, читаймо, слухаймо, наповнюймося, бо саме віра допомагає пройти крізь шторми життя і подолати обставини, які здаються непереборними.

Будьте на зв’язку з Богом та церквою

Важливо бути на зв’язку з Господом і Його родиною – Церквою. У Єремії 33:3 сказано:

“Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!”

Пошук Божої мудрості

Паніка породжує безумні вчинки. Страх штовхає людей на непоправні дії, але Божа мудрість веде до спокою, розсудливості й безпеки. У Притчах 3:5-7 читаємо:

“Усім своїм серцем довірся Господеві, – і не покладайся на власний розум. Пам’ятай про Нього на всіх своїх дорогах, – і Він вирівняє твої стежки. Не вважай себе за мудрого, – бійся Господа й ухиляйся від зла.”

А у Притчах 2:6-8 сказано:

“Адже Господь дає мудрість, і з Його уст – знання та розсудливість. Він зберігає, як скарб, спасіння для праведних, – Він – захист для тих, хто ходить у невинності, – охороняючи шляхи правди й захищаючи стежки вірних Своїх.”

Тож, шукайте не людської мудрості, а Божої, бо лише вона дає мир і впевненість навіть тоді, коли навколо паніка.

Паніка призводить до непродуманих, нелогічних кроків, які лише шкодять нам, тому краще зупинитися, зробити паузу і побачити Божу руку в обставинах, що нас оточують. Бог усе контролює і не залишає Своїх дітей за жодних обставин.

Покладайтесь на Господа, любіть Його, моліться, відкривайте Йому серце, віддавайте всі свої турботи Йому, бо Він піклується про вас. Іноді мудро просто сказати: “Господи, я не знаю, що мені робити та куди йти, але я довіряю Тобі. Я віддаю Тобі своє життя, а Ти керуй, будь ласка, мною, допоможи мені чути Тебе. Ти сказав, що не залишиш мене, бо Ти – мій Батько.” І Господь відповість, скерує, підтримає, дасть пораду: іноді через людину, іноді через обставини, іноді тихим голосом у серці. Але Він завжди діє.

Нехай Бог благословить кожного з нас мати не паніку, а надію на Господа. Покладайтеся на Нього з вірою, бо Він – наша башта, наша скеля непохитна. Він любить нас і ніхто не зможе вирвати нас із Його обіймів. “Ніхто не викраде їх із руки Моєї” – сказав Ісус.

Отже, нехай Господь зміцнить кожного у довірі, бо навіть коли світ хитається, Божа любов стоїть непорушно. Нехай Господь збереже і захистить вас, ваші родини, ваших дітей, онуків і батьків. Нехай Він благословить ваші церкви, ваші домівки і покаже Свою сильну руку там, де ви є. Покладайте віру і надію на Нього, бо Він не зрадить. Він учора, сьогодні і навіки Той Самий. Будьте благословенні.