Є те, перед чим усі люди рівні. Є той всесвітній вирівнювач, який не зважає на вік, статус чи походження – це смерть. І про це важливо замислюватися не лише людям похилого віку чи тим, хто, як я кажу, увійшов у “третю молодість” (перша тридцятка – перша молодість, друга – друга, а третя – це вже третя молодість). Насправді це питання стосується кожного, ніхто не уникне тієї години, але питання – з чим і як ми до неї прямуємо? Неважливо, який у тебе зріст, колір волосся чи рівень освіти. Не має значення, що ти мав у цьому житті. Настає момент, коли приходить цей великий зрівняльник і всі стають однаковими. І кожна людина має бути готовою.

Приготуй необхідне собі для мандрівки

Нещодавно я збирався у невелику мандрівку й замислився: що ж узяти з собою? Пригадалося Слово з книги пророка Єремії 46:19:

“Приготуй необхідне собі на мандрівки …”

І не лише Єремія, а й пророк Єзекіїль говорить про подібне: він закликає приготувати все необхідне для переселення. Сьогодні в Україні це дуже актуально, бо хтось тікає від війни, хтось повертається, коли фронт відходить. Єзекіїль передає слова Господні (Єзекіїля 12:3):

“Ти ж, сину людський, приготуй собі клунки для переселення …”

Що справді важливо взяти із собою в дорогу, в цю останню мандрівку? Чим не можна знехтувати?

Духовні одежі. Що ми робимо для того, щоб бути зодягненими по Божому сезону

Перше, про що я подумав, – це одяг по сезону. В цей момент Господь торкнувся мого серця і нагадав мені, що найважливіше – бути одягненим у Христа Ісуса, а для цього потрібно скинути з себе все плотське – те, що належить старій природі.

У книзі Об’явлення 19:8 написано, що Церкві – Нареченій Христа:

“І їй дано одягнутися в чистий світлий вісон, оскільки вісон – то праведність святих.”

Бог кличе Свій народ бути готовими. Згадаймо притчу про весільну вечерю. Там є момент, коли Господар звертається до одного чоловіка: “Друже, як ти сюди увійшов без весільного одягу?” І це питання до кожного з нас: чи ми одягнені по Божому сезону?

Важливо розуміти час, в який ми живемо. Усе наше життя, кожна година і кожна хвилина пораховані Господом. Він керує кожним кроком.

Квиток для подорожі до небесної оселі – віра в Ісуса Христа

Крім речей важливо мати і квиток. Я ще за два тижні до поїздки купив квитки туди й назад, усе приготував. І це наштовхнуло мене на глибшу думку: у духовному сенсі наш квитком є це віра в Ісуса Христа, нашого Господа і Спасителя. Апостол Павло у Посланні до євреїв 11:6 говорить:

Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.”

Саме тому Святе Письмо каже (Євреїв 10:38):

“Праведний Мій житиме вірою …”

І не просто житиме, а матиме вічне життя.

Тож, я знову запитую себе: як із моєю вірою? Чи вона не ослабла? Чи я не зневірився, поки ще йду цією дорогою на землі? Чи не залишив я надії на ту небесну мандрівку?

Одного разу учні звернулися до Ісуса з проханням: “Господи, помнож у нас віру”. Саме віра є тим, що веде нас вперед. Христос казав: “Усякий, хто вірує, що Я – Господь, що Я – Син Божий, що прийшов у цей світ, помер і воскрес, – той має життя вічне”.

Це і є наш духовний квиток. І якщо ми прийняли Його як свого Спасителя, якщо віримо, то маємо цей квиток у руках і маємо вічність.

Небесна валюта. Що є багатством та цінністю мого серця

Навіть якщо я маю з собою квиток і відповідний одяг, то ніколи не вирушаю в дорогу без коштів у гаманці, бо коли приїжджаєш у нове місце, іноді потрібно щось докупити, десь доїхати, десь підкріпитися. І добре, коли є ресурси для цього.

Але тут хочу звернути увагу на питання: що є справжнім багатством мого серця? Який скарб я ношу в собі? Бо як сказав Господь (Матвія 6:21):

“Адже де твій скарб, там буде і твоє серце.”

Ми співаємо: “Ти – моя перлина, Ісус” – і дуже важливо, щоб це не було лише поезією, а щоб Він насправді став найбільшою цінністю нашого життя, бо саме з цього джерела витікає все інше – наші бажання, наші пріоритети, наше служіння. І одне з найглибших бажань серця, коли Христос – твоя перлина, це бути з Ним.

Ісус казав, що прийде час, коли Він відділить одних від інших – праведних від неправедних (Матвія 25:31-40):

“Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави; і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; і поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч. Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу! Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене! Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе? Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.”

Це і є скарб, який має значення. Чи я збираю його? Чи конкертую щось тимчасове на вічне? Наші справи йдуть слідом за нам. Від наших слів, намірів та вчинків ми або отримаємо нагороду, або навпаки.

Прийняти Боже запрошення – це почути ті слова, які Він каже

Коли я кудись їду, завжди маю запрошення. От і тепер я знову вирушаю в дорогу – мої діти запросили мене і чекають. Це наповнює моє серце радістю, бо я хочу побачити їх. Але це запрошення – не лише до фізичної поїздки, а глибший образ. Ппийняти Боже запрошення означає почути і прийняти Його слово (Матвія 11:28):

“Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас!”

У Євангелії від Івана 12:26 написано:

“Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.”

Резюме проповіді

Сьогодні ми з вами говорили про те, що є великий зрівняльник – смерть, яка приходить до кожного і всі ми рівні перед нею. Але питання в тому, чи готові ми до цієї зустрічі та чи маємо все необхідне для мандрівки у вічність?

І, нарешті, запрошення. Господь кличе. Запрошення на весільну вечерю Агнця вже звернене до кожного з нас, але чи ми відповіли? І якщо відповіли, то чи зодяглися у весільний одяг, чи готові увійти?

Хоч на цій землі існує багато несправедливості: хтось живе в достатку, а хтось у нестачі, хтось здоровий, а хтось бореться з хворобами. У вічності Бог приготує досконалу справедливість. Там не буде болю та страждань, а буде життя в повноті. І ми покликані до нього. Амінь.

Божі оселі вже приготовані і Господь чекає на кожного з нас. Він запрошує і дає нам час приготуватися. Як сказав пророк Єремія: “Приготуй собі все необхідне на мандрівку”. Нехай у нашому духовному житті завжди буде готовий “тривожний чемоданчик” – віра, праведність, добрі справи, живий зв’язок із Богом, бо зустріч із Господом – це питання не “якщо”, а “коли”.