Кожна людина щодня щось обирає і не завжди ці вибори гріховні. Але важливо розуміти, що деякі рішення вимагають від нас зусиль, щоб обрати правильно. Ми щодня стоїмо перед вибором: що вдягнути, що їсти, з ким спілкуватися, де жити, з ким пов’язати життя, до якої церкви належати.

Вибір та відповідальність

Виборів дуже багато. І разом із вибором завжди приходить відповідальність за те, що обираємо. У людській природі є схильність перекладати провину на когось іншого. Згадаймо Адама, який сам зробив вибір, але провину переклав на Бога. І сьогодні люди, помиляючись у виборі, часто повторюють популярну фразу: “не все так однозначно”.

Вибір заснований на цінностях нашого серця

Насправді, наші вибори – це дзеркало нашого серця. Те, що ми обираємо, показує, що ми любимо, що є цінним для нас. Хочу звернути увагу на Божий вибір. Відомий вірш із Євангелія від Івана 3:16 говорить:

“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.”

Бог полюбив і зробив конкретні кроки, щоб знайти кожного. Його любов була спрямована на наше благо.

Щодня і ми робимо вибір і кожне наше рішення приносить добрі чи погані плоди.

Рушійна сила любові – предмет любові

Рушійною силою вибору завжди є любов: ми обираємо те, що любимо. Бог полюбив людей, але постає питання: а що з моїм вибором? У 1 Івана 2:15-17 читаємо:

“Не любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, в тому немає любові Отця. Адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу. Проминає і світ, і його пожадання, а той, хто виконує Божу волю, – залишається вічно.”

Найбільша проблема – в тому, що ми хочемо бути і з Богом, і з цим світом. Нам хочеться всидіти на двох стільцях, але вибір потрібно робити щодня. Це як терези, які коливаються то в один бік, то в інший. Христос закликає нас обирати з самого ранку, бо у Бога немає нейтралітету в цьому питанні. У Євангелії від Матвія 6:24 написано:

“Ніхто не може служити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні.”

А що обираю я сьогодні? Вибір завжди є відображенням того, що ми любимо. Давид щось полюбив – і зробив свій вибір. Соломон – теж. Троє юнаків у вавилонському полоні зробили свій вибір, бо Бога любили більше за життя. Даниїл обрав вірність Богу. Павло та Петро зробили вибір на користь Євангелія. І, зрештою, Сам Господь Ісус обрав нас. На хресті Він звернувся до Отця й сказав (Луки 23:34):

“Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! …”

Це Його вибір – любити навіть у болю, вибачати навіть у зраді, віддати Себе повністю. Тому, коли я не обираю Його та Його Царство – Того, Хто перший обрав і полюбив мене, Його серце сповнюється ревності. Бо Він хоче бути не просто ще одним скарбом у нашому житті, а бути єдиним скарбом. Йому не потрібна лише якась частина нашого часу, служіння чи ресурсів, Йому потрібні ми цілковито.

Апостол Павло зробив свій вибір. У посланні до Филип’ян 3:8-14 він пише:

“І взагалі, все визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа, і виявитися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від Закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю, яка від Бога, через віру; щоби пізнати Його, і силу Його воскресіння, і бути спільником у Його стражданнях, уподібнюючись Його смерті, аби якось досягти воскресіння мертвих. Не тому, що я вже осягнув або вже став досконалим, але борюся, щоб осягнути – для цього і здобув мене Ісус Христос. Брати, я не вважаю себе тим, хто осягнув. Але забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду, я відчайдушно біжу до мети – до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі.”

До якої мети біжу я? Що є скарбом мого серця?

Що приносить мені справжню радість? З чим я борюся щодня?

Це щоденний вибір і ми завжди обираємо те, що любимо. Наші цінності та пріоритети визначають напрям нашого життя. Там, де мої думки, там і моє серце. Там, де я проводжу час, куди йдуть мої кошти, де моя увага – там і мій вибір, а, отже, і мій Бог. Нагадаю 1 Івана 2:15-17:

“Не любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, в тому немає любові Отця. Адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу. Проминає і світ, і його пожадання, а той, хто виконує Божу волю, – залишається вічно.”

Це пряме Боже Слово. Господь хоче бути не просто частиною нашого життя, а бажає бути єдиним скарбом нашого серця. Тому питання залишається: що ми обираємо?

Ми робимо вибір і несемо за нього відповідальність. Всидіти на двох стільцях не вийде. Христос каже: “Ніхто не може служити двом панам”. Ми або любимо одне, або відкидаємо інше; і цей вибір йде із серця, адже з його наповнення говорять наші вуста. З глибини серця походять наші бажання, рішення й дії.

Нехай Господь допоможе кожному з нас робити правильні кроки, щоб ми могли зі щирістю і впевненістю сказати: “Господи, Ти – мій Господь. Ти – скарб мого життя. Ти Той, Хто наповнює мене, веде мене і приведе до небесної оселі. Ти – мій захист і благословення. Я обираю Тебе не тому, що все розумію чи бачу, а тому, що Ти – мій Бог і я Тебе люблю”. Нехай Господь благословить нас у цьому дні в Ім’я Ісуса Христа.