Господь ставить питання і не просто людству загалом, а звертається до кожного з нас. Бог шукає тих, хто поклонятиметься Йому в Дусі та правді, хто стане в проломі – в молитві за свій народ, за свою землю, за своє військо. Божі питання є актуальними, щоб на них відповісти.

Головний вибір життя: де ми по відношенню до Бога

Одне з перших таких питань звучить ще в самому початку Біблії – у книзі Буття 3:9:

«І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?»

Це не якесь філософське питання, а питання вибору: бути з Богом чи без Нього. І це вибір між життям і смертю. Господь закликає: «Обери життя, а не смерть. Обери благословення, а не прокляття». Повторення Закону 30:19:

«Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє,»

У цьому немає нейтральної позиції. Людина не може залишитися осторонь, маючи зробити вибір. Звернімося до слів Ісуса з Євангелії від Луки 11:23:

«Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!»

Існують речі, які віддаляють нас від Бога: гріх, непослух, обмани, сумніви. Вони роз’єднують нас із Творцем.

Згадайте, як Бог звертався до пророка Йони: «Де ти є, і чому ти там? Що ти робиш?»

Що змушує ховатися та тікати від Бога? Що спонукає уникати Божої присутності? – Ці питання стосуються кожного з нас, бо Господь сьогодні також питає: «Де ти є по відношенню до Мене?»

Чому ми там, де ми є

Де ми є – наслідок нашої довіри Богу. Ще одне запитання можна знайти у 1 Царів 19:9. Пророк Ілля, після втечі від Єзавелі, ховається під кущем і просить у Бога: «Забери моє життя…», але у дев’ятому вірші сказано:

«І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє?»

У цих словах – страх, розпач, самотність, але Бог бачить серце Іллі; і бачить наше. Те, що наповнює серце, те згодом опиняється і на наших устах, тому важливо навчитися чути Бога. А щоб чути, потрібно зупинитись: тиша у серці та навколо нас, щоб у тиші чути Того, Хто промовляє.

Господь говорить далі до Іллі (1 Царів 19:11-12):

«Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос.»

Ми часто чекаємо Бога в гучному та грандіозному, але Його присутність нерідко – у тихому, лагідному подиху, в тиші та спокої.

Коли Ілля відчув цей подих, то закрив своє обличчя плащем, вийшов і став біля входу до печери. Саме тоді знову долинув до нього той самий голос Божий з тим же самим запитанням: «Ілля, чому ти тут?»

Де ми маємо бути

Це питання – не лише до пророка, а до кожного з нас: до чого покликує мене Господь та де я маю бути? Чи прямую я до цього?

Згадаємо знову пророка Йону. Бог дав йому завдання, але Йона вирішив іти іншим шляхом, тікаючи не просто від місця, а від Божого голосу та Його волі. І де він опинився? – У череві кита. Саме там він нарешті звертає увагу на Бога, у розпачі піднімає очі й починає молитися (Йона 2:2-3):

«І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос!»

Так само і з Іллею. Господь питає його вдруге: «Чому ти тут?». Бог не просто цікавиться місцем, а звертає увагу на наше серце, на мотивацію, на страхи, на втому і бажає направити. Але перед цим хоче, щоб ми самі зрозуміли: де ми, чому ми тут і куди рухаємось далі.

Згадайте Давида. Саме тоді, коли він залишився вдома, замість того, щоб бути на полі бою, і сталося його падіння. Або Фома. Фомо, чому ти не з братами, щоб побачити Воскреслого Христа? П’ятсот братів, яким з’явився Христос після Воскресіння, де ви були? Чому вас не було там, де чекали на зішестя Святого Духа?

Це питання звучать і сьогодні: де ми зараз і де маємо бути?

Господь ясно говорить: «Будьте там, де Я є.», бо (Матвія 18:20):

«Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них.»

Бути там, де Господь, є привілеєм і благословенням. Це не просто правильне місце, а місце Божої присутності. Саме тому надзвичайно важливо не тільки бути там, куди кличе Господь, а й виконувати те, до чого Він закликає.

Хто і що керує моїм вибором

У нашому виборі “де бути, що робити, як жити” є ще одне надзвичайно важливе питання: хто або що керує цим вибором? Чи це є керівництвом Святого Духа, або ж, можливо, я вже втратив Його провід і більше не слухаю Його голосу? Може, мною керує вже не Дух Божий, а лише моя власна логіка, життєва філософія чи голос цього світу, що постійно кличе до суєтних справ?

Святе Письмо говорить дуже чітко. Послання до Римлян 8:14:

«Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;»

Я задаю Богу запитання: «Господи, якщо Ти ведеш мене, тоді я – Твій син. А якщо я не водимий Тобою … то чи син я Твій?» Це не риторика, а суть стосунків із Богом. Хто та що керує мною сьогодні?

Згадаймо Іллю, якого під кущем керував не Дух Божий, а страх і глибокий розпач, але Господь звертається до нього і каже: «Чому ти тут? Я ж не залишив тебе!» Господь нагадує: «Згадай усі перемоги, які Я дав тобі. Згадай, як ти протистояв пророкам Ваала, як вогонь зійшов з неба. Чи справді Я тебе покинув?»

Дуже важливо не втратити Боже керівництво у своєму житті. Згадайте: Ілля побачив Бога не у вітрі, в землетрусі чи у вогні, але почув Його в легенькому подиху, в тиші. Інколи нам потрібно просто зупинитися, зупинити розум, втихомирити серце, відкласти страх, розпач, сумніви і сказати: «Боже, говори до мене!»

Чи я зі Христом

З ким я і хто є моїм оточенням? Чи я зі Христом і Його родиною? Моє оточення – добре чи погане – або збудовує мене, або руйнує.

Зверніть увагу, наскільки благословенне життя, коли є праведне спілкування. Згадайте учнів, які йшли дорогою до Емауса. Вони були в замішанні, в розчаруванні, але добре, що Христос приєднався до них у дорозі, бо хто знає, де б вони опинились, якби Він не прийшов і не пояснив їм Писання? Саме ця зустріч повернула їх назад, до спільноти, до братів, до істини і вони сказали: «Ми бачили Господа!»

А тепер звернімось до іншого важливого питання: чому ви не там, де сходить Дух Господній? Куди ви прямуєте?

Це питання – і до Фоми: «Фомо, що ти робиш, коли всі зібрались разом? Де ти?»

Питання від Господа

Біблія задає нам ряд запитань, які варто собі постійно ставити:

1. Де ти є? – Це питання, яке Господь задав Адаму, але воно звучить і до нас сьогодні.
2. Чому ти тут? – Це вже запитання до Адама, Іллі, до Давида, до Фоми. І до нас.
3. Хто та що керує тобою? – Дух Святий або логіка цього світу, Божа істина чи філософія життя?
4. З ким ти? Хто твоє оточення?

Христос каже (Матвія 16:18):

«І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.»

Він бажає хрестити нас у Своє Тіло, у спільність, щоб ми були одне. Це неймовірно важливо, особливо сьогодні, у часи війни, коли багатьох роз’єднано, коли українці розсіяні по всьому світу. Але є Той, Хто об’єднує всіх нас, і це Господь Ісус Христос.