В Україні зараз є лихоліття війни і багато людей несуть у серці особливий біль. Що робити, коли ми відчуваємо глибоку самотність та ізоляцію? Що говорить Святе Письмо про це?

Перезапуск взаємовідносин з Богом

Насамперед важливо відновити свої стосунки з Богом. Найімовірніше, у цій сфері настав певний занепад. Коли наше пізнання Господа і пошук Його слабшають, серце починає обтяжувати тягар самотності та ізоляції. Але Господь обіцяє: “Я вас не полишу і завжди буду з вами по всі дні, аж до скінчання віку. Я піду тією дорогою, якою ти йдеш, і буду з тобою: захищатиму, підкріплятиму, даватиму радість взаємин зі Мною”.

Святе Письмо (Псалом 105:4) закликає:

“Шукайте Господа і силу Його, завжди шукайте Його обличчя.”

Той, хто шукає Божого обличчя, ніколи не буде розчарований і не впаде у глибокий занепад.

Пізнання Господа

Пророк Ісая говорить (Ісая 55:6):

“Шукайте Господа, поки можна Його знайти, волайте до Нього, поки Він близько!”

Пізнання Господа відкриває серце для особливої дії Святого Духа в нашому серці. Апостол Петро пише (2 Петра 1:2):

“Благодать вам і мир хай помножаться в пізнанні Бога й Ісуса, нашого Господа!”

Пізнання Ісуса Христа приносить у серце мир і благодать, тому важливо щодня – зранку, вдень чи ввечері – знаходити час, щоб шукати Його обличчя та заглиблюватися у пізнання Його Слова.

Святе Письмо запевняє: хто кличе до Господа, того Він чує і приходить на допомогу, навіть якщо ми ще не бачимо цього в реальності. Давид писав, що Господь чує зойк праведних і відповідає. Бог ніколи не залишить нас на самоті. Навпаки, ізоляція – це задум ворога, який намагається збудувати навколо нас мури, щоб віддалити нас від інших і від Бога. Господь же говорить (Матвія 28:20):

“… І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь].”

Апостол Петро дає практичну пораду: Все дано нам, але ви докладіть усіх зусиль, щоб був у вас плід. 2 Петра 1:8:

“Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.”

Зніміть облогу свого серця

Часом ми самі будуємо навколо себе фортеці, риємо глибокі рови і не дозволяємо нікому наблизитися. Але подивіться, що зробив Господь, щоб Його діти не відчували себе самотніми: Він створив Церкву. Він сказав (Матвія 16:18):

“… Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.”

Духом Святим Господь охрестив нас, тобто занурив, у Своє Тіло – Церкву. І в ній завжди є люди, яким небайдуже ваше життя, які готові простягнути руку допомоги. Апостол Павло нагадує (Ефесян 2:13):

“А нині, в Ісусі Христі, ви, які колись були далекими, кров’ю Христа стали близькими.”

Кров Ісуса єднає нас глибше, ніж навіть родинні зв’язки. Тому не зважайте на обставини чи слова людей навколо, не залишайте зібрань, не віддаляйтеся від церкви.

Люби свого ближнього як себе самого

Писання закликає (Галатам 5:13-14):

“Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити по‑тілесному, але любов’ю служіть один одному, бо весь Закон міститься в одному виразі, а саме: Люби свого ближнього, як себе самого.”

У церкві завжди є ті, хто готові ділитися своєю любов’ю.

Єдність у церкві

Люди, які пройшли через випробування, можуть потішати інших, бо знають, як діє Бог у важкі часи. Павло пише у 2 Коринтян 1:2-4:

“благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа. Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи, Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.”

Чим більше ми розділяємо страждання Христа, тим більше через Нього зростає наша втіха. Перед Своїм вознесінням Ісус сказав учням: “Для вас краще, щоб Я пішов”. Учні дивувалися: “Як це – краще? Адже нам так добре, коли Ти з нами!” Але Господь пояснив (Івана 15:7):

“Але Я істину вам кажу: краще для вас, щоб Я пішов. Бо якщо Я не піду, то Утішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, – пошлю Його до вас.”

У Матвія 16:18 Господь говорить, чому Він створив Церкву:

“І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.”

Тому дуже важливо шукати Божого потішення, спілкуватися з Духом Святим і дозволяти Йому торкатися серця.

На жаль, є люди, які зводять довкола себе мури, відгороджуються ровами і залишаються в полоні власного болю та горя. Вони жаліються, що є самотніми, але Господь відповідає: “Ти не самотній. По-перше, Я з тобою і не залишив тебе. А по-друге, Я створив для тебе Мою сім’ю на землі – Церкву, щоб у часи великих випробувань ти мав підтримку від Мого народу”.

Прикладання зусиль у служінні на добро тим, хто цього потребує

Що допомагає нам розірвати лещата самотності? Один із найважливіших шляхів – прикладати зусилля, щоб служити на добро тим, хто цього потребує. Коли ми починаємо допомагати іншим, то бачимо, що наші обставини не такі вже й безвихідні. Допомагайте один одному. Адже не тільки ми потребуємо інших, але й інші потребують нас. Господь каже: “Ви – тіло, і кожен з вас є членом цього тіла”. У тілі панує гармонія: рука служить, нога служить, кожна частина має свою функцію і приносить користь для загального блага. Так і серед Божого народу: хтось потребує саме нашої допомоги.

Коли ми ділимося радістю, вона подвоюється. Коли ж розділяємо тугу чи біль, вони зменшуються вдвічі. І Господь нагадує: “Як Я використовую людей, які поруч із тобою, щоб потішити тебе, так і ти, навчившись цього, можеш потішати інших і ділитися своїм життям”.

Допомога тим, хто теж знаходиться у полоні самотності

Маючи досвід звільнення з облоги самотності, служіть тим, хто ще перебуває в ізоляції.

Пригадую початок 90-х років, коли до мене приїхав один брат – пастор з Англії на ім’я Грехем Блек. Він пережив глибоку самотність і тяжку депресію, але Господь вивів його звідти. Бог послав людей, які послужили йому, підтримали – і він знову став на ноги. Тепер Грехем служить тим, хто навколо нього, – людям у самотності та депресії. Він свідчить про Божу любов і ділиться кроками, які допомагають вийти з цього стану, щоб не залишатися ізольованим.

Свідчіть і ви. Діліться своїм життям, адже особистий приклад часто приносить більше користі, ніж будь-яка теорія чи психологічна порада. Коли ви свідчите про те, що Бог зробив у вашому житті, це має особливу силу.

Я згадую приклад Йонатана і Давида. У важкі часи, коли Давид тікав від Саула, він був глибоко самотнім і з болем у серці. Він плакав. Та ось що зробив Йонатан (1 Самуїла 20:41-42):

“І коли слуга відійшов, то Давид вийшов з південного боку скелі, впав долілиць, і тричі вклонився. Потім вони поцілували один одного, й розридались, хоч Давид плакав довше. Нарешті Йонатан промовив до Давида: Іди з миром, і в чому ми обидва присягались в ім’я Господнє, то нехай Господь буде запорукою між мною і тобою, а також між моїми нащадками, та між твоїми нащадками повіки!”

Що потрібно робити, щоб не залишатися в самотності

Отже, запам’ятаймо ці кроки:

1. Поглиблюйте пізнання Бога, бо саме в Ньому є відповідь на ситуацію самотності та ізоляції.
2. Зніміть облогу серця і дозвольте іншим служити вам, зцілювати ваші рани, приносити бальзам і єлей Божої любові.
3. Почніть служити на добро іншим, особливо тим, хто, можливо, зараз у самотності чи ізоляції. Напишіть повідомлення, зателефонуйте, завітайте в гості, розділіть трапезу, підбадьорте, помоліться за них.
4. Діліться власним досвідом і Богом: служіть тим, хто переживає самотність, свідчіть про Його любов і милість.
5. Будьте в Церкві та з Церквою. Розумійте, що Бог помістив нас у Свою сім’ю, щоб ніхто не був самотнім. Це не лише наша справа; це справа Бога і Його народу.

Господь каже: “Ось Я з тобою. Ось Моя сім’я, ось Мої люди, ось Моя любов і їхня любов до тебе та твого серця. Не зачиняйся!” В Об’явленні 3:20 Христос промовляє:

“Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною.”

Відчиніть двері свого серця для Господа і для людей з вашої церкви, з вашого кола спілкування. І тоді Господь діятиме у вас, через вас і через тих, кого поставить поруч.

Повірте, що зійде Сонце Божої правди і ви знову будете усміхатися та радіти, озираючись назад і згадуючи, що більше не самотні, бо з вами Господь, з вами Божа сім’я і Бог ніколи не залишить вас. Амінь.