Для нас, як духовних людей, дуже важлива Божа пожива. Роздумуючи про це, я згадав, як діє духовна їжа в нашому житті. Пригадалося мені і моє дитинство: як мама готувала їжу, з якою любов’ю й турботою вона це робила.

Божа пожива для різного духовного віку

Святе Письмо також навчає, що для людей різного фізичного та духовного віку Бог приготував особливу поживу. Давайте звернемося до Слова Божого (1 Петра 2:2-3):

«і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий.»

Дехто, як тільки перестає отримувати молоко від матері, втрачає любов до нього і надалі нехтує ним. Але зараз хочу акцентувати не на звичайному молоці, а на духовному. Боже молоко – це Його Слово. Ми маємо любити його всім серцем, прагнути його, наповнюватися ним якомога більше. Слово Боже є поживою, яка живить наше духовне життя.

Апостол Петро говорить тут про немовлят, які жадають чистого духовного молока. У своїх посланнях Павло також торкався теми духовного зростання. Він зауважував, що деякі віруючі, які вже повинні були бути зрілими і споживати тверду поживу, все ще залишалися немовлятами у Христі (1 Коринтян 3:2-3):

«Я годував вас молоком, а не твердою їжею, тому що ви не могли їсти, та й тепер ще не можете, бо ви ще тілесні. Адже коли між вами є заздрість, суперечки [й розділення], то хіба ви не тілесні, хіба ви не поводитеся по‑людському?»

Павло пише, що коли він прийшов до цієї церкви, ще зарано було проповідувати тверду духовну їжу. Спочатку потрібно було укріпити віру новонавернених. І тут я хочу звернути вашу увагу: духовна пожива і наш духовний вік тісно пов’язані між собою.

Зростання через пізнання Господа

Але є ще один важливий момент: не сама їжа робить нас досконалими; нас удосконалюють віра і пізнання Бога. Духовне зростання приходить через глибше пізнання Господа. Ми зростаємо, переходячи від віри до віри, від одного етапу духовного розвитку до іншого: від немовляти – до юнака, а потім – до зрілого мужа.

Більша відповідальність з духовним віком

З віком ми отримуємо не тільки нові роки життя, але й відповідальність. Якщо людина залишається духовним немовлям, то вона більше потребує допомоги, ніж може служити іншим. Подивімося на звичайне життя: ніхто не очікує від немовляти, що воно встане, одягнеться, зробить якусь роботу. Немовля потребує турботи, опіки й піклування. Так само і в духовному житті: якщо людина залишається немовлям, вона потребує догляду, підтримки й навчання.

Але з часом повинно прийти зростання. Я сам батько й пам’ятаю, як радів, коли мої діти були маленькими. Проте, всі батьки чекають, коли діти виростуть, візьмуть на себе відповідальність, допомагатимуть, стануть опорою. Так само й у Божій Церкві: спочатку вона піклується про новонавернених, любить їх, обіймає, наставляє. Але настає час, коли Церква хоче бачити, що немовлята духовно виросли, стали юнаками, а потім – мужами досконалими.

Чи зростаю я в мужа досконалого? Подібну тему Павло порушує і в Посланні до євреїв 5:12-14:

«Адже ви, з огляду на вік, мали би бути вчителями, однак знову потребуєте, щоби хтось вас навчав початкових принципів слів Божих, – потребуєте молока, а не твердої їжі. Адже кожний, хто вживає молоко, ще недосвідчений у слові праведності, оскільки є немовлям. А тверда їжа – для дорослих, які мають вироблені звичкою почуття розрізняти добро і зло.»

Тут Павло звертає увагу на дуже важливу істину: так само, як у фізичному житті немовлята харчуються молоком, а дорослі можуть споживати тверду їжу, так і в духовному житті є різні рівні зрілості.

Інколи люди приходили до мене і казали: «Пасторе, ми хочемо твердої духовної їжі!» Але потрібно пам’ятати: немовля не має зубів, щоб їсти тверду поживу і така їжа може навіть зашкодити його організму. Тому дуже важливо духовно зростати, зміцнюватися у вірі, щоб перейти від молока до твердої поживи. Тверда їжа – для тих, хто досягнув духовної зрілості, для тих, у кого вироблені навички розпізнавати, що є добро, а що зло. Причому Павло говорить не лише про важливість розпізнавати добро і зло, але й про необхідність обирати добро. Він закликає (Римлян 12:17):

«Нікому не платіть злом за зло, дбайте про добро перед усіма людьми.»

Господь – Хліб Життя

Розмірковуючи над цим, дуже важливо подивитися на свій духовний раціон. Яку поживу я споживаю? Що свідчить про мій духовний стан? Хто я у Христі: немовля, юнак чи муж досконалий?

Святе Письмо говорить нам, що існує досконала духовна пожива. І найбільш досконалою їжею для нас є Сам Господь. Ми зростаємо у вірі й пізнанні Його волі, приймаючи Святе Письмо як істину, дану нам із небес. Сам Ісус говорив: “Я є хліб живий, який зійшов з неба” (Івана 6:51), “Я є жива вода” – вода, яка дає справжнє життя кожному з нас (Івана 4:10):

«Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!»

«Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! – ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.»

Пригадайте також слова з Матвія 5:6:

«Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться.»

У Господа є все необхідне для нашого духовного життя: хліб, молоко, пожива, яка зміцнює нас і допомагає нам зростати в Христі Ісусі.

Коли люди досягають похилого віку, ми часто перемелюємо їжу для них, щоб вона була легшою для споживання. Але коли ми духовно зростаємо, нам потрібна не полегшена їжа, а тверда пожива – для того, щоб стояти міцно у Христі, служити Господеві та ближнім, проголошувати Його Слово і свідчити про Його благодать усім навколо.

Прикладання зусиль в русі до досконалості

Зростання потребує зусиль. Подивіться на світ навколо: у природі батьки-звірі вчать своїх малят виживати, птахи виштовхують пташенят із гнізда, щоб навчити їх літати. І апостол Павло закликає нас не зупинятися у зростанні, а бігти до досконалості. Бо, насправді, на землі немає остаточної межі досконалості – ми завжди маємо прагнути більшого: глибшого пізнання Бога, більшої зрілості, сильнішого водіння Святим Духом. Павло говорить про це у Посланні до филип’ян 3:12-16:

«Не тому, що я вже осягнув або вже став досконалим, але борюся, щоб осягнути – для цього і здобув мене Ісус Христос. Брати, я не вважаю себе тим, хто осягнув. Але забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду, я відчайдушно біжу до мети – до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі. Отже, хто досконалий, нехай так і думає. Коли ж щось інше думаєте, то й це Бог вам відкриє. Втім, чого ми досягли, в тому треба жити.»

Нехай Господь дарує нам духовну поживу, якої ми потребуємо щодня; не тільки у неділю, не тільки час від часу, але завжди.

Я часто звертаю увагу: якщо тварини добре доглянуті й добре харчуються, то й вигляд у них здоровий і гідний. Так само і наша внутрішня людина потребує доброї, якісної духовної їжі. Тому майте достойну поживу для внутрішньої людини, щоби зміцнюватися, стояти у вірі, перемагати в духовних битвах, служити Господеві й радувати серце нашого Небесного Батька.