Я часто задаю собі кілька запитань: як я почуваюся, що відчуває моя душа, чи дбаю я про своє внутрішнє здоров’я? Адже це дуже схоже на те, як ми турбуємося про здоров’я фізичне. Про це хочу поділитися кількома думками для роздуму.

Чим я дихаю? Чим наповнені легені моєї душі?

Перше, над чим я міркував, – це атмосфера, в якій ми живемо. Чим я дихаю, чим наповнюються легені моєї душі? Пригадую поїздку в Закарпаття. Ми з друзями планували піднятися на Говерлу і декілька днів перед тим я відчував надзвичайну сонливість. Це було дивно, адже я люблю каву і випивав тоді по 5-7 горняток на день, але це зовсім не допомагало – я постійно хотів спати. Коли я запитав місцевих, вони сказали: “Це, мабуть, кисневий шок”. Тут дуже чисте повітря, а я приїхав з індустріального регіону.

Цей випадок змусив мене замислитися: якою атмосферою ми дихаємо духовно? Це повітря віри, надії, натхнення, бачення кращого? Чи, можливо, ми дихаємо атмосферою суму, жалю, безпорадності, зневіри й відчаю? У нашому житті бувають періоди, коли ми потрапляємо саме в таку атмосферу безсилля і розпачу.

І це траплялося навіть з Божими людьми. У 42-му Псалмі сини Кореєві говорять (Псалми 42:4,6-7,12):

“Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, коли щодня мені кажуть: Де твій Бог?”

“Чому впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його й далі за Його спасіння. Боже мій, душа моя стривожена в мені. Тому я згадую Тебе з околиць Йордану і Гермону, з гори Міцар.”

“Чому ти впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Покладайся на Бога, адже я й далі прославлятиму Його – мого Бога і Спасителя мого.”

Атмосфера, якою ми живемо, має величезне значення. В якому “циклоні” перебуває моя душа? Чим я дихаю сьогодні? Хотілося б, щоб це була атмосфера віри, надії, радості та світла.
Я бачу, як багато людей навколо зізнаються: “На мене тисне щось важке, немає радості, не видно кінця цієї війни”. І цей тягар гнітить душу, люди занепадають духом.

Чим ми насичуємо душу?

Святе Письмо говорить і про те, що є живленням для нашої душі. Що я їм? Чим годую свою душу? Адже добра їжа піднімає настрій і додає сил.

1 Петра 2:1-5:

“Отже, відкладіть усяке зло, всякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий. Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.”

Петро нагадує, що є духовне молоко і пожива, яка зрощує наше серце у спасіння. “Бо ви скуштували Господа”. Чи скуштував я Господа? Чи зрозумів, що Він добрий, милосердний і вірний, що Він – Той, Хто прощає, любить і ніколи не залишає? Якщо моя душа насичується саме такою поживою, то я зростаю у вірі, надії та впевненості, що Господь проведе мене через будь-який шлях.

Про це ж писав і апостол Павло (Колосян 3:16):

“Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, в усякій мудрості. Навчайте і застерігайте самі себе, з вдячністю співаючи Богові у своїх серцях псалми, прославлення, духовні пісні.”

Це та пожива, яка наповнює серце надією, зміцнює віру й допомагає вийти з атмосфери суму, відчаю та думок: “усе пропало”.

Вплив оточення на наш духовний стан

Святе Письмо також наголошує, що для нашого духовного здоров’я надзвичайно важливим є оточення. Хто поруч зі мною? З ким я йду життям? Від цього залежить, чи я піднімуся на вершину, чи впаду у прірву. Павло підтверджує (1 Коринтян 15:33):

“Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.”

Погане товариство шкодить не лише нашим звичаям, але й душі, тягнучи її до зла. Люди навколо нас, наше оточення – це важливе питання для здоров’я душі.

Господь говорить (Матвія 18:20):

“Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!”

Той, Хто є основою нашої віри і надії, Господь нашого життя, каже: “Збирайтеся в Моє Ім’я – і Я буду там. Я даватиму поживу для вашої душі. Я надихатиму вас, укріплюватиму ваші руки й ноги, йтиму поруч з вами. Я ніколи вас не залишу, бо Я з вами по всі дні”.

Щаслива та людина, яка дбає про своє оточення і насичує душу Законом Господнім. Вона стає подібною до дерева, що росте біля потоків води: не в’яне і приносить плід.

Якщо я це знаю, то чи практикую для здоров’я своєї душі

Виписаний лікарем рецепт нічого не змінить, якщо ми не придбаємо ліки й не почнемо їх приймати. Лікар може поставити діагноз і написати призначення, але якщо все зупиниться на цьому, користі не буде. Ми маємо взяти рецепт, піти в аптеку і дотримуватися розкладу, щоб зцілення прийшло.

Так само важливо виміряти пульс душі: чи все справді добре? Адже за словами “та все гаразд” може ховатися зовсім інше. Блаженний той, хто знає волю Господа й виконує її. А інакше – хвороба душі лише поглиблюється. То чи я справді душевно здоровий? Наскільки моя душа перебуває у Божому піклуванні? Наскільки я сьогодні не занепадаю духом?