Що робити, коли ви втратили віру в себе

Що робити, коли ви втратили віру в себе

Опубліковано: Олександр Романюк
Категорія: Боже керівництво та Його відповіді на молитви, Божі обітниці та Його вірність, Надія та сподівання на Господа, Наша нагорода – від Господа, Пізнання та прийняття волі Божої, Пошук Господа, Що робити, якщо / коли … Мудрість у важкі моменти

Часто ми беремося за все підряд, але справжні результати бачимо лише там, де діємо у сфері свого покликання, дарів і талантів. Коли ж беремося за те, що не наше, це часто приводить до розчарування.

Інколи життя змушує нас іти цим шляхом, бо немає вибору: війна, переїзди, нові обставини. Людина може опинитися в місці, де немає можливості працювати за своїм фахом або покликанням, і тоді вона просто бере будь-яку роботу, бо потрібно мати хліб, одяг, дах над головою. Але важливо не зупинятися й шукати нагоди рухатися туди, де можна реалізувати те, що Бог у нас заклав: дари, таланти й покликання.

Рух до того, де ми можемо скористатися дарами та талантами

Пригадаймо Соломона – мудрого царя, який збудував величний храм Господній. Він не просто призначав людей навмання, а шукав майстрів, які вміли досконало працювати з деревом, сріблом, золотом, міддю. І тому храм, який він збудував, став дивом краси й величі. Люди, що входили туди, затамовували подих від побаченого.

Чому інколи втрачається надія. 3 життєві потреби

І ось питання: чому ми часом втрачаємо віру в себе і надію? Бо кожна людина має три глибокі потреби:

  1. Кохати та бути коханою.
  2. Мати захист і прихисток.
  3. Реалізуватися як творча особистість за своїм фахом, талантом і покликанням.

Важливість покладатися на Бога

Важливо мати віру Божу й покладатися не на людей і не на власні сили, а на Господа. Потрібно розуміти своє покликання, свій дар та свій хист. Практикуйте, пробуйте, спостерігайте, у чому маєте успіх, що приносить вам справжнє задоволення, і рухайтеся в цьому напрямку.

Просіть Божої допомоги. Якщо ще не знаєте свого покликання, пам’ятайте слова Христа (Матвія 7:7):

“Шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять, просіть — і дано буде вам”

Саме Господь відкриває та зачиняє двері нашого життя. Просіть у Нього розуміння: куди йти, якою дорогою, у чому трудитися.

Докладання зусиль, щоб розуміти свої таланти і покликання

Докладайте зусиль, щоб пізнати свої дари, таланти й покликання, бо коли ви це зрозумієте, матимете справжнє задоволення навіть посеред труднощів. І тоді жодні обставини не похитнуть вас, бо ви стоятимете на твердому ґрунті Божого покликання та рухатиметеся до мети, яку Він визначив.

Пошук Божої волі та Його керівництва

Покладайтеся в усьому на Бога та вірте Йому, бо той, хто сподівається лише на людей або покладає віру на самого себе, рано чи пізно зазнає розчарування. Тому так важливо, щоб Господь відкривав нам Свою волю і дарував Своє керівництво.

Святе Письмо навчає нас шукати Божої волі та Божого проводу. Апостол Павло говорить, що навіть серед лукавих часів ми маємо прагнути пізнавати Божу волю для себе, для свого життя і вибору, щоб дозволяти Богу керувати нами. Бо, як каже Павло (Римлян 8:14):

“Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі.”

Якщо бувають моменти, коли ми занепадаємо духом, коли віра слабне, тоді час звернути погляд до Бога, шукати Його присутності, Його волі та керівництва.

Особливо мені близькі слова апостола Павла з Послання до филип’ян 4:6-9:

“Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі.

Наостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – коли яка чеснота або коли яка похвала, – про це роздумуйте. Чого навчилися і що прийняли, що почули й побачили в мені, – оце й робіть. І Бог миру буде з вами.”

Коли ми наповнюємо серце Божим Словом, Воно скеровує наші думки та дії. Сам Христос сказав (Івана 15:5):

“… без Мене не можете робити нічого.”

Так, ми можемо багато чого робити власними силами, але зрештою це приводить лише до втоми та розчарування. Важливо навчитися не лише молитися, а й чекати з терпінням, поки Господь відповість і покаже Свій шлях, тому що саме Його керівництво приносить справжній мир і впевненість у серце.

Поглибтеся в тему "ЩО РОБИТИ, ЯКЩО / КОЛИ ... Мудрість у важкі моменти"

Прочитати інші проповіді

Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!

Вміння бути задоволеними і дякувати Богу за те, що вже маємо

Завжди потрібно вчитися бути задоволеними й дякувати Богу за те, що вже маємо у своєму житті. Апостол Павло продовжує у Посланні до филип’ян 4:10-13:

“Я дуже зрадів у Господі, що ви тепер знову отримали змогу піклуватися про мене. Ви й раніше піклувалися, але не мали відповідної нагоди. Кажу це не тому, що чогось потребую, бо я навчився бути задоволеним тим, що є. Вмію жити і в нестатках, умію жити і в достатку. Звик до всього і в усьому: і насичуватися, і голодувати, мати достаток і терпіти нестаток. Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, – [в Ісусі Христі].”

У Павла були періоди, коли, незважаючи на своє покликання апостола та євангеліста, він мусив працювати звичайною фізичною працею – робити намети, щоб забезпечити себе необхідним. Це не було його покликанням, але він робив це зі смиренням, вдячністю та вірою. Ми знаємо Павла не як ремісника, а як апостола, котрий написав значну частину Євангелія. Про його служіння ми читаємо багато, але про ті намети – ніде. І все ж, він сам говорить: “Я навчився бути задоволеним”. Павло покладав свою надію не на обставини, а на Господа. І це приклад для кожного з нас.

На Господа надію клади – і Він зробить

Коли читаємо Біблію, розуміємо, що доля людини – від Господа. Якщо ви – Божа людина і потрапили у скруту або щось втратили, пам’ятайте, що є Той, Хто поруч із вами, Хто керує життям. Просіть у Нього волі для свого наступного кроку – і Він поведе.

Коли ми занепадаємо духом, а віра слабне, Господь посилає поруч людей, які допомагають нам не зупинитися. Згадаймо Петра, котрий сказав: “Іду ловити рибу”. І хоч не всі учні Ісуса були рибалками, вони пішли разом із ним. На перший погляд, можна запитати: навіщо? Це ж не їхній фах, не їхня справа. Але саме там, куди вони пішли з Петром, вони побачили Боже чудо: Христос уже приготував їм сніданок на березі, чекаючи на них. Там вони знову мали близьке спілкування зі Своїм Господом.

Псалом 36/37:5 говорить:

“Доручи Господу свою дорогу, покладайся на Нього, а Він буде діяти.”

Часто ми кажемо, що шукаємо Божої волі, але діємо по-своєму, а коли зазнаємо втрат, починаємо звинувачувати Бога. Але Писання нагадує: “віддай Йому свою дорогу – і Він поведе тебе правильно”.

Як сказано в Притчах 3:5-7:

“Усім своїм серцем довірся Господеві, – і не покладайся на власний розум. Пам’ятай про Нього на всіх своїх дорогах, – і Він вирівняє твої стежки. Не вважай себе за мудрого, – бійся Господа й ухиляйся від зла.”

Тому довіряйте Богу у всьому. Він знає, куди вести, коли зупинити і як підтримати. А ми маємо навчитися бути вдячними за будь-яких обставин: у нестатках або в достатку все в Його руках.

Коли приходить розчарування, а віра слабне, ми як учні Христові можемо молитися разом із ними: “Господи, помнож в нас віру і допоможи не втрачати Тебе зі свого зору. Допоможи йти за Тобою навіть тоді, коли важко”. Це прохання підтримує нас у житті.

Тому хай Господь укріпить кожного з нас на шляхах нашого життя. Якщо хтось заблукав, нехай Він виведе на пряму стежку. Бог є люблячий і не бажає, щоб хтось загинув. Він веде нас, даруючи Свою мудрість через Слово і через керівництво Святого Духа. Він є істина, правда і життя. Тож, линемо до Нього, бо лише в Нього є відповіді на всі обставини нашого життя.

Молитва
пастор Олександр Романюк
Олександр Романюк
Пастор ЄХБ церкви "Благодать", м. Дніпро
Задати питання
Отче, Боже наш, ми схиляємося перед Тобою і благословляємо Святе Твоє Ім’я. Дякуємо Тобі, що Ти не полишаєш нас на шляхах життя. Коли ми зневірюємося, коли сумніваємося, Ти даєш нам Своє Слово і Своє керівництво. Ти навчаєш нас стукати, щоб бачити відчинені двері; просити, щоб отримати; шукати, щоб знайти. Ми віримо, Господи, що за всім цим стоїш Ти і Ти знаєш кожного з нас. Доля людини - від Тебе. Тож, керуй нами, веди нас і допоможи мати задоволення у служінні Тобі. Навчи жити і діяти згідно зі своїм даром, своїм фахом і Твоїм покликанням у нашому житті. Молимося в Ім’я Ісуса Христа. Амінь.

Нехай Господь збереже вас і буде вашим захистом. Нехай Його благословення буде над вами, вашими дітьми, онуками, рідними, друзями, церквами. Нехай Ісус Христос провадить кожного з нас дорогою віри, надії та любові. І хай в усьому ми завжди довіряємо Господу. В Ім’я Ісуса будьте благословенні у цьому дні.
Автор: Олександр Романюк
Пастор ЄХБ церкви "Благодать", м. Дніпро