Ніхто з нас не любить чекати чи наздоганяти. Ми біжимо дорогою життя. Апостол Павло у 2 посланні до Тимофія 4:7-8 говорить:

«Я звершив добрий подвиг, свій біг закінчив, віру зберіг. А тепер приготовлено мені вінець праведності, який того дня дасть мені Господь, справедливий Суддя, і не лише мені, а й усім, хто полюбив Його прихід.»

Павло каже: «я звершив свій біг». Ні я, ні ви ще не завершили свій шлях, але ми біжимо до чогось. І Павло наголошує: «Господь – справедливий Суддя. Він дасть вінець праведності всім, хто Його полюбив».

Бог з нами завжди і в усіх обставинах життя

Забіг життя – непростий. Якщо подивитись на спорт, то є різні забіги: короткі – спринти і довгі – марафони. Моє бачення: наше життя – не спринт, а марафон. І це важкий марафон, особливо сьогодні. Але якщо ми докладаємо зусиль, якщо тримаємо темп, то досягнемо мети. І в цьому наша надія: Господь не залишить нас. Мене дуже підбадьорюють слова Ісуса (Матвія 28:20):

«… І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь].»

Він з нами в усі дні: у дні радості, у дні переживань, у часи миру і в часи війни.

Тому важливо час від часу зупинитися і запитати себе: як я біжу? до чого я прагну? І пам’ятати, що ми не самі, бо Він поруч завжди.

Господь зодягає нас у духовний одяг

Усі спортсмени, перш ніж вийти на бігову доріжку, заходять до роздягальні, щоб переодягатися. Вони знімають звичайний одяг і вдягають форму, спеціально створену для бігу. І ця форма справді важлива, бо полегшує рух, не заважає, допомагає зосередитись на головному.

Подивімось, що каже пророк Ісая. Це один з моїх улюблених текстів Святого Письма – Ісаї 61:10:

«Я вельми радітиму в Господі, – звеселиться моя душа в Бозі моєму! Адже Він зодягнув мене в шати спасіння, огорнув мене плащем праведності, – як нареченому поклав на голову вінця, і, як наречену, оздобив прикрасами.»

Цей одяг дуже коштовний і я не маю достатньо коштів, щоб самотужки його придбати. Але Господь Ісус прийшов у цей світ, щоб подарувати мені спасіння, вічне життя і зодягнути мене у Свої шати – ті, в яких я зможу пробігти дорогу життя до кінця.

А далі він говорить, що потрібно відкинути (Колосян 3:5-9):

«Тому умертвіть [ваші] земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасть, потяг до зла і жадобу до наживи, що є ідолослужінням. Через це приходить гнів Божий на неслухняних синів, між якими й ви колись ходили, як жили між ними. Нині ж і ви відкиньте оте все: гнів, лють, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди одне одному, скиньте із себе стару людину з її вчинками»

Це необхідно, щоб почати біг і досягнути мети – вінця праведності, про який говорив Павло. Але далі – ми маємо не лише зняти старе, а й зодягнути нове (Колосян 3:10,12-16).

«й зодягніться в нову, яка оновлюється для пізнання образу Того, Хто її створив, … Отже, зодягніться, як обрані Богом, святі й улюблені, у щире милосердя, доброту, покірність, лагідність, довготерпіння, вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть. А понад усе – любов; вона – зв’язок досконалості. Нехай перебуває у ваших серцях мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, й будьте вдячні. Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, в усякій мудрості…»

Це і є наша форма – духовна. Без неї не пробіжиш. Без неї – не буде перемоги. А з нею буде не лише перемога, а й вінець. І життя вічне.

Важливість прикладання зусиль у дорозі життя

Щоб вийти на дорогу життя і почати цей біг, важливо зодягнутись у Христа, у нову людину. Але це не так просто, тому Господь і говорить про зусилля (Матвія 11:12):

«Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його.»

Тобто, щоб увійти в те, що Господь приготував для мене, потрібна рішучість, сила, зусилля та відвага. І якщо кожен із нас справді прагне Божого, то має бути готовим до боротьби: зняти стару одежу цього світу, з її пожадливістю, злобою, марнотою… і зодягнутись у Христа – у Його праведність, святість і побожність.

Павло, який сказав: «біг звершив», залишив нам приклад, як це зробити (1 Коринтян 9:24-27).

«Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви її здобули! Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони, – щоб одержати тлінний вінець, ми, – щоб нетлінний. Тому я не біжу в непевності та веду кулачний бій не так, аби тільки бити повітря. Але я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоби, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним.»

Павло згадує два образи:

1. Бігуна, який не просто біжить, а біжить за нагородою.
2. Боксера, який не розмахує кулаками в повітря, а влучає точно в ціль.

І тут головна думка: зусилля має бути цілеспрямованим. Не просто бігти, а бігти, щоб перемогти. Не просто боротися, а боротися так, щоб отримати вінець.

Вірність Божому покликанню

Дорога життя справді важка. Багатьом знайомі вислови: «Життя прожити – не поле перейти», або «Життя – мов бурхливе море». Але коли ми докладаємо зусиль, то отримуємо перемогу в Господі. Бо Він каже: «Я готую для тебе вінець». І Павло підтверджує це: «Я треную своє тіло, щоб здобути нагороду. Від чогось відмовляюся, щоб отримати щось величне». Не зупиняйтесь на цій дорозі.

Я колись для себе зрозумів одну дуже важливу річ: найголовніше – бути на Божій дорозі, на тій вузькій дорозі життя. На цій дорозі є різні люди:

• Є ті, що біжать – і з них добре брати приклад.
• Є ті, що просто йдуть – і за це також слава Богу.
• Є ті, хто повзе, з останніх сил.
• Є ті, що зупинились.
• А є й ті, хто лежить, тому що життя і його тягар буквально звалили їх. Але вони – на дорозі Божій. І це головне, бо Бог дає силу, щоби ми змогли йти, бігти, досягти мети.

Господь дарує нагороду кожному

Господь обіцяє, що дарує нагороду кожному з нас, хто залишиться на цій дорозі. Тому не зупиняйтесь. Нам дароване Його Слово і Його обітниці. І Господь говорить, сила – в Ньому. Тому, коли я знемагаю, я біжу до Нього. Бо саме Він – Той, Хто зодягає нас у силу, озброює нас для боротьби, піднімає, коли впали.

У посланні до Ефесян Павло каже, що Бог дав нам усе необхідне для духовної битви: меч духовний – слово Боже, щит віри, шолом спасіння, броню праведності, пояс істини, взуття – готовність благовістити мир.

Взаємна підтримка дітей Божих

Сьогодні, як ніколи, нам потрібна підтримка у Святому Дусі, тому моліться один за одного, діліться Словом Божим та підтримуйте одне одного, бо всі ми торуємо цю важку дорогу війни.

Я знаю, є ті, хто втратив дім, хто втратив близьких. Є поранені, є ті, хто прийняв сиріт, є ті, хто сам став сиротою. Це надзвичайно важко. Але докладайте зусиль. Простягайте руку допомоги, моліться за країну, за народ, за військо. Моліться, щоб пройти цю дорогу до кінця. І пам’ятайте, що сказав Господь: «Я не залишу вас і не покину». Ми маємо Його підтримку через Слово Боже, а Дух Святий потішає наші серця.

Не зупиняйтеся

Уявіть собі амфітеатр. На біговій доріжці – спортсмени, а навколо – глядачі. Вони вболівають, плескають, кричать: «Давай! Не зупиняйся!» Так само у Небесному амфітеатрі сидять святі Божі, хто вже досяг небесної оселі, і вболівають за нас – за останню команду Божу, що біжить цей шлях тут, на землі. Вони немов би кажуть нам: «Не зупиняйся! Не здавайся! Біжи! Досягай! Фініш близько!», бо цей марафон не вічний.

Святе Письмо каже, що всьому свій час. І наш час – це час бігти. Час не зійти з дороги. Час потішати інших і приймати потіху, яку Господь дає через Своє Слово й Свій народ. Ми віримо, що Бог не залишить нас, бо Він сказав (Матвія 16:18):

«… Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.»