Існують деякі складові, що допомагають мати гарний настрій. Їх дуже багато, але одна з них є пріоритетною – надія. Вона не допускає розпачу, допомагає торувати шлях життя та приносить радість. Надія є продуктом віри; це впевненість у тому, що має статися. У неї завжди присутні радість та щось гарне.

Надія завжди пов’язана з вірою

Вона тісно пов’язана з вірою, на підставі котрої можна побачити, як Господь вселяє надію в серце. Послання до євреїв 11:1:

«А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.»

Предметом віри є Святе Письмо та Господь Бог. Віра в Бога та у Святе Письмо складають велику частину впевненості та надії на те, що Господь подбає, захистить та виведе на шлях, який буде приємним. 1 Послання до коринтян 13:13:

«А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!»

Якщо людина розбита та має сумніви, то, ймовірно, у неї немає надії. Те, що вона бачить попереду, приносить їй смуток.

Покладання надії на Господа

Надія завжди пов’язана з тим, що вона покладається на Господа (Послання до римлян 15:13):

«Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!»

Цей вірш дуже важливий та впливає на все цінне у житті, адже допомагає зрозуміти, що Бог Духом Святим відкриває Святе Письмо. Він примножує віру, від чого приходять радість та мир. Приходить впевненість, що ніщо не може вирвати з обіймів Отця. Це дарує велику надію. Псалом 32 (33):20-21:

«Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш, бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!»

Радість очікування того, що повинно статися

Надія пов’язана з радістю очікування того, що має статися, тому вона покладається на Господа – надію вічного життя. Багато людей, особливо під час проводів близьких у вічність, бажають почути благословення “Царство йому Небесне”, але якщо людина не мала надії та віри в Господа тут, на землі, то таке проголошення не має сили.

Люди віри складали свою надію на Господа, на Його Слово і чекали того, що мало статися. Послання до євреїв 11:13-16:

«Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.»

Сам Господь казав (Івана 14:1-3):

«Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.»

Це велика Божа обітниця. Господь казав: “Де Я, там і слуга Мій буде”. Це Його бажання – пройти з нами всі шляхи.

Нехай Божа надія та уповання приносять сьогодні радість, попри новини з фронту, розпач та лихоліття. Ми маємо впевненість і надію в Господі, Який говорить, що ніколи не залишить. Те, що Він говорить,- станеться, бо Слово Його вірне, правдиве та істинне.

Бог вірний і ніколи не залишить

Дуже влучні слова говорить апостол Павло у своєму Посланні до ефесян 2:19-22. Він розповідає про свою велику надію, адже Той, Хто з ним, ніколи його не залишить і дуже вірний.

«Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.»

Є велика можливість і проголошення, що ми маємо цю Божу любов. Наш фундамент заснований на вічному та правдивому – на пророках, апостолах і Самому Господі як наріжному камені.

Павло випробував у своєму житті та служінні, що означає жити разом із Господом. Він покладав усю надію на Нього, кажучи (Филип’ян 1:21):

«Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання.»

Павло мав повну впевненість і надію, що ніщо не може відлучити його від люблячого Господа (Послання до римлян 8:35-37):

«Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.»

Віра – від слухання, а слухання – від Слова Божого

Віра не пов’язана із забобонами чи предметним світом, якого можна торкнутися рукою. Віра – у Господі та Святому Письмі, Яке є основою віри. Варто ще раз наголосити: читайте Слово Боже, вкладайте Його в серце, читайте вголос, бо Писання каже (Римлян 10:17):

«Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.»

Нехай Боже Слово рясно наповнює серця, бо Воно є основою віри, надії, радості та очікування. Нехай Господь благословить кожного, незалежно від обставин. Павло пересвідчився, що Бог не кидає Своїх, любить, обіймає, піклується, захищає та завжди з ними. Хай Господь щедро благословить усіх.