Що приносить людині насолоду та задоволення в житті? Це можуть бути хобі, мандри, смачна їжа, спілкування з рідними, близькими, друзями – усе те, що нас надихає, наповнює енергією, приносить радість. Ми бачимо ці речі, відчуваємо їх, переживаємо, і вони дають нам певну насолоду.
Але замислимося: що приносить нам насолоду в Бозі? Чи справді я відчуваю задоволення у своїх стосунках із Богом? Чи є Господь моїм джерелом радості?
Справжню насолоду в Бозі приносить Його присутність у нашому житті. Апостол Павло нагадує у Посланні до євреїв 3:6:
“а Христос – як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо [аж до кінця непохитно] збережемо відвагу та похвалу надії.”
А в 1 Коринтян 6:19 говорить:
“Хіба ви не знаєте, що ваші тіла – це храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога, і що ви не належите самим собі?”
Ми не повинні прагнути десь далеко, щоб увійти в Божу присутність. Якщо ми прийняли Ісуса Христа як Спасителя і Царя нашого життя, Він уже живе в нас. І це означає, що ми ніколи не самотні.
Ми живемо в час, коли багато людей почуваються залишеними. Хтось втратив близьких, друзів, дітей, онуків. Самотність стала частиною їхнього життя. Але Бог каже (Матвія 28:20):
“… І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь].”
Це Його обіцянка, яка наповнює серце глибоким миром і справжнім задоволенням.
Ще одне джерело духовної насолоди – це Боже Слово. Воно живе, дієве та говорить до нашого серця. Один із прикладів людини, яка переживала справжню радість у спілкуванні з Божим Словом – цар Давид. У Псалмі 119:97,103 він пише:
“Як люблю я Твій закон! Щодня роздумую над ним. … Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед!”
Не всі люблять мед, але ми розуміємо, що Давид мав на увазі щось надзвичайно приємне. Так і для нас – коли в нас живе Христос, Його Слово стає солодким, як мед. Воно приносить мир, насичення, духовну користь. Слово Боже – наче духовні мультивітаміни. Воно зміцнює наш внутрішній світ, насичує нас зсередини, укріплює віру.
У кожного з нас є улюблені жанри літератури, але Бог каже: “Запрошую тебе до Мого Слова. Воно може дати тобі справжню насолоду й задоволення. Це не просто історія – це Моє особисте Слово до твого серця.”
У світі, де стільки самотності, це справжній дар. В Україні – тисячі сиріт, а війна принесла ще більше втрат. Але яка втіха – усвідомлювати, що я – не сирота в цьому світі. Бог знайшов мене, покликав і зробив частиною Своєї родини.
Апостол Павло говорить, що Духом Святим ми хрещені в Його тіло – в Церкву. Це не просто зібрання людей, а родина. Якщо Церква мені не стала матір’ю, то чи можу я щиро називати Бога своїм Отцем? А Він не хоче, щоб ми були сиротами. Він – Отець, Який приймає, Який кличе, Який усиновлює. І я став Його сином.
Мій земний тато вже з Господом, у небесній оселі; і я часто сумую за ним. Але мій Небесний Отець – вічний. Він ніколи не покине. Він сам говорить: “Я є вічний Господь”. І Той, Хто збудував Свою Церкву, обіцяє (Матвія 16:18):
“… Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.”
Це родина, яка не зникне, яка буде з нами у вічності. І це надзвичайна радість – знати, що ми належимо до неї. І одного дня Господь повернеться до Своєї родини, бо сказав (Івана 14:3):
“І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були.”
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Псалом 136:1, Псалом 144:9, Псалом 86:15:
“Прославляйте Господа, бо Він добрий, і милосердя Його вічне!”
“Господь добрий до всіх, – Його милосердя помітне на всіх Його вчинках.”
“Ти ж, Господи, є співчутливим Богом і милосердним, довготерпеливим, багатомилостивим і праведним!”
І в книзі Неємії 9:31:
“… адже Ти є милосердним і милуючим Богом.”
Коли я роздумую над цим, у моєму серці лунає подяка: “Господи, дякую Тобі, що Ти піклуєшся про мене. Дякую, що Тобі небайдужий мій стан, мій хліб, мій одяг, моя безпека. Ти сказав не турбуватися про завтрашній день, а шукати Твого Царства – і все інше буде додано.” І я свідчу: жодного дня я не голодував, не був залишений, не був забутий, завжди відчував Його любов, опіку, захист. Це і є справжня насолода. Насолода жити під Його опікою.
Святе Писання закликає нас прославляти Господа, поклонятися Йому, хвалити Його. І саме Дух Святий наповнює нас, щоб ми могли це робити не формально, а щиро, від серця. Коли Дух Божий торкається нас, ми не можемо мовчати – уста, розум, серце відкриваються і ми промовляємо: “Господи, Ти – добрий, ласкавий, щирий. Ти – мій улюблений Отець, а я – Твоє дитя”.
З великою радістю і насолодою я приймаю Боже керівництво у своєму житті. Людське керівництво – то є пусте, але Писання говорить, що доля людини – від Господа. Саме тому важливо, щоб наше життя було кероване не випадковими обставинами, а Самим Богом. Апостол Павло пише в Римлян 8:14:
“Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі.”
У Бога є план для кожного з нас. Це підтверджує Єремія 29:11:
“Адже лише Я знаю наміри, які Я маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри про ваш спокій, а не про лихо, аби забезпечити вас добробутом у майбутньому й надією.”
Ці слова наповнюють серце вдячністю.
Я не раз переконувався: коли йшов власними стежками без Бога та Його керівництва, зустрічав біль, тривогу, розчарування; але коли йду вузьким шляхом за Ним та тримаючись Його, я бачу, як Він іде попереду, охороняє, любить і благословляє. Його шлях – це завжди шлях миру.
Велике задоволення і глибока насолода – в Його обітницях. Як діти пильно слідкують за обіцянками батька, так і я згадую, як мої діти постійно нагадували мені: “Тату, ти ж обіцяв!” І я з такою ж довірою тримаюся Божих обітниць. Його Слово сповнене обіцянок про Його турботу, захист, вірність. Він говорить: “Де Я – там і слуга Мій буде”, “Праведник не буде голодувати”, “Я завжди буду з тобою”. Він годує, захищає, носить на руках, не дає впасти. Апостол Павло говорить, що ніхто не зможе вирвати нас із Його рук. І це правда. В Його обіймах – мир і впевненість.
Задоволення і насолоду приносить усе Боже творіння. Цар Давид не раз із захопленням дивився на світ навколо й славив Бога. У Псалмі 8:2 він проголошує:
“Господи, Владико наш! Яке величне Твоє Ім’я на всій землі! Ти підняв славу Свою понад небеса!”
Він розмірковує над творінням (Псалми 8:4-8):
“Коли я оглядаю Твої небеса, – діло рук Твоїх, – місяць і зорі, які Ти встановив, то хто така людина, що пам’ятаєш про неї, або людський син, що провідуєш його? Ти зробив його дещо меншим від ангелів, славою і честю увінчав його. Ти дав йому владу над ділами рук Своїх, – все підкорив йому під ноги:”
Давид завершує цей псалом 8:10 тим же вигуком, з якого почав:
“Господи, Боже наш! Яке ж величне Твоє Ім’я на всій землі!”
Ці слова й сьогодні надихають. Коли я дивлюся на небеса, на гори, на річки та моря, на їхню велич і глибину, то відчуваю благодать просто бути там, у Його творінні. Писання закликає нас оглядатися довкола: “Поглянь на мурах, на тварин, на дерева… підведи очі на небо…” – і зрозумій: усе це створене Богом для нас, щоб ми мали насолоду, захоплення і подяку в серці.
Я в захопленні, насолоді та глибокому задоволенні – від Його любові. Ми всі знаємо цей величний вірш з Євангелія від Івана 3:16:
“Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне.”
Це не просто слова, а доказ Божої любові. Але хто такий я, щоб Бог мав щось доводити мені? І все ж, Він доводить знову і знову. Його любов – дієва. Ще один знайомий багатьом вірш – Єремії 31:3:
“Здалеку з’явився мені Господь і сказав: Я полюбив тебе вічною любов’ю, тому Я і виявляю тобі милосердя.”
Це поезія Біблії. Господь говорить через пророка: “Я покохав тебе вічним коханням” і тому Його милість постійна, жива.
Та щоб ця любов приносила справжнє задоволення і насолоду, Господь закликає нас не втрачати першої любові, бо тільки тоді, коли ми любимо Його щиро, глибоко, перш за все, Його любов розквітає в нашому серці з надзвичайною силою, наповнюючи життя гармонією і миром.
Незважаючи на те, що переживає сьогодні наша країна, ми маємо джерело радості, бо ми – діти Божі. У нас є Небесний Отець, є духовна мама – Церква Христова, яка піклується, молиться, підтримує. І Господь благословляє Своїх дітей навіть у найтяжчі часи.
