Хотілося б роздумати над темою: що робити, коли ви не розумієте і не знаєте, як рухатися далі у своєму житті.

Чому я тут і хто/що заважає рухатися далі

Перш за все, важливо чесно відповісти собі, для чого я тут і що або хто заважає мені рухатися вперед. Це можуть бути життєві обставини. Сьогодні, в умовах війни в Україні, це один із перших факторів. Це можуть бути люди поруч, навіть рідні. І тоді варто звернутися до Бога – до Того, Хто є нашим Батьком і в Чиїх руках наша доля. Можливо, саме через ці обставини, через людей або через родину Бог зупиняє нас. Його турбують наші кроки, наші цінності й наші пріоритети. Можливо, Його план для нашого життя відрізняється від того, що ми собі уявляли.

Не сприймайте зупинку з панікою

Не варто сприймати зупинку з панікою, бо це може бути час для підготовки до зміни курсу або до його корекції. Це можливість зупинитися і визначитися з напрямком. Як сказано в Книзі пророка Єремії 6:16:

“Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! …”

Коли в нашому житті щось змінюється або коригується, особливого значення набуває час. Ми часто поспішаємо, але Господь пунктуальний: Він не поспішає і ніколи не запізнюється. Тому цей період варто прийняти як той, що може послужити на добро.

Пошук Божої волі, Його керівництва і розуміння відповідей

Добре в цей час шукати Божої волі, Його керівництва і розуміння, а для цього важливо бути постійним у молитві. Почніть молитися, звертатися до Господа, перебувати в Його присутності, шукати Його обличчя. Це цінний час бути поруч із Тим, Хто керує нашею долею. Ідіть до Бога у свою “комірчину” і говоріть Йому щиро про те, що болить, що турбує, чого ви боїтеся. Говоріть відкрито. Господь навчає нас просити, шукати і стукати, бо всі, ким керує Святий Дух, – Божі діти.

Попри всі складнощі майте розуміння, що Бог все приведе на добро

Згадаймо життя Йосипа. Його шлях був дуже важким. Рідні продали його в рабство, згодом він опинився у в’язниці і довго проходив через страждання. Це не була просто історія, це була реальна доля людини, яка любила Бога і мала від Нього об’явлення про своє майбутнє. І коли згодом Йосип зустрівся зі своїми братами, він сказав їм: “Ви задумували проти мене зло, але Бог обернув це на добро”. Завдяки цьому його родина була врятована від голоду, тому що Бог послав його наперед. Цей шлях був болісним, але він привів до Божого задуму.

В Єремії 29:11 написано:

“Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.”

Пророк Єремія підтверджує, що Бог думає про нас і не забуває. Тому – без паніки. У Нього думки миру, а не на зло, щоб дати нам майбутнє і надію, не залишити нас без неї.

Іноді те, що відбувається в нашому житті, дуже важко пережити. Ми слухаємо свідоцтва інших і погоджуємося, киваємо головою. Але за цими словами стоять реальні випробування. Люди проходять через біль і вже потім діляться Божою славою, терпінням, надією і вірою.

Послання до римлян 8:28 говорить:

“І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.”

Святе Письмо наводить багато таких прикладів. Апостол Павло казав, що навіть в’язниця послужила для більшого благовістя.

Інколи у нас виникає питання: “Боже, за що мені це?” Але коли ми починаємо дивитися на Божі шляхи, а не на свої, і шукати Божої слави, а не власної, стає зрозуміло, що Бог діє так, щоб Його Ім’я було звеличене.

Пізнавши Його волю, зробіть крок віри та рухайтеся за Господом

Господь каже, що Його вівці чують Його голос і йдуть за Ним. Згадаймо Авраама. Бог звертається до нього: “Встань і йди”. Авраам мав усе: дім, рідних, стабільність. Це був комфортний стан. Але саме тому цей крок став для нього великим викликом. І він піднявся та пішов.

Коли читаєш цю історію, інколи виникає думка: “Господи, чому Ти не дав йому чітку карту?” Але Бог сказав: “Встань і обійди землю, яку Я тобі даю”. І Авраам пішов. Це приклад довіри і послуху, який став благословенням для багатьох.

Так само Бог відкривав двері для Павла і кликав його проповідувати. Павло бачив, що попереду багато противників. Але істина залишається: те, що Бог відкриває, ніхто не зачинить; і те, що Він зачиняє, ніхто не відкриє. Згадаймо навернення Савла (апостола Павла) – Дії апостолів 9:6:

“А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!”

Павло осліп і його за руку привели в місто. Він певний час нічого не бачив і просто чекав. Але він не наповнив цю паузу панікою, він молився, шукав Бога, осмислював, слухав, аж поки не прийшла відповідь.

Бог завжди скеровує на благо, на добро

І коли Бог скеровує, це завжди веде до добра. Шлях може бути важким, але він не випадковий.

Коли ви починаєте розуміти, куди Бог веде, і робите кроки віри, дякуйте Йому за милість, любов і керівництво, бо Його думки вищі за наші думки і Його шляхи вищі за наші. Тому варто довіритися Йому і йти за Ним, щоб у всьому цьому був прославлений Бог.

Отже, для нас важливо:

1. Перше – з’ясувати: чому я тут, чому не можу рухатися далі, що саме мене стримує.
2. Друге – не реагувати з панікою. Можливо, цей період є підготовкою до зміни курсу або до корекції нашого шляху. У цей час важливо навчитися довіряти Господу.
3. Третє – шукати Божої волі та Його керівництва. І для цього потрібно виділити час, бо Бог говорить.
4. Четверте – попри всі труднощі та обставини, триматися розуміння, що Бог здатний усе обернути на добро.
5. П’яте – пізнавати Його волю, робити крок віри і рухатися за Ним.
6. І нарешті – дякувати Йому, вклонятися за Його милість, любов, керівництво, благодать і спасіння, дароване кожному з нас.

Дозвольте Богу керувати вашим життям, бо Він знає шлях і веде ним. Довіртеся Йому.