Наскільки я вмію терпіти й чекати? Читаючи Слово Боже, я зрозумів, що в умінні чекати прихована велика мудрість.
Наскільки я вмію терпіти й чекати? Читаючи Слово Боже, я зрозумів, що в умінні чекати прихована велика мудрість.
У Псалмі 105(106):13 сказано:
“Проте дуже швидко забули Його діяння і не дотримувались Його настанов.”
Дійсно, для людини дуже важливо чекати Божого часу. Святе Письмо навчає нас, що всьому – свій час: є час народжуватися і час помирати; і цей перелік довгий. Найкраще – коли наші дії узгоджені з Божим часом, а не з нашим власним. Не раз я шкодував, що поспішав, не чекав, що скаже Господь, не давав Святому Духові можливості направляти мене.
Якщо ми не чекаємо Божої поради, нас можуть спіткати великі труднощі. Один мудрець сказав: “Він не приходить до тих, хто не чекає”. Тому так важливо навчитися чекати Бога, довіряти Його часу і керівництву Святого Духа. Щоразу, коли я розмірковую про це, то визнаю: мені не подобається чекати. Але коли я, все ж, терпляче чекаю, то розумію, що це правильно і мудро.
Згадуючи про це, я звернувся до 1 Самуїла 15:12-13, де описано взаємини Самуїла і Саула з Богом. Самуїл терпляче чекав Божої відповіді, а Саул діяв на власний розсуд.
“А рано-вранці Самуїл устав і пішов назустріч Саулові. Тим часом Самуїлові повідомили, мовляв: Саул ходив у Кармел, аби там спорудити собі пам’ятник, а повертаючись, звернув і спустився до Ґілґала. Коли ж Самуїл прийшов до Саула, то Саул йому сказав: Благословенний ти Господом! Я виконав Господній наказ!”
Але якщо читати далі, стає зрозуміло, що Саул не виконав Божого наказу, бо поспішав, керувався бажаннями народу. Він залишив дещо для жертви, що йому так сподобалося, хоча Господь велів то не залишати. Він залишив і царя, якого мав знищити. 1 Самуїла 15:22-23:
“Тоді Самуїл промовив: Хіба Господу приємніші всепалення і жертви, ніж послух Господньому слову? Запам’ятай: Послух кращий за жертву, й покірливість краща за баранячий жир! Адже непокірність (бунт) – такий же гріх, як чаклунство, а свавілля, – як злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, то й Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем.”
Попри це Саул намагався вмовити Самуїла залишитися з ним, благословити його перед народом.
Приклад Саула вчить нас: коли ми поспішні у своїх рішеннях, то, подібно до нього, будуємо пам’ятники власному нетерпінню і непослуху. Він хотів діяти за власним бажанням, а не чекати Божого керівництва, і це призвело до втрати його царства.
Отже, надзвичайно важливо чекати Божого часу, довіряти Його керівництву. Коли ми квапимося, прагнемо реалізувати власні плани без Божого одкровення, ми приречені на помилки, адже не знаємо майбутнього, не можемо передбачити, що станеться за хвилину, за день, за рік. Ми лише здогадуємося, але справжнє знання належить Богові. Діючи за власним розумінням, ми ризикуємо потрапити в лихо.
Натомість, довіряючи Богу, очікуючи Його часу, ми діємо у відповідності з Його досконалим планом і це приносить благословення.
Бог ніколи не поспішає, але завжди приходить вчасно. Він є пунктуальний у Своїх діях і це велика мудрість, яку варто переймати. Я глибоко поважаю людей, які не запізнюються, які не метушаться, але завжди діють вчасно. Саме так чинить Господь – у Нього є Свій час для всього. Він використовує цей час, щоб оновити наш розум, щоб у нас формувався розум Христа, щоб ми навчилися діяти згідно з Його волею. У Притчах 16:32 сказано:
“Стримана людина краща за хоробру, і хто володіє собою, сильніший від того, хто завойовує міста.”
Це підтверджує, що терпіння та мудрість важливіші за поспішність та імпульсивність. Терпляча людина вміє чекати Божого часу, не рветься вперед, але й не відстає від Його плану. На цій істині наголошується в 2 Посланні Петра 3:8-9,15:
“Це одне хай не буде приховане від вас, улюблені: один день у Господа – немов тисяча років, а тисяча років – неначе один день! Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття.”
“А довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння, як і написав вам з притаманною йому мудрістю наш улюблений брат Павло, –”
Це означає, що Божа терпеливість – не затримка, а можливість для людей прийти до Нього.
Ми ж, на відміну від Бога, часто нетерплячі й не розуміємо Його часу. Ми хочемо швидких відповідей, негайних результатів, не замислюючись, що Бог працює над нами, готуючи нас до Свого часу.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Лише в тихому очікуванні можна розпізнати Його волю. Як навчитися чекати Божого часу?
Просіть мудрості. Як сказано в Посланні Якова 1:5:
“Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.”
Бог дає знання та мудрість для кожного дня, для кожної справи і кожного вибору. Важливо довіритися Йому, бути терплячим і не квапитися робити щось самостійно, без Його керівництва.
Чи маємо ми достатньо Божого страху, щоб слідувати за Господом, а не за своїми бажаннями? – Це ключове питання, що визначає, хто керує нашим життям: ми самі чи Бог. Якщо ми Його діти, Його служителі, то повинні навчитися приймати Божу волю, робити кроки згідно з нею і прагнути Його мети, а не власної.
Очікування – це велика мудрість. Коли ми терпляче чекаємо Божої відповіді і йдемо за Ним, а не за власними планами, то дозволяємо Богові працювати у нашому житті. Він влаштовує всі строки нашого життя, веде нас, навчає Своєму керівництву і піклується про нас. Його час завжди досконалий.
Але ми часто буваємо нетерплячими. Ми хочемо результатів негайно, діємо за власним розумінням і через це помиляємося. Бог не приходить до тих, хто не вміє очікувати. Приклад Саула яскраво показує це: він поспішав, не чекаючи Божого слова через Самуїла, і перше що зробив – спорудив пам’ятник собі. Він діяв за власною волею, а не за Божою, і наслідки були плачевні – Господь відвернувся від нього.
Нехай же Господь благословить нас так, щоб Дух Святий керував нами і вів нас у всіх рішеннях, бо, як сказано в Римлян 8:14:
“адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі.”
Я радію, що Бог – мій Батько. Він говорить до мене, веде мене, навчає чекати Його часу, дарує мудрість і терпіння, які зрештою приводять до досконалої відповіді в моєму житті. Тож, нехай ми будемо уважні до Божого голосу, терплячі в очікуванні і смиренні перед Його волею, бо тільки так ми зможемо жити в Його благословенні.