Сьогодні ми стикаємось із багатьма обставинами, які можуть викликати страх у нашому житті. Цей страх часто має дві основні складові: перед обставинами та перед людьми.

Божий інструмент, що допомагає нам жити без страху

У Божому Слові ми знаходимо інструменти, які допомагають нам жити без страху. Пророк Ісая передає слова Господа (Ісая 51:12-13):

“Я, Я – Той, Котрий тебе потішає! Чому ж ти боїшся смертної людини, – людського сина, який в’яне, наче трава? Чому ж ти забуваєш Господа, Свого Творця, Котрий розпростер небеса й влаштував землю, а постійно, день у день, тремтиш перед жорстокістю гнобителя, котрий має намір тебе знищити. Але де тепер той лютий гнобитель?”

Ці слова показують, що страх виникає там, де ми зосереджуємо увагу не на Бозі, а на загрозі. Там, де немає віри, з’являється страх, що є антиподом віри.

Коли страх приходить у наше життя, які кроки нам слід зробити, щоб він не панував над нами?

Фокусування на Бозі, а не на обставинах. Ким є Бог у моєму житті

Дуже важливо тримати свій фокус на Бозі, а не на обставинах і не на людях. Згадаймо приклад: коли Петро вийшов із човна й пішов по воді, то почав тонути саме тоді, коли відвів свій погляд від Ісуса і зосередився на хвилях, на бурі. Він перестав дивитися на Того, Хто мав силу тримати його на воді.

Тому й нам потрібно звертати погляд на Господа та на те, Ким Він є в нашому житті. Необхідно тримати свій фокус не на обставинах, не на людях, не на новинах чи пропаганді, якою сьогодні переповнений світ, а лише на Бозі (Ісая 51:7):

“Послухайте Мене, ті, котрі знають, що таке справедливість, – народе, в серці якого Мій Закон! Не бійтеся наруги з боку людей, і їхнього лихослів’я не жахайтесь.”

Цей вірш говорить про важливість не просто вірити в Бога, а знати Його, усвідомлюючи, Ким Він є для нас особисто. Коли ми знаємо, в Кого віримо, страх втрачає владу.

“Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія.”

Він згадує Божу вірність, Божу милість у минулому – і його надія повертається (Плач Єремії 3:22-26):

“З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується. Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи! Господь – мій уділ (доля), – говорить моя душа, – тому й далі я буду на Нього надіятись. Господь прихильний до тих, котрі на Нього покладаються, – до кожної душі, яка Його шукає. Щастить тому, хто спокійно очікує Господнього спасіння.”

Це нагадування про те, що дуже важливо знати, Ким є наш Бог. Одного разу я запитав людину:

– Ти віриш у Бога?

– Так, – каже, – у мене Бог ось тут, у серці.

– Добре, – кажу, – а розкажи мені про свого Бога. Який Він?

І людина не змогла нічого сказати. Тоді я почав свідчити:

• Мій Бог – Той, Хто спасає, Хто любить і милує.
• Мій Бог – Той, Хто довготерпеливий, Хто знає всі мої болі та страхи.
• Мій Бог – Той, Хто ніколи не покине мене.

Отже, питання: на чому зосереджений мій погляд: на Бозі чи на проблемах, на обставинах, на людському факторі? Мій фокус має бути на Господі – і тоді страх втратить силу.

Фокусування на Божих обітницях

Коли я перебуваю в полоні страху, дуже важливо зосереджувати свій фокус на Божих обітницях. Не на обставинах, не на новинах, не на пропаганді, яка кричить: “Усе пропало!” – а саме на тому, що говорить Господь. А Він говорить, що є Скелею мого спасіння, що я можу знайти прихисток у Ньому, що Він тримає мене у Своїх обіймах і ніхто не зможе вирвати мене з Його руки. Саме тому я звертаюсь до Нього, шукаю Його обличчя, Його присутність та Його обійми.

Нам слід постійно пам’ятати про Божі милості – усе, що Він вже зробив у нашому житті, і проголошувати Його обітниці. Апостол Павло пише, що Слово Христове має рясно вселятися в наші серця. І коли приходить страх, навіть через спротив душі, я все одно маю проголошувати, бо написано (Римлян 10:10):

“Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння.”

Я маю промовляти, Хто є мій Бог, що Він робить та які обітниці дав мені. А Він каже (Івана 10:28):

“… і ніхто не забере їх з Моїх рук.”

Одного разу, хоча ніколи не був схильним до страхів чи фобій, я прокинувся серед ночі – увесь у поту, з відчуттям, ніби хтось мене душить, і зрозумів, що це духовна атака. І я почав проголошувати Божі обітниці, говорячи: “Господь дав мені владу над тобою, сатано. Іди геть, бо я – Господній син. У крові Ісуса є перемога. У тобі, сатано, немає нічого мого, бо я – Боже насліддя, я – Його дитя!” Я почав вголос проголошувати силу Імені Ісуса Христа: “В Ім’я Ісуса відійди, сатано!” Минуло 5-10 хвилин і я відчув, що напруга відступає; стає тихіше, спокійніше. І врешті прийшла повна свобода від страху.

Чи достатньо я знаю, Хто мій Господь

Якщо наші страхи чи фобії мають над нами силу, важливо запитати себе, а чи дійсно я знаю, Хто є мій Господь? Читаючи послання Павла, Петра, Якова, Івана, ми бачимо, що цей ключ повторюється знов і знов: пізнання Господа дає силу для протидії.

Апостол Павло закликає нас озброїтись усім Божим озброєнням. Частина цього – щит віри, Слово Боже, яке допомагає вистояти в день зла. Саме тому так важливо мати Боже Слово в серці, щоб у моменти кризи, у хвилини сильного страху ми могли твердо стояти, проголошуючи Божі істини, і радіти в тому, що наш Бог вірний і незмінний, і дав нам захист.

Наповнення Святим Духом і проголошення хвали й подяки Богу по вірі

Наповнюйтесь Святим Духом і проголошуйте хвалу та подяку Богові по вірі: не просто зі звички, не механічно, а з глибоким внутрішнім переконанням, бо коли проголошення Слова Біблії не має під собою фундаменту віри, воно – лише звук, порожнє слово. Апостол Павло нагадує нам, що кожен, хто приходить до Бога, має приходити з вірою, бо саме віра відкриває двері до Божої благодаті, до Його благословень і відповідей.

У Посланні до Римлян 8:15 Павло пише:

“Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!”

Це дароване нам усиновлення є джерелом перемоги. Ми не маємо жити в рабстві страху, бо ми – Божі діти. І якщо Він – наш Батько, то Він – і наш Захисник, наш Пастир і наш Цар.

Апостол також закликає в Посланні до Ефесян 5:15-21:

“Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві. Тому не будьте нерозумними, але пізнавайте, в чому полягає Господня воля. І не впивайтеся вином, у якому розпуста, а наповнюйтеся Духом, повчаючи самих себе псалмами, урочистими та духовними піснями, співаючи і прославляючи у ваших серцях Господа, дякуючи завжди і за все Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, підкоряючись одне одному в Христовому страху.”

У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх

Якось протягом двох-трьох тижнів до мене звернулися декілька людей, які переживали глибокі фобії, і це непокоїло їх дуже сильно. Всі вони були віруючими, знали Біблію, але попри це були в страху. Я не розумів, чому так відбувається, і тому взяв піст, молився й говорив до Господа: “Господи, я не знаю, що їм сказати. Вони – Твої діти. Чому вони, знаючи Твоє Слово, живуть у полоні страху?” І в один із днів під час щоденного читання Біблії Господь відкрив мені щось дуже важливе. Я читав 1 Івана 4:8, де написано:

“Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов.”

Ці слова запалили моє серце. Я продовжив читати (1 Івана 4:17-18):

“Таким чином, любов стала в нас досконалою, щоб ми мали сміливість у день суду, бо як Він, так і ми є в цьому світі. У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх, оскільки страх несе страждання; хто ж боїться, той недосконалий у любові.”

І в цей момент я відчув, як Господь говорить мені в серце: “Якщо ти вірою приймаєш, що Я є любов, то прочитай цей уривок, підставивши замість слова “любов” “Бог”, і тоді зрозумієш, чому люди мають страх”. Я прочитав: “У Бозі немає страху, але досконалий Бог проганяє страх, оскільки страх несе страждання; хто ж боїться, той недосконалий у Бозі.” Це було як одкровення: якщо я дійсно пізнаю Бога, живу в Ньому і довіряю Йому, тоді страх втрачає владу. Він – моя твердиня. Він – мій захист. Він – моя вежа, до якої я можу втекти й бути в безпеці.

Він ніколи не покидає. Але це справа віри. Серцем ми віруємо, а устами проголошуємо перед усім світом, що Ісус Христос є Господь. Це Його влада над усім світом і Його перемога. Ніхто не може сперечатися з Ним або протистояти Йому. І ми – в Ньому, а Він живе в нас. У цьому – велика перемога над страхом.

Згадайте, як Христос був у човні з учнями під час бурі. Вони були налякані, охоплені тривогою. Ісус звертається до них: “Чому ви так налякалися, маловіри?”. Бо з ними був Господь у їхньому човні.

Так само і ми. Чи можуть хвилі життя бити по нашому човну? – Так. Чи можемо човен нашого життя набирати воду? – Так. Але в нашому човні є Ісус Христос, Господь над усім. І коли Він – капітан нашого життя, ми перебуваємо у безпеці.