Я не є експертом у сфері бізнесу, але переконаний, що для всього існує духовний фундамент; і все починається з серця та розуму.
Я не є експертом у сфері бізнесу, але переконаний, що для всього існує духовний фундамент; і все починається з серця та розуму.
Дуже важливо подякувати Богу за те, що до цього часу Він турбувався про нас, піклувався і не залишав, покриваючи наші потреби. Важливо мати серце, яке здатне дякувати за все те, що ми вже отримали й маємо сьогодні. Апостол Павло пише до свого учня (1 Тимофія 6:6-7):
“Адже благочестя із задоволенням – велике надбання. Бо ми нічого не принесли у світ і нічого не можемо винести.”
Святе Письмо закликає нас мати вдячне серце, але ми інколи забуваємо про це. Не раз я зустрічав людей, які нарікали на життя, вважаючи, що все надто погано. Але коли я дивлюся на своїх батьків і покоління, яке жило до мене, то бачу, що мені насправді немає підстав для великих нарікань.
Господь говорить про важливість вдячності (1 Солунян 5:18):
“за все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас.”
І те, що я маю, і те, що втратив, і ті обставини, в яких перебуваю, – усе залежить від Господа. Він тримає під контролем моє життя. Павло писав, що вмів жити і в скруті, і в достатку, бо Господь Ісус навчав його вдячності за будь-яких умов. У Посланні до Римлян 8:28 він говорить:
“Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його постановою, все сприяє до добра.”
Тому так важливо дякувати Богові за все: за Його піклування, за все, що Він дарував нам. Згадайте історію, коли до Христа підійшли десятеро прокажених. Він їх усіх зцілив, але лише один повернувся, щоб подякувати. Часто, коли в нас виникають труднощі у фінансах, ми швидко біжимо до Бога – і це правильно. Але чи так само швидко ми повертаємося до Нього з подякою, коли маємо достаток? Передусім навчімося дякувати Богові за те, що маємо сьогодні.
В Євангелії від Луки 12:29-32 записані слова Господа:
“І не шукайте, що будете їсти й пити, і не журіться. Цього всього прагнуть народи світу; ваш же Отець знає, що цього і ви потребуєте. Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться. Не бійся, мале стадо, бо уподобав ваш Отець дати вам Царство.”
Часто люди забувають, що якщо вони знають Господа і є частиною Його Тіла – Церкви, то перш за все мають звертатися до Нього. Бували випадки, коли люди приходили й нарікали на труднощі, але коли я запитував: “А чи молилися ви? Чи шукали лиця Божого? Чи зверталися до Нього, чи шукали Його Царства?” – вони відповідали: “А до чого це все?”
Але Господь каже: “Не журіться… цього всього прагнуть народи світу, а ваш Отець знає, що ви цього потребуєте. Шукайте ж найперше Царство Боже – і це все вам додасться”.
Коли ми справді шукаємо Його Царства, Господь показує нам духовний механізм (Матвія 7:7-8):
“Просіть – і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте – і відчинять вам. Адже кожний, хто просить, – отримує, а той, хто шукає, – знаходить; і тому, хто стукає, – відчинять.”
Чи справді ми звертаємось до Господа? Чи віддаємо Йому свої потреби? Чи благаємо Його, шукаючи не лише відповіді, а насамперед Його волі?
Пригадайте слова з Єремії 33:3:
“Звернись до Мене, і Я тобі відповім, – сповіщу тобі велике й неосяжне, – відкрию те, чого ти не знаєш.”
Тож, перш ніж бігти в інтернет чи переглядати оголошення в газетах, біжіть у свою таємну кімнату і відкрийте серце перед Богом у молитві. Спершу постукайте в Небеса, постукайте до Отця, розкажіть Йому про свої потреби – і Він каже: “Того, хто кличе, Я чую; і відповім”.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Господь діє. Нам дуже важливо мати відкрите серце й уважність, щоб помічати, що Він робить для нас і навколо нас. Не впадайте у відчай, не лінуйтеся шукати відкритих дверей та можливостей. Часто ми молимося, шукаємо Бога, але самі не робимо кроків, щоб знайти ті двері, які Він відчиняє. Та Господь не залишить нас – Він вірний. Якщо є можливість працювати, хай навіть не за фахом, варто братися за цю працю і водночас продовжувати стукати в небесні двері, говорити до Господа, адже саме Він керує нашими шляхами. Спробуйте трудитися і паралельно шукати Божих дверей і Божих можливостей.
Приклад апостола Павла дуже промовистий. Я глибоко поважаю його як апостола, який із Божою допомогою зробив так багато для Царства Божого. Але зверніть увагу: навіть будучи проповідником, благовісником, засновником церков і автором значної частини Нового Завіту, він час від часу звертався до свого ремесла – робив намети і продавав їх, щоб мати кошти для життя. Інколи про його забезпечення турбувалися церкви, але коли наставала скрута, він працював власними руками і не лише мав на життя, а ще й міг поділитися з іншими. Недаремно він казав: “Блаженніше давати, ніж брати”.
Це вчить нас задоволеності й покладання на Бога.
Буває, що ми збираємо лише колоски, ще не маючи снопів від Господа, але саме така праця є необхідною. І коли ми докладаємо зусиль, Господь, Який ревно піклується про нас, зглянеться і дасть не тільки колоски, а й снопи, бо Він щедрий і ласкавий.
Дуже важливо пам’ятати і про духовну сторону нашого життя, зокрема, про пожертви для Господа. Одного разу Христос спостерігав, як люди приносили жертви. Прийшла бідна вдова і пожертвувала денну вартість своєї їжі. Ісус сказав, що саме вона дала найбільше, хоча інші жертвували значні суми. Бог любить і благословляє щедрих.
Чи не забуваємо ми, що все походить від Господа? І чи не тримаємо свою руку зажатою тоді, коли слід жертвувати і творити добро? Пророк Малахія нагадує (Малахії 3:9-10):
“Адже на вас лежить прокляття, тоді як ви, – весь народ, – продовжуєте Мене обкрадати. Принесіть усі десятини до храмової скарбниці, щоб у Моєму Храмі була пожива і таким чином випробуйте Мене, – говорить Господь Саваот, – хіба Я не відкрию вам небесних отворів і не зіллю на вас понадміру благословень!”
Я не кажу зараз лише про десятину, а загалом про пожертву, про серце, відкрите для щедрості. Коли моя рука зажата, Бог не може покласти туди Своє благословення. Тому відкриймо руку, будьмо щедрими й жертвенними – і Господь ніколи не залишиться в боргу. Він обов’язково віддасть.
Далі Малахія пише (Малахії 3:16-18):
“Проте зовсім по-іншому розмовляють між собою ті, котрі бояться Господа. Господь чує все і перед Ним пишеться Пам’ятна Книга щодо тих, які бояться Господа, і котрі вшановують Його Ім’я. Вони будуть Моїми, – говорить Господь Саваот, – у той День, який Я готую, – Я помилую їх, як чоловік милує свого сина, котрий йому послушний. Тоді ви знову побачите різницю між праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богові, й тим, хто Йому не служить.”
Святе Письмо каже, що праведники, діти Божі, не будуть залишені без щоденного хліба. Так навчав і Сам Господь (Луки 11:3):
“Хліб наш насущний дай нам кожного дня,”
Моя залежність – від Нього, бо Він усе дає. І все, що є на небі, на землі чи під землею, належить Йому. Немає значення, через які руки приходить допомога – джерелом завжди є Бог, бо все належить Йому.
Тому завжди пам’ятайте про Божу щедрість. Дякуйте Йому, свідчіть іншим, як Він втручався у ваші скрутні обставини, і проголошуйте Його благодать у своєму житті – і Господь усе владнає. Прикладів Божої вірності дуже багато, адже Він ніколи не полишає.
Дуже важливо перш за все шукати Божого обличчя, щоб бачити не лише Його щедрі руки, а й Того, Хто ці руки простягає, бо ми часто прагнемо тільки благословень, але не звертаємо свого погляду на Самого Господа.
І тому, якщо хтось зараз переживає скруту, хай Господь Сам втрутиться у ваше життя і щедро дасть вам. В Ім’я Ісуса Христа. Амінь.