Напевно, ніхто не буде заперечувати, що в нашому житті дуже багато страждань, небезпек, тривог, бід і різного роду лиха.

Читаючи Святе Письмо, я побачив одну важливий момент, який, вважаю, є актуальною для кожного з нас: у моменти кризи ми маємо особливу потребу в Цареві. Давайте трохи пороздумуємо над цим.

Коли ізраїльський народ захотів мати царя, вони вибрали Саула. Господь сказав тоді: “Вони відкинули Мене і захотіли собі людину-царя” (1 Самуїла 8:7).

“А Господь так відповів Самуїлові: Прислухайся до голосу народу та до всього, що вони тобі кажуть, адже не тебе вони відкинули, але вони знехтували Мною, аби Я не був їхнім царем.”

Хочу звернути увагу на інше питання: чи справді Господь є Царем мого життя? Чи є Він Царем у моїх стражданнях, небезпеках, кризах, які приходять у моє життя? Він потрібен нам, щоб навести порядок та навчить нас діяти за принципами Його Царства і налагодити усе те, що було зруйноване кризами чи обставинами.

Читаючи Псалми, я побачив, як багато Давид говорить про Божу владу як Царя. У Псалмі 5:3 написано:

“зверни увагу на голос мого благання, мій Царю і мій Боже, бо я до Тебе молюся.”

Визнання, що Бог здібний керувати обставинами та прославлення Його за це

Коли ми визнаємо Бога нашим Царем, це змінює багато речей у нашому житті. Визнаючи Його Царем, ми визнаємо, що Він може керувати всіма нашими обставинами. І ми славимо Його за це. Він дійсно може це робити, бо Він – над усім. Є така пісня: “Він – Цар над царями, Він – Пан над панами, Він – наш Господь”.

У Псалмі 74:12 написано:

“Боже, Ти здавна мій Цар; Ти звершуєш справи спасіння на землі!”

Він – Той, Хто спасає. Іноді ми думаємо, що спасіння – це лише прощення гріхів, але насправді Він рятує нас також від тяжких обставин, від горя і біди. Дуже важливо розуміти: Він – Цар, Який має абсолютну владу і повний контроль над усім. У Псалмі 44:5 читаємо:

“Саме Ти, Боже, є моїм царем, – тож проголоси спасіння Якову.”

Бог діє, Він приносить перемогу і проголошує Своє спасіння у нашому житті.

Він керує не лише обставинами, а й серцями людей. Він володіє всім і діє у Свій визначений час. Усе відбувається тільки за Його волею.

Коли ми співаємо про Його царювання, чи справді наші серця відповідають словам, які звучать з наших вуст? Є така пісня поклоніння: “Царюй, Господь, царюй в мені, в веселі дні і в дні сумні”. Чи справді я прагну, щоб Він царював у моєму житті? Чи готовий я упокорити свою волю, свої бажання, свої плани перед Ним і прийняти Його волю?

У Бога є повне право керувати нами і Він допоможе тим, хто визнає Його силу і Його владу

Тому ми визнаємо: Бог має повне право керувати нами. Ми віддаємо себе у Його владу, довіряючи Йому всі обставини нашого життя. Бог, наш Цар обов’язково допоможе тим, хто визнає Його силу та приймає Його владу.

Проте, коли ми потрапляємо у складні обставини, ми зазвичай погоджуємося на те, щоб Бог керував самими обставинами, але не завжди готові дозволити Йому керувати нами в цих обставинах. Коли ми молимося, найчастіше наші прохання зводяться до того, щоб Господь змінив ситуацію: “Господи, зміни цю людину”, “Виріши цю проблему”, “Забери цей біль”. Але чи готові ми молитися інакше: “Господи, керуй мною. Я підкоряю Тобі всю свою волю”? Ми не надто поспішаємо віддати своє життя під Його контроль, повністю довірити Йому наші бажання, плани і кроки.

Бог спасає землю від лиха і криз через тих, хто приймає Його царювання, але Він діє на Своїх умовах, а не на наших. Він спасає нас не лише від зовнішніх обставин, а й від нас самих: від оманливих планів, помилкових надій, самовпевненості. І коли приходить криза, коли вона застає нас зненацька, саме тоді стає видно, чи готові ми бачити Бога і Його дію у своєму житті. Криза – це виявлення Його благодаті, яка щедро виливається на нас саме тоді, коли ми спустошені, коли визнали: “Господи, що я можу без Тебе?”

І справді, як сказав Сам Господь Ісус (Івана 15:5):

“Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого.”

Тому важливе питання, яке кожен з нас має поставити собі: хто є моїм Царем?

Якщо є Цар, то будівництво Його Царства всередині нас починається з прийняття Його влади, Його законів і Його Конституції для нашого життя. І тут постає важливе питання: чи справді Він царює в моєму серці? Хто сидить на троні мого серця – той і є моїм царем.

Ми дуже повільно, а інколи й протягом усього життя, ніяк не можемо по-справжньому довірити Господу цей трон і коронувати Його як єдиного Господа і Царя нашого життя. І саме тому ми часто маємо безліч проблем.

Хотів би згадати власний досвід. Коли в моєму житті виникали важкі обставини, коли кризи торкалися і життя, і служіння, я помічав одну річ: щоразу я доходив до крайньої точки, аж поки не усвідомлював, що сам нічого не можу змінити. І тоді я падав перед Господом, благав Його і говорив: “Господи, тільки Ти”.

Чи дійсно Господь є Царем у моєму житті? Чи я упокорив Йому своє серце, свої бажання і свої рішення?

І ще одне спостереження: у будь-якій країні, у будь-якому царстві, коли народ покірний владі й дотримується встановленого порядку, керувати такою країною легко і приємно; і тоді влада може приносити добробут своїм людям. Так само і в нашому духовному житті: коли ми покірні нашому Цареві, Йому легко діяти в нас і через нас, приносячи благословення.

Хотілося б звернути нашу увагу на серце. Чи справді Господь є Царем мого серця? Чи дійсно Його Конституція, Його закони є вищими за мої власні правила та уявлення? Адже кожен із нас має свої внутрішні правила і закони, якими ми керуємося, і дуже часто, на жаль, ми більше дотримуємося саме їх, а не того, що говорить нам Господь.

Результати у нашому житті

Тому важливо, особливо в тяжкі часи – у біді, під час війни, у випробуваннях – дозволити Богу бути Царем, Господом нашого життя. Це рішення принесе великий результат і благословення в наше життя. У Псалмах 145:1-6 Давид говорить:

“Я буду величати Тебе, мій Боже і Царю! Буду прославляти Твоє Ім’я повіки. Щодня благословлятиму Тебе і співатиму Твоєму Імені повіки вічні. Великий Господь і достойний найвищої хвали! Його велич незбагненна. З покоління в покоління будуть прославляти Твої діяння і звіщати про Твою могутність, й Будуть говорити про велику славу Твоєї величі та про Твої дивовижні діла! Розповідатимуть про могутність Твоїх чудових звершень, як і я звіщаю про Твою велич.”

Надзвичайно важливо постійно згадувати Божі діла, Його милість і велич. Є чудова християнська пісня, де співається про те, як важливо пам’ятати Його милість щодня, не забувати Його доброти. І справді, коли ми нагадуємо собі про Божу милість і Його великі діла, це укріплює нашу віру і надію, допомагає покладатися на Нього у всьому. Тому пророк говорить від імені Господа (Єремії 33:3):

“Звернись до Мене, і Я тобі відповім, – сповіщу тобі велике й неосяжне, – відкрию те, чого ти не знаєш.”

Тому хай Господь рясно благословить кожного з нас.

Є величний момент, коли президент під час інавгурації кладе руку на Біблію і урочисто складає обітниці. Але ще набагато величніший момент відбувається тоді, коли Господь кладе Свою руку на наше серце, а ми приймаємо Його Царство, Його панування і Його керування над собою. І коли ми щиро говоримо: “Господи, ось я і все моє – це Твоє” – тоді починається справжнє життя у Божій волі. Нехай Господь благословить нас у цьому.