Порозмірковуємо про те, що таке поклоніння Богу серед лихоліть нашого життя, серед цієї війни. Виділимо деякі пункти та кроки, над якими подумаємо. Саме ж поклоніння є частиною взаємин із Господом, яке може бути власним або спільним. Опишемо картину власного поклоніння, коли ми схиляємося перед Ним.

Яке поклоніння приймається та як його звершувати

Зверніть увагу на те, що сам Господь говорить про прийнятне поклоніння, коли і як його звершувати. Згідно з Євангелієм від Івана 4:23-24:

«Але надходить час, – і вже тепер він є, – коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.»

Важливо, що поклоніння відбувається в душі людини, у Дусі Святому та воно правдиве, маючи фундамент Божої істини та правди.

Проголошення, Хто є мій Бог та прийняття Його панування у житті

Господь говорить про це через Давида, який проголошує, Хто є Його Господь, Бог прийняття та господства.

Тут наголошується на тому, Хто є наш Господь.

Важливо звернути увагу, що Святе Письмо дає підставу говорити, а наша практика життя з Ним і в Ньому призводить до того, що в серці та житті проголошується: Він є Цар, Господь, Всемогутній, Милосердний, Милуючий, Правдивий, Грізний Суддя, як було прочитано. Він є Батько та Добрий Пастир для кожного. Важливо розуміти, Хто Він є, бо тоді ми можемо віддавати належну хвалу, поклін і славу більш досконало.

Поклоніння – щира жертва серця та вуст наших

Сам Господь сказав, що те, чим наповнене серце, те і сходить з уст, тому важливо, щоб воно було наповнене гарним, бо тоді й з уст вийде гарне. Псалми 50 (51):17-19:

«Господи, відкрий мої уста, – мій язик звіщатиме Тобі хвалу. Якщо б Ти забажав жертви, я приніс би; та й всепалення Ти не жадаєш. Жертва Богові – це впокорений дух; серцем смиренним і впокореним Ти, Боже, не погордуєш.»

Наголошується на великій щирості перед Богом. Не завжди, співаючи або вклоняючись Господу в домі молитви чи церкві, ми є щирі перед Ним. Інколи це робиться як обряд. Ми можемо заспівати 3-4 гімни і сказати, що вклонялися Йому, але чи справді серце схиляється перед Ним? Чи уста, розуміючи, Хто Він є, проголошують достойну та досконалу хвалу? Тому важливо, що поклоніння – це щира жертва серця та вуст.

Хто є Бог для мене і хто є я для Нього

Наступне, на що треба звернути увагу, – поклоніння повинне мати баланс сприйняття того, хто Він для людини та хто людина для Нього. Псалом 8:2-5:

«Господи, Владико наш! Яке величне Твоє Ім’я на всій землі! Ти підняв славу Свою понад небеса! Устами дітей і немовлят Ти закріпив силу задля Своїх ворогів, аби знищити ворога і месника. Коли я оглядаю Твої небеса, – діло рук Твоїх, – місяць і зорі, які Ти встановив, то хто така людина, що пам’ятаєш про неї, або людський син, що провідуєш його?»

Це величний псалом Давида, який говорить Господу про Його велич та згадує, що Господь пам’ятає і про людину, хоча хто Бог порівняно зі створеним від Нього. Потрібно дякувати за розуміння того, що людина є Його дитиною, у Його сім’ї, має Його любов і прощення. Дякувати за те, що Він знайшов і любив ще тоді, коли ми не знали та не любили Його.

Дуже важливо в поклонінні мати баланс згадування, ким ви є людина для Нього і Хто Він є для вас.

Поклоніння – це смирення та шанування

Виконання Його волі

Інколи вважається, що поклоніння – це лише смирення, проголошене устами, але поклоніння – це і виконання Його волі. Як сказав Христос: “Ви кличете Мене ‘Господи’, а волі Моєї не чините”. Важливо, що поклоніння Йому полягає в усякій покорі та виконанні Його волі. Інколи через силу, але щиро ми кажемо: “Господи, це мені важко, але я роблю згідно з Твоїм бажанням, волею та заповіддю”.

Поклоніння – мова спілкування з Господом

Поклоніння – це мова спілкування з Господом, як сказано в Єремії 33:3:

«Звернись до Мене, і Я тобі відповім, – сповіщу тобі велике й неосяжне, – відкрию те, чого ти не знаєш.»

Потрібно розуміти, що поклоніння має двосторонній зв’язок. Це не лише коли вклоняємось, співаємо, роздумуємо, смиряємось перед Ним, а й коли чуємо, коли Він спілкується, говорить. Як казав Господь (Івана 10:27):

«[як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,»

Важливо, що у Святому Письмі: “і було слово Господнє до пророка”, як і майже до всіх пророків. Тому коли вклоняємось, Бог має слово для нас – потіхи, натхнення, підбадьорення та любові. Інколи Він дисциплінує через це Слово та поклоніння, показуючи, де ми не такі.

Дух Святий веде нас у поклонінні

Наступне міркування – поклоніння показує, Хто веде та наповнює нас у поклонінні. Особливу увагу варто звернути на те, що це Дух Святий. Як сказав Ісус (Івана 16:14-15):

«Він Мене прославить, бо від Мого одержить і сповістить вам. Все, що має Отець, є Моє; тому Я і сказав, що з Мого одержить і сповістить вам.»

Він наповнює нас і веде в поклонінні, що дуже важливо.

Воно приводить нас в обійми Небесного Батька

Інколи, як блудний син, ми можемо забути тепло спілкування та обійми Батька через життєві негаразди та війну, і розум та серце віддаляються від Нього. Але поклоніння приводить в обійми Батька, наповнюючи серце миром, любов’ю, вірою, надією та радістю спілкування. Дух Святий веде до місця затишку – обіймів Батька, що дуже важливо. Як сказав Сам Господь (Матвія 11:28-29):

«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам.»

Важливо повторювати: “Господи, сповнюй нас Святим Духом та провадь до Свого серця”.

Поклоніння Господу – це не частинка життя, а саме життя від ранку до вечора, де б ви не були. Дух Святий приводить до того, щоб прославляти, вклонятися та перебувати в обіймах Отця. Нехай Господь благословить мати власне істинне поклоніння Йому.