Коли чуєш про загибель людей – і молодих, і дітей – серце розривається від болю.
Сьогодні, читаючи Слово Боже, я роздумував: чого я насправді шукаю і що знаходжу? Іншими словами, я задумався: чиїм контролем я керуюся у своєму житті: своїм чи Божим?
Дуже часто ми впадаємо у відчай, а хтось навіть у депресію, коли не здійснюється те, що ми запланували. Це відкриває нам, що ми втрачаємо контроль, а в серці з’являється розчарування.
Розмірковуючи над цим, я поставив собі запитання: а що, в принципі, я можу контролювати? І побачив, що насправді – дуже мало. Я не можу контролювати, як каже Біблія, навіть колір свого волосся, не контролюю свого зросту, не контролюю свого віку (хотілося б залишатися вічно молодим, але час невпинно йде). Я не контролюю і те, що відбувається навколо. Я не можу контролювати інших людей, не можу контролювати дітей, онуків, події, що стаються у світі. Багато чого, що нині відбувається, я б не хотів бачити, але я не керую цим, не тримаю це у своїй владі.
І тому хочу звернути увагу на те, що говорить Господь і Святе Письмо.
Дуже важливо приймати Божий контроль, бо саме Він тримає все у Своїй руці. У моєму гаманці є маленький листочок, на якому написано: “Бог має абсолютний контроль.” І це правда: Бог керує всім.
Коли читаю книгу Йова 38:12, натрапляю на таке запитання:
«Хіба ти коли-небудь, протягом свого віку, наказував ранкові, коли він має настати, або зорям їхнє місце,»
Ці слова нагадують нам, що Бог показує кожній речі її місце. Ми не створили себе самі – нас створив Він і ми цілковито залежні від Нього. Бог закликає нас пам’ятати, Хто Він є, і не забувати, що саме Він тримає під контролем усе наше життя.
Інколи ми забуваємо покладатися на Бога. Поглядаючи на все, що відбувається навколо, у вирі щоденних справ і прагматизму, ми поспішаємо діяти самостійно, не звіряючи свої плани з Його планом. Проте, Святе Письмо навчає нас інакше. Коли хтось каже: “Ми поїдемо туди”, або “Будемо там торгувати і щось здобудемо”, Біблія нагадує: говоріть, “Якщо Бог дозволить, ми зробимо це”, “Якщо Він дасть успіх, ми матимемо те чи інше.”
Тож, сьогодні, говорячи про нашу схильність забувати, що саме Бог тримає все під контролем, я задумався: ми часом забуваємо, що Він керує всім – включно з нами самими.
Перше і найголовніше: коли я роздумую над тим, контроль у житті мій чи Божий, чи звертався я до Нього? Святе Письмо через пророків закликає нас звертатися до Бога. У книзі пророка Єремії 33:3, записано:
«Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!»
“Покликуй до Мене” – це так важливо.
Апостол Павло також нагадує: перш за все моліться. Починайте все з молитви, з моління і благання за себе і за всіх людей довкола вас. Як це прекрасно – починати кожен ранок із молитви:
Коли ми молимося і говоримо: “Господи, нехай цей день буде у Твоїй владі, так само як і я, і моя доля у Твоїй владі. Мої близькі, моя родина, мої друзі, моя країна – нехай усе буде в Твоєму контролі,” – тоді ми справді визнаємо Бога Господарем усього.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Якби ми сьогодні взяли папір, олівець і пригадали всі моменти, коли благали Господа, коли зверталися до Нього у молитві, і записали б, скільки відповідей ми отримали, ми би побачили: саме Він керував нашим життям. І в ті миті, коли ми молилися: “Господи, я цього бажаю, але нехай буде Твоя воля,” ми справді довіряли Його плану.
Я згадую Ісуса Христа. У час смертельної туги, болю і страждань Він молився (Луки 22:42):
«промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!»
Хоча серце Його прагнуло, щоб ця чаша оминула Його, Він підкорився волі Отця.
І тому, коли ми звертаємося до Бога, дуже важливо не лише просити, але й бути готовими прийняти Його волю, бо вона не завжди співпадає з нашою. Часто ми хочемо, щоб Бог виконав наші бажання, але не завжди готові підкоритися Його рішенню. І тоді в серці виникає розчарування: “Я кликав до Тебе, я благав Тебе, а Ти не відповів так, як я хотів.” Але варто нагадувати собі: Бог – Творець, а ми – Його творіння. Саме Він – над нами і саме Він керує всім. Тому ми йдемо до Нього у молитві, довіряючи Його мудрості та Його доброті.
Святе Письмо свідчить, що Він царює у цьому світі. У Псалмі 92(93):1-5 читаємо:
«Господь царює. Він зодягнений у велич, – Господь зодягнений і підперезаний всемогутністю. Тому Всесвіт стоїть твердо й не захитається. Споконвіку утверджений Твій престол, – Ти існуєш вічно! Піднімаються ріки, Господи; поводують потоки свій шум, – підіймають ріки свої хвилі. Але сильніший від гуркоту могутніх вод, потужніший від морських бурунів наш Господь на висотах небесних. Твої свідчення гідні довіри. Твоєму Домові, Господи, належить святість на віки вічні.»
Бог – Той, Хто царює над усім. Він Всемогутній.
А питання, які варто задати собі кожному:
У Псалмі 95(96):10 написано:
«Сповістіть між народами: Господь царює! Тому світ стоїть твердо й не захитається. Він (Бог) справедливо судитиме народи!»
Коли дивлюся на світ навколо себе, бачу, наскільки Він могутній. Подумайте: якби Бог лише на декілька кілометрів віддалив сонце від землі, ми б усі замерзли, а якби наблизив, ми би згоріли. Але Він у Своїй мудрості влаштував усе досконало, щоб воно служило нам на благо.
Тож, так, Бог царює у цьому світі. Але наступне питання для кожного з нас: Чи царює Він у моєму серці? Чи сидить Він на троні мого життя?
Інколи люди, подібно до тих, що були навколо Ісуса, звертаються до Нього: «Господи, Господи!» Та Ісус зупиняв їх і говорив: “Не кожен, хто каже Мені: Господи, Господи, увійде до Царства Небесного…” Чому? – Тому що істинне визнання Господства виявляється не лише в словах, а в слухняності Божому Слову.
Тож питання для кожного з нас: Чи я справді залишив трон свого серця для Нього? Чи дозволяю Йому бути Паном над панами, Царем над царями і Господом мого життя?
Апостол Павло нагадує нам, що саме Дух Святий приводить людину до визнання Ісуса Господом (1 Коринтян 12:3):
«… І ніхто не може сказати: Господь Ісус! – хіба тільки Духом Святим.»
Це Дух Премудрості, Дух Істини. Він відкриває наш розум, веде нас і свідчить нам про Ісуса, що Він є Господь.
Ми часто співаємо пісні, прославляючи Ісуса як Господа – і це прекрасно. Але ще важливіше, коли ці слова стають не просто гаслами, а нашим життям. Коли ми смиряємося перед Ним, коли ми слухняні Його волі, коли всім своїм єством кажемо: “Царюй в мені, Господь!” – тоді справді приходить Його Царство.
Згадайте, що відповів Ісус, коли Його запитали: «Де є Царство Боже?» Він сказав: «Царство Боже всередині вас є» (Луки 17:20-21):
«А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? – Він відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут воно, або там! Адже Боже Царство всередині вас!»
Царство Боже є всередині нас тоді, коли Христос є нашим Царем і Господом. Тоді Його царювання і Його контроль наповнюють наше життя.
Я поставив собі важливі запитання:
Святе Письмо навчає: для нас надзвичайно важливо усвідомити, що коли ми звертаємося до Бога і кажемо: “Господи, контролюй усе моє життям, керуй усім, що довкола мене. Я повністю довіряю Тобі,” – цей вибір приносить благословення, бо Господь обіцяє (Матвія 28:20):
«… І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь].»
Він з нами і в дні радості, і в дні скорботи, і в часи випробувань, і в миті щастя. Він говорить: “Я не залишу вас і не покину вас.” Бог іде разом із нами дорогою нашого життя, тому й Давид писав (Псалми 22(23):4):
«Коли б я пішов навіть долиною смертної тіні, не боятимуся лиха, бо Ти зі мною. Твій жезл і Твій посох втішатимуть мене.»
Навіть на найстрашніших дорогах боротьби, скорботи й болю Він залишається поруч. І це надзвичайно важливо: Він вірний. Навіть коли ми самі виявляємося невірними – у думках, у словах, у вчинках – Він залишається вірним і незмінним. Тому я можу з повною довірою сказати Йому: “Господи, Ти є мій контроль, бо Ти вірний, Ти незмінний.”
Бог кличе нас, Він звертається до кожного з нас і каже (Матвія 11:28):
«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас!»
Бо Він знає, що робити, бо Він тримає усе в Своїй владі. І тоді приходить мир у наше серце, у наш дім, у наше життя.
Він вічний і Його бажання – щоб усі ми вічно були з Ним.
У ці лихі часи, які переживає сьогодні Україна – в часи війни, втрат і болю – ми молимося: “Господи, Боже наш, прийди і даруй нам бачити Твій контроль, щоб зло ніколи не перемагало, щоб прийшло Твоє добро, Твій мир і Твій спокій у нашу землю.”
