Чи чисті мої наміри? Що саме мене мотивує у всьому, що я роблю? Давайте почнемо з книги Приповістей 16:2:

“Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.”

Мотивація по серцю Божому

Роздумуючи над цим, я прийшов до певних висновків, що не завжди мною керувала мотивація, яка була б угодна Богові. Іноді я діяв із почуття обов’язку, іноді – через особисті амбіції чи навіть через страх осуду від людей. Це важливі речі, про які слід говорити чесно.

Якщо ми прагнемо досконалості, якщо хочемо вдосконалити свої вчинки, потрібно зрозуміти, що Бог бачить не лише наші справи, а й те, що нас до них спонукає – наші наміри та справжню мотивацію. Для Бога важливо, щоб наші діла відповідали намірам та мотивам серця.

Ми можемо говорити, що вчинки – це важливо, але ще важливіше – що рухає мною в тому, що я роблю. Запрошую кожного подумати над такими питаннями:

• У чому була мотивація жертви Авеля і Каїна? Що саме спонукало кожного з них?
• Якою була мотивація бідної вдови, яка віддала все, що мала? І чим керувалися ті, хто жертвували багато? Христос зауважив, що біля скарбниці люди жертвували по-різному, і Він бачив їхні наміри.

Ще одне питання: у чому мотивація молитви? Пригадуєте, як фарисей молився і дякував Богу за те, що не такий, як інші, зокрема як митник? Він говорив про свої добрі вчинки і Господь не заперечив, що він це робив. Але його мотивацією була гордість перед людьми та бажання виглядати кращим. Митник же, який бив себе в груди, був виправданий більше, ніж той, хто вихвалявся.

Ми можемо задуматися, у чому була мотивація жінки, яка намастила Ісуса дорогоцінною оливою. Христос сказав, що вона багато полюбила, коли розбила посудину з миром і помазала Ісуса, а аромат наповнив увесь дім. Та зверніть увагу і на реакцію учнів, які запитували: «Навіщо це? Адже можна було продати це миро і виручені гроші віддати бідним». На перший погляд, це виглядало розумно й благородно, однак Христос сказав: «Не заважайте їй робити те, що на серці». Вона жертвувала з любов’ю, а її мотивація була чистою. Учні засумували за тим, над чим самі не трудилися, і хотіли скерувати цю жертву в інший бік, але не для Христа. Протягом усього служіння Ісуса ми не бачимо, щоб хтось із учнів зробив для Нього те, що зробила ця жінка. Вони слідували Його повелінням, але саме вона прийшла й віддала найкраще. Що рухало її? – Любов. Вона вилила перед Христом не лише ароматное миро, а й усю любовь свого серця.

А що мотивувало самого Христа прийти у цей світ? Ми читаємо Івана 3:16:

“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.”

Головною мотивацією була не розрахунок, а саме Божа любов до кожного з нас. Бог віддав найдорожче – Свого Сина. Апостол Павло пише в Посланні до римлян 5:8, що

“А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.”

Навіть тоді, коли ми були ворогами для Бога, коли не розуміли і не чули Його, Христос прийшов і віддав Себе з любові.

Інколи ті, хто служить, розчаровуються, бо люди можуть не помічати їхніх зусиль, не дякувати, не підбадьорювати. Це важливо – чути добрі слова, але якщо служіння відбувається лише заради схвалення, то це марна справа.

Згадайте, як Давид молився до Бога у Псалмі 138/139:23-24:

“Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!”

Давид просив Господа дослідити його серце, бо добре розумів, що мотиви бувають різними.

Приклади неправильної мотивації

Іноді нами керує страх перед думкою людей: «Що скажуть?», «Що подумають?» Інколи ми діємо через гордість, бо хочемо довести, що ми кращі за інших. Буває, що наше служіння стає інструментом для досягнення власних цілей чи кар’єри. Інколи нас рухає звичайний обов’язок. Але найважливіше питання – що і хто насправді мотивує мене?

Найкраща мотивація – любов до Бога і до церкви

Павло чітко говорить, що його мотивує любов до Господа і до церкви. Він називає все інше сміттям порівняно з тим, що є найдорожчим, з Христом. Павло готовий залишити все, щоб служити Йому; всі його діла і вибори визначає любов до Бога. Він також наголошує (Филип’ян 3:13):

“Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду,”

Павло звертає увагу, що головне – це чиста мотивація. У 1 посланні до Коринтян 12:31 Павло говорить:

“Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!”

Що мотивує мене в тому, що я роблю?

Тому важливо зупинятися у житті й розмірковувати про те, що насправді мотивує мене у всьому, що я роблю? Чого я прагну досягти?

Маю для кожного з нас “домашнє завдання”: щиро й молитвенно подумати про те, що мотивує мене у служінні Христу, у церкві, у ставленні до ближніх? Якщо чиста Божа любов, тоді це найкраща і найправильніша мотивація; і колись ми почуємо: “Добрий і вірний раб, увійди в радість Господа твого”.