Інколи люди живуть минулим. Вони ніби залишаються там, у тих подіях, у спогадах, у пережитому; і через це не бачать, що відбувається сьогодні, і не помічають майбутнього.

Наше сьогодення є результатом минулого

Наше теперішнє – це результат минулого, адже ми жнемо плоди того, що колись посіяли. Часто втрати минулих років не дають нам спокою, не дозволяють відчути радість і яскравість життя. Ми живемо минулим, бо там були молодими, здоровими, щасливими, повними сил і натхнення. Але постає запитання: що з цим робити, як рухатися далі, щоб не залишитися в минулому?

Минуле ніколи не повернеться

Святе Письмо нагадує нам, що минуле не повертається. Ми можемо знайти загублену річ, можемо відновити втрачені стосунки, але час – ні. Минуле не повернути. Екклезіаст 3:1-2 говорить:

“Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору. Є час народитись і час помирати; час садити і час виривати посаджене;”

Ці слова закликають нас задуматися про вічне.

Ми згадуємо часи, коли були молодими, сильними, натхненними, тоді, коли все здавалося можливим і Господь рясно благословляв нас. А тепер, озираючись назад, ми бачимо втрати: немає когось із близьких, немає колишніх можливостей, здоров’я, може, навіть праці чи власності.

Подивіться Божими очима у сьогоденність

Але Святе Письмо підбадьорює нас дивитися на сьогодення Божими очима, щоб побачити Його доброту, ласку, щедрість, терпіння і милість. Ми колись співали: “Милість Божу згадуй та рахуй”. І ці слова перегукуються з Плачем Єремії 3:21-26:

“Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія. З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується. Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи! Господь – мій уділ (доля), – говорить моя душа, – тому й далі я буду на Нього надіятись. Господь прихильний до тих, котрі на Нього покладаються, – до кожної душі, яка Його шукає. Щастить тому, хто спокійно очікує Господнього спасіння.”

Реалізація своїх дарів та талантів сьогодні

По мірі своїх сил сьогодні важливо реалізовувати дари й таланти, які дав нам Бог, у своєму покликанні, у своїй справі, у своєму житті. Це приносить задоволення, упевненість і радість; і не лише нам, а стає благословенням і для тих, хто поруч. Апостол Петро пише (1 Петра 4:10):

“служіть один одному – кожний тим даром, якого одержав, наче добрі управителі різноманітної Божої благодаті.”

Коли ми реалізуємо свої дари, свої таланти, своє покликання, ми живемо повноцінно. Це одне з головних покликань людини, адже кожен прагне трьох речей:

1. Кохати і бути коханим.
2. Реалізувати себе, свої здібності та своє покликання.
3. Відчувати захист і Божу турботу.

І коли Бог дає нам дари, таланти та покликання, не можна складати руки, а треба рухатися, діяти, служити. Це корисно і для нас самих, і для тих, хто навколо. Бог завжди переводить наш погляд із себе на ближнього. Саме тому Він дав дві найвищі заповіді: любити Господа Бога і любити ближнього свого, як самого себе.

Чиніть добро та служіть ближньому

Чиніть добро, служіть ближньому, адже багато людей навколо потребують нашої допомоги. І Господь говорить (Матвія 25:40,42-45):

“… Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені. … Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі? Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.”

Іноді треба просто сказати собі: “Стоп!” – зупинити безплідні спогади, підняти погляд і подивитися в сьогодення, подивитися в майбутнє. адже Господь говорить (Матвія 16:24, Івана 14:2-3, Івана 12:26):

“Тоді Ісус сказав Своїм учням: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною.”

“В домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були.”

“Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.”

Підіймайтеся на Божі гори, щоби бачити Його горизонти

Інколи ми настільки занурюємося у спогади про минуле, що забуваємо, що Бог кличе кожного з нас до більшого. Тому піднімаймося на Божі гори, щоб побачити Божі горизонти для свого життя. Підніміть очі догори – там Господь. Але як часто ми живемо так, що навіть не маємо часу підняти очі до неба…

Пам’ятаю, одного разу я піднімався на Говерлу. Це було нелегко: я задихався, зморився, але коли нарешті дістався вершини, то побачив нагороду. До мене підійшов місцевий чоловік і сказав: “Бачиш ті гори? Знаєш, у чому краса цього виду? Звідси ти бачиш на сорок кілометрів!” І я тоді подумав: у долині, на рівнині ти так далеко не побачиш (хіба п’ять кілометрів у добру погоду). Так само і Бог каже нам: “Піднімайся на гори. Це важко, але Я відкрию тобі нові горизонти твого життя в Мені. Я покажу тобі більше”.

Павло нагадує, що у житті важливо не зупинятися, не жити минулим, а прямувати до мети.

Наше життя можна порівняти з кермуванням автомобілем: щоб озирнутися назад у нас є дзеркала, але якщо дивитися лише в них, буде аварія. Так само і з нашим минулим: час від часу варто озирнутися, згадати Божі милості, переживання, радощі, юність, але потрібно рухатися вперед, бо хто дивиться лише назад, не побачить дороги перед собою.

Святе Письмо навчає, що згадувати минуле не є чимось поганим, але жити тільки минулим небезпечно. Життя минає, час іде і ми можемо не помітити того, що Бог дає сьогодні. Ми можемо втратити Його світло, Його благословення, якщо залишимось у полоні спогадів.

Жоден бігун не повертає голову назад під час змагання, інакше він зійде з доріжки або впаде. Так само і ми маємо пам’ятати, але не зупинятися; цінувати минуле, але жити сьогоденням і майбутнім.

Бог кличе нас підніматися на Його гори, щоб побачити Його горизонти – життя в Бозі, з Богом і для Бога. Тож, нехай Господь благословить нас не жити минулим. Пам’ятаймо тих, хто був поруч, цінуймо досвід, робімо висновки, але дивімося вперед, доки Бог дає нам дихання, життя та силу йти далі. Нехай Божа мета завжди буде перед нашими очима. В Ім’я Ісуса Христа. Амінь.

Нехай Бог захистить вас, ваших дітей і онуків. Нехай благословить ваші домівки й ваші церкви. Нехай Господь будує перед вашими очима, у серцях і розумах ті чудові майбутні плани, які Він приготував для вас, тому що Господь продовжує вдосконалювати кожного з нас і чекає нас у Небесних оселях. А нам потрібно бігти туди так, як біг апостол Павло: не просто, а, як він казав: “відчайдушно біжу до мети”. Нехай Бог благословить цей біг у вашому житті. В Ім’я Ісуса Христа будьте благословенні сьогодні і завжди.