Роздумуючи над тим, що допомагає зберігати життєвий тонус і не падати духом, я побачив, що є певні складові життя, які дають силу проходити кожен день без внутрішнього занепаду.

Початок дня зі хвали та подяки Богу

Починаймо день і перші свої думки з подяки та хвали Богу. Нам завжди є за що дякувати. Не варто зранку вмикати новини й одразу наповнювати серце негативом. Почніть день із подяки і хвали Господу.

Я замислився: за що саме я можу дякувати?

• Слава Богу, що я прокинувся і маю здоров’я.
• Слава Богу, що цієї ночі було тихо, що нічого не летіло.
• Слава Богу і велика подяка за те, що я мав комфорт, спав не в окопі, а в ліжку, де було тепло і спокійно.
• Слава Богу, що нічого не боліло.
• Слава Богу, що всі небезпеки цього дня минули і я можу встати та дякувати Йому за все це.
• Слава Богу, що маю одяг, адже не всі сьогодні мають таку можливість.
• Коли я вийшов на кухню, знову згадав, як Бог піклується: у мене є хліб, а до хліба – моя улюблена кава, яку я можу пити, читаючи Слово Боже.
• Слава Богу, що є світло, бо не завжди воно буває.
• Слава Богу, що є тепло.

Я дякую Богу за своїх дітей, онуків, за всю мою сім’ю, рідних і друзів: за те, що вони цілі та здорові і що Господь охороняє їх від усякого лиха. Слава Богу!

Як ми починаємо день, так він і проходить. Тому подяка зранку має надзвичайно велике значення. Апостол Павло пише про це в 1 Солунян 5:16-18:

“Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас.”

Коли я роблю це з самого ранку, виконую Божу волю, я згадую Його щедроти та піклування, згадую, що Він не полишив мене, що Він завжди зі мною, що я – в Його руці. І славлю Господа за це.

Правильне наповнення серця

Дуже важливо з самого ранку подбати про добре наповнення серця, бо те, про що ми думаємо, з ким і про що спілкуємося, чим наповнене наше серце, – усе це формує наш день. Думки і роздуми мають величезний вплив на наше життя. Сам Господь сказав про це (Матвія 12:34):

“… Адже чим переповнене серце, те промовляють уста.”

Наповнюйте себе з самого ранку Словом Божим, Його обітницями і сповнюйтеся Святим Духом, бо це допоможе твердо стояти, мати радість, впевненість і здорові конструктивні думки. Тому так важливо, про що ми розмірковуємо і що промовляємо своїми устами.

Апостол Павло пише у Посланні до филип’ян 4:4-9:

“Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте! Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям. Господь близько! Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі. Наостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – коли яка чеснота або коли яка похвала, – про це роздумуйте. Чого навчилися і що прийняли, що почули й побачили в мені, – оце й робіть. І Бог миру буде з вами.”

Сьогодні, за людською логікою, є небагато приводів для радості: йде війна, багато тривожних новин, чуток і подій, які наповнюють серце тривогою. Але Павло каже: завжди радійте в Господі, бо Він є повнотою, що наповнює все, Він дає мир і благодать, дбаючи про нас.

Коли я наповнюю серце Словом Божим, це збудовує мою віру і закладає міцний фундамент надії. Павло також говорить про те, щоб відкривати свої бажання перед Богом. У мене є молитовний щоденник, в який я записую свої прохання і кажу: “Господи, нехай буде Твоя воля. Ось мої бажання”. Коли мене щось турбує, коли я радію, коли бачу, що Бог відповів, я це записую і це надає впевненість.

Я прошу, щоб Бог зберігав мене у Христі Ісусі, бо Він – моя башта безпеки, у Ньому захищене моє серце, мій розум і все моє життя.

Є речі, на які я не маю жодного впливу і не в силах їх змінити. Тоді я кажу: “Господи, нехай це буде від Тебе. Я не хочу роздумувати над тим, на що не можу вплинути. Ти ж можеш усе і тому я все це віддаю Тобі.” Інколи люди розмірковують над речами, на які вони зовсім не мають жодного впливу. Господь говорив про те, що люди часто турбуються, але при цьому не можуть змінити навіть колір свого волосся чи свій зріст, а роздумують про набагато глобальніші питання. Віддавайте це Господу з радістю – Він знає і діє.

Не занедбуйте і своє тіло

Інколи ми занедбуємо і своє тіло, а воно також потребує уваги. Важливими є ранкова гігієна, зарядка, прогулянка або легка пробіжка. Важливо також мати корисну їжу, вживати її вчасно і в міру. Усе це допомагає зберігати життєвий тонус. Апостол Павло пише в 1 Тимофію 4:8:

“адже тілесні вправи до деякої міри корисні, а побожність на все корисна, тому що має обітницю як теперішнього життя, так і майбутнього.”

Є відомий вислів: рух – це життя. Коли ми занедбуємо ці прості речі, сидячий спосіб життя поступово приносить хвороби, втому і відсутність настрою. Тому, якщо Бог дає силу і здоров’я, рухайтеся.

Шукайте гарного спілкування. Погане товариство псує добрі звичаї

Для того, щоб мати тонус життя, важливо також шукати доброго спілкування. Павло в 1 Коринтян 15:33 застерігає:

“Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.”

Я б додав: і настрій також.

Не кожне товариство приносить користь нашому серцю. Про це пише і Давид у Псалмах 1:1-3:

“Блаженний чоловік, який не бере участі у раді нечестивих, не стає на дорогу грішників і не сидить у зборищі кепкунів, але він насолоджується Господнім Законом, і над Його Законом він роздумує вдень і вночі. Він буде, як дерево, посаджене біля потоків води, яке приносить свій плід у належну пору і листя якого не в’яне. В усьому, що тільки він робить, матиме успіх.”

Виконання власного покликання у Христі

Також важливо виконувати своє покликання і жити в посвяті. Чиніть добро, служіть тим, хто поруч, підбадьорюйте знеможені серця, світіть у тому місці, де ви є. Апостол Павло говорить, що ми покликані чинити добрі діла, які Бог наперед приготував для нас. Добре, коли ми зосереджуємося не лише на собі, своїх потребах і настроях, а виходимо назустріч іншим і робимо те, що можемо. Виконуйте своє покликання в родині, у суспільстві, там, де вас поставив Бог. Щоразу, коли ми виконуємо Божу волю, в серце приходить радість і надихає жити далі, чинити добро, славити Господа, любити Його і мати внутрішній мир та добрий настрій.

Незважаючи на війну, на все горе і біду, ніхто не забрав у нас Господа, ніхто не забрав у нас надію і Його Слово. Ми маємо свободу збиратися разом у церкві, на групах, у зібраннях. І Господь надихає нас Своєю обітницею: “Я з вами в усі дні: коли добре і коли дуже важко. Я не полишу і не покину. Я вчора, сьогодні і навіки Той Самий. Я завжди з тобою.”

Коли люди зраджують, коли хтось обманює або чинить зло, Він залишається з нами. Господь не полишає і ніколи не змінює Свого Слова щодо нас.

Я інколи уявляю Небо, ніби великий амфітеатр або стадіон, де багато людей спостерігають за тими, хто біжить дистанцію, і думаю про тих, хто вже досяг Небесної оселі: ніби вони підбадьорюють нас і кажуть: “не зупиняйся, фініш уже близько”. Він прийде для кожного у свій час. Тому будь вірним, не зупиняйся, не впадай у розчарування, біжи – і матимеш нагороду в Господі. Нехай Господь ще більше підбадьорить кожного з нас.