У житті багатьох людей наявна внутрішня криза. Це не лише депресія, а й певні вчинки, яких вони вдаються, опинившись у складних життєвих обставинах. Хто ж є нашим антикризовим менеджером: сама людина, хтось із близьких чи знайомих або, можливо, Бог.

Під час війни виникає багато проблем, які торкаються людини, її близьких та друзів. Часто спостерігається зневіра через неможливість щось змінити. Це великий тягар – бачити й чути про лихо, яке трапляється з оточуючими людьми. Зруйновані домівки, зламані життя, втрати рідних і близьких. Особливо важко переживати загибель дітей, що приносить великий смуток у серця. Не завжди просто пройти через ці переживання. Постає питання, з якою силою, хто і як може допомогти, хто є антикризовим менеджером.

Протиставлення молитви переживанням

Павло протиставляв молитву переживаниям. У ній він перекладав усі труднощі в руки Бога, Який все контролює. Дуже важливо не висмикувати їх з Його рук, щоб не переживати біль і розпач знову.

Як сказано у Посланні до филип’ян 4:4-9:

«Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це! Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!»

Серце має бути наповнене не смутком або депресією, а іншими речами, що перераховані в цьому уривку.

Немає кращого засобу спокою, ніж просити Божого керування

Немає кращого місця спокою, ніж відмовитися від своїх планів і просити Божого керування. Іншими словами, є вибір: наш чи Божий контроль. Я хочу контролювати все, що трапляється, особисто чи щоб це робив Господь?

В цьому житті ми мало що можемо контролювати. Складно щось контролювати, коли йде війна і все відбувається зненацька. Ми лягаємо спати, але не знаємо, чи прокинемось зранку, бо може прилетіти ракета, бомба, снаряд чи ще щось. Але ми можемо сказати: “Господи, я відмовляюсь від мого контролю, бо це від мене ніяк не залежить, і все віддаю у Твій контроль, бо Ти все контролюєш”.

Дозвольте Богу діяти

Важливо дати Богу діяти і далі з вірою та надією спостерігати з тим, що Він буде робити. Інколи ми маємо багато планів і викреслюємо Божий план для нашого життя. Але потрібно все віддати в Божі руки.

Чи повинні ми щось планувати? – Так, але з великою корекцією того, що Бог є абсолютним контролем. Ми можемо сказати: “Господи, у мене є такі-то плани, але нехай буде так, як хочеш Ти, бо те, що Ти хочеш, є досконалим для мене. Незважаючи на всі обставини, які є сьогодні в мене, я все віддаю під Твій контроль і буду спостерігати”.

Останнім часом дуже часто згадується текст Святого Письма, що говорить про розпач, біль, боротьбу, а також про віру й надію – Плач Єремії 3:11-20:

«Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним! Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли, пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака… Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день… Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином… І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене, і душа моя спокій згубила, забув я добро… І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа… Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені…»

Якщо читати з першого вірша, видно, що Єремія опинився в надзвичайно скрутних обставинах. Він поетично описує те, що відбувається у його житті. Бачимо, що Єремія плаче, стогне, підіймає свій зойк до Господа, кажучи, що він розчавлений, розбитий, розтертий, що люди сміються з нього. Він не знає, що йому робити, його душа падає, вона розшматована.

Єремія згадує минуле – Божі милості та чудеса, які були в його житті. Господь не залишить, а надасть силу тим, хто знемагає (Єремія 33:3):

«Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!»

Святе Письмо наголошує на тому, що слід не забувати Бога, Який є на небі, та що в нас є можливість спілкуватися з Ним. Павло пише про це в 1 Посланні до Тимофія 2:1:

«Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,»

Не дозволяйте розпачу позбавити вас сили молитися. Ми можемо згадати Євангеліє від Луки 18:1:

«І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,»

Адже Він – Той, Хто чує, підкріпляє, надає надію і впевненість у нашому житті.

Не вирішуйте проблеми методами цього світу, а дослухайтеся до Божої мудрості

Важливо не вирішувати проблеми методами цього світу, бо це ще більше занапастить. Потрібно дослухатися до Божої мудрості, як сказано у Книзі пророка Єремії 33:3:

«Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!»

Не ховатися в собі, а просити, молитися за себе, шукати керівництва Святого Духа, пірнати в Його Слово як в океан, шукати спільності зі святими, бо, як говорить Святе Письмо, погана спільнота веде до поганого і руйнує. Потрібно шукати Господа, Його обличчя, Божої спільноти, адже Він збудував Церкву і сказав (Матвія 16:18):

«і сили адові не переможуть її.»

Він є головою Церкви і повнотою, яка наповнює все.

Дуже важливий текст Святого Письма, коли ми в розпачі та зневірі – Псалми 1:1-3:

«Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!»