Готуючись до Свята Трійці, можна поміркувати над деякими речами. Дії святих апостолів 2:1-4:

«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти.»

Христос після Свого воскресіння з’являвся більше, ніж п’ятистам братам. Він закликав їх чекати на зішестя Святого Духа. У першому розділі написано (Дії 1:15):

«Тими ж днями Петро, ставши серед братів, а людей було близько ста двадцяти осіб, сказав:»

Лише в тому домі перебували 120 чоловіків, які люди чекали на зішестя Святого Духа”.

Господь дуже часто після Свого воскресіння говорив учням: “Я чекаю на вас, туди йдіть, Я вже чекаю на вас”. Деякі з них нехтували цим. Хтось пішов у Еммаус. Коли Христос з’явився учням, Фоми там не було, тому виникає запитання:

1. Що для мене означає бути там, де Господь?
2. Яке надбання я маю, або що втрачаю через те, що я або є там, де Він, чи мене там немає?

Чи докладаю я зусиль, щоб бути там, де Він є

Чи докладаємо ми зусилля для того, щоб бути там, де Він є?

По-перше, де Він є – це моє серце. Євреїв 3:6:

«а Христос – як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо [аж до кінця непохитно] збережемо відвагу та похвалу надії.»

1. Чи комфортно Йому бути в мені?
2. Чи не залишився Він поза увагою?
3. Чи не самотньо Йому в моєму серці?
4. Чи дозволяю я Йому наповнювати мене?
5. Як часто я спілкуюся з Ним та як часто шукаю Його обличчя?

Господь дає рекомендацію, говорячи, що в Нього є місце, куди Він піде та буде разом з нами. В Євангелії від Матвія 6:5-13 написано:

«І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять молитися в синагогах і, стоячи на перехрестях широких вулиць, щоби показатися людям. Запевняю вас: вони одержують свою нагороду. Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі [явно]. Молячись, не говоріть багато, як ті язичники, бо думають, що завдяки своїй багатомовності будуть вислухані. Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Отець знає, чого потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього. Тому‑то моліться так: Отче наш, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі; хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. [Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь].»

Це нагадування про важливість розуміти функціональність свого серця та життя, оскільки Христос – як Син в домі Його, а дім Його – ми. Чи чуємо ми Його? Чи бачимо ми Його? Чи маємо ми жагу до Нього і Його слів?

Якщо не виділяти час для того, кого любимо, то він зрозуміє, що ми його не любимо, нехтуємо ним і він нам не потрібен. Тому наголошуємо сьогодні: “Господи, я хочу бути там, де Ти. Ти є в найпотаємнішому – в моєму серці. Чи приходжу я до Тебе? Чи шукаю я Тебе? Що я роблю, щоб це спілкування приносило великий плід?”

Кожного разу, коли зачиняємо ці двері, коли ми наодинці з Ним, коли виливаємо наше серце перед Ним, приходить втіха, сила Божа, мудрість Божа, життєдайність, бо ми спілкуємося з Тим, Хто має все та є абсолютною повнотою. Це змінює нас. Чим більше маємо це спілкування, чим більше шукаємо близькості з Ним, тим більше стаємо христоподібними. Для нас важливо сьогодні розуміти, наскільки важливо бути там, де є Христос.

Учні, які йшли в Еммаус, були дуже розчаровані. Фома, який прийшов і розмовляв з учнями, сказав, що як не побаче, не доторкнеться, то не повірить. Тому, коли ми не там, де Він, наша віра слабшає. Якщо ми не там, де Він, ми втрачаємо надію.

Турбота про те, чим наповнено наше серде – відповідальність кожного

Дуже важливо перше, на що звернена увага. Турбота про серце – це відповідальність кожного. Це не відповідальність проповідників, пасторів, служителів. Це відповідальність кожного – чим наповнювати своє серце, хто в ньому присутній. Інколи люди говорять “якби те”, “якби це”, але це особиста відповідальність. Важливо, чи Він є в серці. Добре, коли Він там не самотній, не забутий, не залишений.

Пошук пізнання Бога приводить у Його присутність

Він, як Батько, завжди першим іде назустріч, коли ми шукаємо Його. Гарний приклад – притча про блудного сина. Зверніть увагу: як тільки батько побачив здалеку сина, він підвівся і побіг назустріч. Чи виходимо ми на ту дорогу, щоб шукати Господа?

Господь говорить, що хто шукає – знайде, хто стукає – тому відчинять, хто просить – тому дадуть.Чи йдемо ми шляхом пізнання Його, чи вийшли на цю дорогу? Сам Господь через пророка каже: “Покличеш Мене – і Я відповім тобі” (Єремії 33:3):

«Звернись до Мене, і Я тобі відповім, – сповіщу тобі велике й неосяжне, – відкрию те, чого ти не знаєш.»

Чи шукаю я Його кожного ранку? Чи шукаю Його сили, слави та дії в моєму житті? Через пізнання Його ми маємо тісні стосунки з Ним, керівництво, бачимо Його силу і славу в дії. Івана 12:20-21:

«Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. Вони підійшли до Пилипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!»

1. Чи бажаю я бачити Господа?
2. Чи шукаю я Його обличчя?
3. Що наповнює мене? Які мої бажання та що я шукаю?

Наші очі більше за все шукають того, чого бажає наше серце.

1. Чи я шукаю пізнання Його?
2. Чи маю це заглиблення у Слово Боже?
3. Чи благаю Духа Святого вести мене все ближче і ближче до Господа, щоби бачити Його обличчя?

Ісус каже, що деякі речі не дають нам бачити Його. Господь говорить у Нагірній проповіді (Матвія 5:8)

«Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.»

Бог завжди там, де є Його діти

Бог завжди там, де народ Його зібраний в Ім’я Його. У Євангелії від Матвія 18:20 Господь каже:

«Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!»

Він дає небесну поживу. Він втішає, являє силу та славу у відповідь на молитви. Він зміцнює віру та надію, фокусує на небесних цілях. Він запалює любов до Нього та наповнює Своєю любов’ю.

Коли людей запрошують на малу групу чи в маленьку церкву, вони нехтують: “Так, а хто там? П’ять, шість, два чи три?”. Але ми нехтуємо не лише цими людьми, а й Тим, Хто там є, Хто наповнює та каже, що “якщо ви зібрані в Ім’я Моє, Я там посеред вас”.

Важливо бути там, де Господь. Бо там, де Господь – там Боже благословення, а там, де Його немає – лише лихо та біда. Де б ви не були, що б не траплялося у вашому житті, вибудовуйте свої шляхи так, щоб бути там, де Він. Христос сказав учням: “Я вже там, в Юдеї, йдіть до Мене”. Він сказав учням: “Зберіться разом і чекайте, бо Дух Святий зійде на вас”. Але не всі прийшли; було лише 120 людей, хоча Він з’являвся більш ніж 500 братам. Де вони були? Де був ти, Фома? Де ви були? Чому йшли в Еммаус, коли Господь попереджав і казав бути там, в Юдеї?

Господи, де я і де ми тоді, коли Ти кличеш нас, щоб ми були там, де Ти? Він дає нам ту розраду. Він каже, що завжди з тими, хто поклоняється Йому в Дусі та правді. Важливо, щоб наше серце було наповнене Духом Святим, Словом Божим, Господом, щоб Він не був самотнім, забутим чи знехтуваним у нашому серці. Нехай Господь благословить кожного з нас бути там, де Він є.