Коли ми говоримо про духовне життя, про наше щоденне буття тут, на землі, надзвичайно важливо бачити реальність. Саме тому варто поставити собі запитання: моє життя, моя віра – це реаліті-шоу чи справжнє життя? Адже шоу завжди відрізняється від реальності.

Це питання варте роздумів. Я зустрічав багатьох людей, які, читаючи й розмірковуючи над Божим Словом, завжди додають: «але…». І дуже часто ці «але» свідчать про відсутність основи віри. Люди сумніваються.

Одного разу я був біля людини, яка готувалась відійти у вічність. Я запитав її: «Чи маєте Ви вічне життя? Чи вважаєте, що це – реальність?» І вона відповіла: «Не знаю. Може, побачу вже тоді, як буду там…» Але наше справжнє духовне життя починається тут, на землі. І надзвичайно важливо усвідомити, що саме є реальністю.

Ми знаємо: є фізичні закони, а є духовні. І я неодноразово бачив, як діють закони духовні. Бо, як сказав апостол Павло: «Що посіє людина – те й пожне». Це – реальність. Люди жнуть саме те, що сіють.

Наскільки горішнє є реальністю нашого життя

Колосян 3:1-10:

«Отже, коли ви з Христом воскресли, то шукайте горішнього – того, де Христос сидить праворуч Бога. Думайте про горішнє, – не про земне. Адже ви померли, і ваше життя поховане з Христом у Бозі. Коли з’явиться Христос – ваше життя, тоді й ви з’явитеся з Ним у славі. Тому умертвіть [ваші] земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасть, потяг до зла і жадобу до наживи, що є ідолослужінням. Через це приходить гнів Божий на неслухняних синів, між якими й ви колись ходили, як жили між ними. Нині ж і ви відкиньте оте все: гнів, лють, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди одне одному, скиньте із себе стару людину з її вчинками й зодягніться в нову, яка оновлюється для пізнання образу Того, Хто її створив,»

Наскільки ці слова – про нас із вами? Наскільки це – справжнє життя, а не духовне «шоу» для людей?

Христос не раз докоряв фарисеям. Він казав: «Вони все роблять на показ. Моляться – на показ. Носять гарні одежі – на показ. Йдуть до храму – на показ. Постяться – щоб усі бачили, і тому обличчя їхні понурі». Але це – не реальне життя з Богом.

У нас має бути розум Христів

Щоби жити справжнім духовним життям тут, на землі, Бог дарує нам дещо величне. Апостол Павло каже, що людський – плотський – розум не здатен прийняти духовного. Лише те, що Бог відкриває (1 Коринтян 2:14-16):

«Адже душевна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство й вона не може цього зрозуміти, тому що це досліджується духовно. Духовна ж людина про все це судить, а її саму ніхто не судить. Бо хто пізнав розум Господа, хто повчатиме Його? Ми ж маємо розум Христа!»

Це – ключ. Ми маємо розум Христів. І тільки розум Христа, тільки Дух Святий відкриває нам, що Слово Боже – це істина, правда, шлях і життя.

Апостол Павло говорить: «Якщо ви воскресли з Христом…» – то лише тоді ви маєте розум Христів. І тільки тоді ви спроможні бачити й жити справжнім духовним життям.

Чи дійсно є нове в моєму житті

Наскільки це нове життя – справжня сутність мого життя? Адже Господь говорить (Об’явлення 21:5):

«І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось творю все нове! І каже: Напиши, бо ці слова правдиві й вірні!»

Чи це нове справді є в мені? Чи не перемагає мене старе – те, що Господь уже знищив на хресті?

Сьогодні дуже важливо сприйняти Божі істини не як щось абстрактне, а дуже особисто. Поставте собі запитання:

• Чим наповнене моє серце?
• Чи я ще йду дорогою життя?
• Чим я живу всередині? Бо те, чим я наповнений – те діє в мені і через мене.
• Який шлях я вибрав: вузький чи широкий?
• Які плоди приносить моє життя сьогодні?
• Що означає – ясно бачити Живого Бога у своєму житті?
• Наскільки моє серце – це справді храм, у якому Він перебуває?
• Наскільки моє спілкування з Ним – живе й глибоке, щоби чути Його голос та бути керованим Святим Духом?

Апостол Павло говорить (Римлян 8:14):

«Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі.»

А чи справді Він керує моїм життям? Чи справді мої цінності – горішні, небесні, а не земні? Чи справді я докладаю всіх зусиль, щоб бігти за істиною? За чим я біжу сьогодні? – Ці запитання варто ставити собі щодня.

Чи є Боже життя в мені

І коли ми відкриваємо Святе Письмо, бачимо, що Господь говорить дуже чітко. Звернімося до Євангелія від Матвія 15:18-20:

«А те, що виходить з уст, виходить із серця – воно опоганює людину. Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага. Це те, що опоганює людину»

Якщо серце нечисте, це завжди проявляється у словах і вчинках. І коли є життя Христа в мені, це теж видно. Це життя приносить плід, який стає явним для всіх довкола.

Кожному з нас необхідна самодисципліна, щоб навчитися стримувати свої думки, бажання, слова й дії. Але ми не самі в цій боротьбі. Господь дає силу Святого Духа.

Коли я читаю Його обітниці – що Він обіцяє тим, хто йде за Ним – розумію, що все, що є на цій землі, не варте й згадки в порівнянні з тим, що Бог приготував. Бо те, що Він дає – вище, величніше, досконаліше.

Апостол Павло, якого було піднесено до третього неба, казав: «Що я там бачив і чув – не можу навіть висловити словами, бо це понад те, що здатна осягнути людська природа» (див. 2 Коринтян 12:4).

Поширений людський підхід: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі…» Але закликаю не погоджуватись на синицю. Бо той журавель, що в небі, – це не казка, не ілюзія, а реальність. Реальність для тих, хто вірує в Ісуса Христа. Святе Письмо говорить (Римлян 10:13):

«Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний.»

А якщо спасеться, то буде мати вічне життя і буде там, де Сам Господь, бо Ісус сказав (Івана 12:26):

«Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.»

І коли настане справжня реальність, реальність небесна, дехто може почути найстрашніші слова, які тільки можна почути з вуст Господа: «Я ніколи не знав вас…»

Тож сьогодні в духовній реальності звучить запитання до кожного з нас:

1. Чи справді я знаю Господа як свого Спасителя?
2. Чи справді вірю, що Він живе в моєму серці?
3. Чи усвідомлюю, що моє духовне життя тут, на землі, – це квиток у вічність, у те, що приготоване згори?

Нехай Господь благословить нас. Нехай ця думка глибоко увійде в серця, бо жити реальним життям – це єдине, що має значення. Життям не показним, а про яке Господь скаже: «Добрий і вірний рабе, увійди в радість Пана твого». Нехай Господь рясно благословить кожного з нас на ці роздуми і нехай Святий Дух веде нас.