Дуже часто ми покладаємося лише на власні прагматичні дії: на плани, розрахунки, логіку. Ми продумуємо все наперед і вважаємо, що саме так і має статися. Але почнемо зі Слова Божого. У Псалмах 56(57):3 Давид говорить:
“Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.”
Не завжди те, що ми запланували, справді було для нас добром. Часто ми розуміємо це згодом. Але не завжди готові прийняти Божі корекції так, як належить. У Притчах 16:9 сказано:
“Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.”
Людина планує свої шляхи, але вирішальним залишається Боже керівництво – тоді, коли ми дозволяємо Господу вести нас.
Є один дуже промовистий приклад. На початку ХХ століття в Лондоні жив проповідник і благовісник на ім’я Стюарт Холден. Його запросили проповідувати у Сполучених Штатах Америки. Там збиралася поважна публіка. Він серйозно готувався: молився, постився, готував проповіді. Люди з того боку Атлантики також молилися, щоб він приїхав і поділився Словом Божим. Він придбав квиток на пароплав, яким мав перетнути Атлантичний океан, але безпосередньо перед від’їздом його дружина тяжко захворіла, через що він був змушений зупинитися. Поїздка не відбулася. Згодом усе стало зрозумілим: назва того пароплава – «Титанік», який зіткнувся з айсбергом і затонув. Цей чоловік прийняв рішення довіритися Божому керівництву, навіть тоді, коли його плани були зруйновані. Пізніше він сказав, що все, що Господь влаштовує в його житті, він приймає як святу Божу волю і згоден рухатися нею.
Іноді дуже ретельно сплановані кроки життя руйнуються або різко змінюються. І лише тоді приходить усвідомлення Божої мети, Його захисту, проведіння та керування. Кожен з нас, якщо уважно подивиться на своє життя, знайде моменти, коли Господь нас зупиняв або змінював напрямок. І тільки з часом ми розуміли, що це було нам на благо.
Я люблю планувати, мріяти, рухатися до цілей. Але завжди кажу: “Господи, нехай буде не моя, а Твоя воля”. Яків (4:13-15) говорить:
“Тепер слухайте ви, які кажете: Сьогодні або завтра підемо до цього міста й перебудемо там [один] рік, і будемо торгувати та заробляти! Ви, котрі не знаєте, що завтра станеться, яке ваше життя? Адже це пара, що на мить з’являється, а потім зникає. Замість того, щоб вам говорити: Коли Господь забажає, і ми будемо живі, то зробимо те чи інше.”
Ще один приклад із нашого служіння. Свого часу ми їздили з благовістям на Схід України. Одного разу все було ретельно сплановане: команда готова, програма підготовлена. Здавалося, що нічого не може завадити, але за день до виїзду ламається наш бус (і не просто ламається, а так, що ми розуміємо, що швидко відремонтувати його неможливо). Перед нами постає вибір: або скасовувати поїздку, або терміново шукати інше рішення. І тут один із братів каже: “У мене є товариш, з яким я працюю. Він може дати свого буса, але за умови, що саме я буду за кермом, бо він знає мене як доброго водія”. Цей брат не планував їхати з нами. Але ми помолилися, підготували все необхідне для благовістя – і поїздка відбулася. Графік був дуже насичений: за два дні – чотири служіння. Але на другий день брат Сергій, який співав і був ключовою частиною програми (первинно мав бути і водієм), телефонує мені і каже, що ледве може зійти з другого поверху. Йому допомагали – настільки сильний був біль у колінах і ногах. Ця проблема в нього була й раніше, але цього разу стан різко загострився. І тоді я усвідомив: якби Сергій був за кермом буса, він просто не зміг би їхати. Нам потрібно було долати близько ста кілометрів за чотири години (дороги майже не було, постійна робота педалями) і для нього це було б надто важко. Але Бог усе владнав заздалегідь: у нас був і бус, і водій.
І це ще не все. Сергій довгий час шукав лікаря, який зміг би поставити точний діагноз, але безрезультатно. Через це він навіть почав займатися самолікуванням. І тут наш брат Джо каже: “У мене є лікар, який зможе це зробити”. І знову все владналося.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Коли ми віддаємо все в Божі руки і довіряємо Його проведінню, Бог усе розставляє на свої місця. Інколи дуже важко щось змінювати, особливо коли ми вже все спланували. Я й сам важко переплановуюсь. Але те, як Господь це зробив, було справді дивне і чудесне. Коли ми поверталися назад, ми розмірковували над усім цим, славили Господа, бо бачили, що це Він усе вчинив.
Божі наміри і плани – найкращі. Єремії 29:11:
“Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.”
Ми часто шкодуємо, коли наші добре продумані плани руйнуються і через непередбачені обставини ми отримуємо не те, на що розраховували. Але ніщо не залишається поза увагою нашого Бога і Отця. У подіях, з якими ми стикаємося, діє Боже проведіння – рука Бога, невидима, але відчутна. Господь звершує все, що бажає зробити для нас і через нас, на славу Свою.
Святе Письмо неодноразово показує нам Боже проведіння в житті Божих людей (і не лише для них самих, а й для тих, хто був поруч).
Апостол Павло плив кораблем до Риму, де мав постати перед судом. Людським поглядом та подорож виглядала приреченою: корабель потрапив у сильний шторм і мав загинути. Але цього не сталося через те, що на борту був Павло. Господь послав ангела, який сказав йому: «Ти будеш цілий і здоровий. І всі, хто з тобою, ніхто не загине». Це було Боже проведіння. Корабель зазнав аварії, але всі врятувалися і потрапили на острів. І саме там Господь використав Павла: було служіння, багато людей зцілилися і прийняли Ісуса Христа як Господа. Те, що з людського погляду виглядало як зло і катастрофа, Бог обернув на велике добро: і люди були спасенні, і Христос був проповіданий, і Павло був збережений.
Тому так важливо вчитися сприймати свої плани і дозволяти Богу коригувати їх відповідно до Його волі.
Ми можемо згадати і Господа Ісуса Христа. Він знав Своє призначення, бачив шлях, який перед Ним лежав, і це було надзвичайно важко. У Гефсиманському саду Він молився словами (Луки 22:42):
“промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!”
Прийняття Божої волі завжди пов’язане з довірою Йому. Я не говорю про життя без планів. Ми маємо планувати, думати, розмірковувати, але водночас – молитися і зважати на те, що Божі плани, Його мудрість і Його проведіння значно вищі та кращі за наші; тому серцем говорити: “Нехай буде Твоя воля”.
Притчі 3:5 навчають нас:
“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!”
Якою б великою не була наша мудрість, ми бачимо лише на декілька кроків уперед, а Господь знає всі наші шляхи. Тому важливо, щоб у коригуванні наших планів ми завжди довіряли Йому і молитися: “Господи, ось що ми спланували. Ось що хотіли б зробити на Твою славу. Але нехай буде Твоя воля, бо вона завжди найкраща”. Відкривайте свої плани і бажання Богу і не турбуйтеся. Нехай Його плани здійсняться у вашому житті, бо це запорука миру і спокою.
Псалми 36(37):3-6 говорять:
“Надійся на Господа і чини добро, живи на землі та зберігай вірність. Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця. Доручи Господу свою дорогу, покладайся на Нього, а Він буде діяти. Він виявить твою праведність, наче світло, і твою справедливість, наче полудень.”
У четвертому розділі послання до Филип’ян апостол Павло говорить про життя, наповнене миром і спокоєм, про стан серця, який можливий тоді, коли ми відкриваємо Богу свої бажання і плани, кажучи: «Ось як я думаю, ось чого я бажаю, але нехай буде Твоя воля». Филип’ян 4:6-9:
“Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі. Наостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – коли яка чеснота або коли яка похвала, – про це роздумуйте. Чого навчилися і що прийняли, що почули й побачили в мені, – оце й робіть. І Бог миру буде з вами.”
Важливо мати бажання, плани, цілі, мрії та відкривати їх перед Богом. Але не менш важливо довіряти Йому свої шляхи, мрії та плани, довіряти Божому проведінню. Филип’ян 1:6:
“Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа.”
Інколи ми впадаємо в розпач, коли щось іде не так, як ми задумували, але є моменти, які з часом відкривають нам іншу перспективу.
Можемо згадати трагедію з малайзійським «Боїнгом», збитим рашистськими військами над Україною. Після цієї трагедії були інтерв’ю з людьми, які спочатку плакали і були в розпачі, бо запізнилися і не потрапили на той літак, не розуміючи, чому так сталося. Але коли вони дізналися про трагедію, говорили: «Боже, який Ти милостивий, який Ти добрий» і водночас співчували всім тим, хто загинув. Цих людей зупинило Боже проведіння.
Довіртеся Божому керуванню. У Господа є план для кожного з нас. Будьмо відкритими до Його водіння, бо те, як Господь керує нашими шляхами, завжди краще за наше власне керування.
Мрійте, плануйте, ставте цілі, але звіряйте все з Господом. Апостол Павло неодноразово наголошував, що одне з найважливіших рішень у житті з Богом – це шукати Його волі, Його керування і Його проведіння, бо все це завжди буде на добро.
Нехай Господь благословить усіх нас.
