Бог показує нам, що надія на Нього та віра в Нього – це міцний і надійний фундамент, на якому можна впевнено будувати своє життя. І я поставив собі запитання:

1. Чи гарна моя пам’ять?
2. Чи пам’ятаю я всі прояви Божого милосердя до мене: Його благословення, Його втручання, Його чудеса в моєму житті?
3. Чи дякую я Господу за це?
4. Чи використовую я ці спогади для зміцнення своєї віри й надії на шляху з Ним?
5. Чи не згасла в мені яскравість тих моментів, коли Господь діяв у моєму житті надприродно?
6. Чи ділюся я цим із рідними, з близькими, з церквою?
7. Чи укріплюю я цим їхню віру?

Важливість пам’ятати свій життєвий шлях з Богом

Наша пам’ять може зберігати дуже багато. Господь не лише застерігає нас, а й надихає пам’ятати. У книзі Второзаконня 8:2 ми читаємо:

“Пам’ятай весь шлях, яким Господь, твій Бог, провадив тебе по пустелі протягом цих сорока років, щоб тебе упокорити, випробувати тебе і виявити, що у твоєму серці: чи ти будеш дотримуватися Його Заповідей, чи ні.”

Бог звертається до Свого народу і закликає: “Пам’ятайте! Пам’ятайте, як Я вів вас, пам’ятайте свій шлях”.

Коли ми згадуємо, як Господь вів нас, як захищав і піклувався, це надає силу не здаватися і не втрачати надії. Псалом 77:12-15:

“Я пригадую Господні діяння, бо пам’ятаю Твої давні дивовижні чудеса, – буду роздумувати про всі Твої вчинки і розмірковувати над Твоїм Промислом. Боже, Твоя дорога свята. Який бог є таким великим, як наш Бог? Ти є Богом, Котрий звершує чудеса; Ти виявив Свою могутність серед народів.”

Дивно влаштована наша пам’ять: ми легко й надовго запам’ятовуємо образи, приниження, несправедливість, які нам заподіяли люди; це закарбовується глибоко. Але благословення Божі, Його милість, захист, турботу і навіть тих людей, через яких Бог допомагав нам, ми, на жаль, забуваємо занадто швидко. Тому хочу звернути увагу: згадаймо ті добрі діла, які Господь уже вчинив у нашому житті: Його щедрість, Його милість, Його захист, Його спасіння. Згадаймо тих людей, яких Він посилав нам у потрібний момент. І навіть якщо це були люди, це все одно був Бог, Який діяв через них. Пам’ятаймо усе добре, що зробив нам Господь. Пам’ятаймо Його руку, Його милість, Його дива. І дякуймо Йому!

Бог є вірним і незмінним завжди

Коли я розмірковую над Божими чудесами, над Його діяннями та милістю в моєму житті, то насамперед звертаю увагу на Його вірність і незмінність. Бог – Той Самий: як у минулому, так і сьогодні. Він не змінився. Він діяв тоді і діє зараз. Він допомагав тоді і допомагає сьогодні. Він вірний та незмінний. Апостол Павло у Посланні до євреїв 13:8 проголошує:

“Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той Самий!”

Мій батько часто ділився історіями про те, як Бог дивно діяв у його житті. Деякі з тих подій я і сам бачив. Я бачив як Бог говорив і це ставалося, як Він захищав, виводив, спасав. І саме тому я розповідаю про це своїм дітям, близьким, церкві, бо ці свідчення надихають мене триматися віри.

Пригадується історія з 2 Царів 2:14:

“Він узяв плащ Іллі, який упав з нього, вдарив по воді й сказав: Де Господь, Бог Іллі? Він так само вдарив по воді, як Ілля, – і вода розступилася в обидва боки, тому Єлисей перейшов.”

На перший погляд, нічого не сталося. Це ж був плащ Іллі – символ Божої дії. Але Єлисей не зупинився і вигукнув: “Де Бог Іллі?” І знову вдарив – вода розділилася і Єлисей перейшов. Важливо не лише те, що Бог діяв через Іллю, а що тепер цей Бог – мій Бог. Це вже не просто Бог наших батьків і дідів, а наш Господь.

Важливо знати, де наш Бог. Святе Письмо (2 Коринтян 6:16) каже:

“… Адже ми – храм Живого Бога, як сказав Бог: Оселюся в них і ходитиму з ними, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом!”

Це неймовірна істина. Бог не десь там, а в нас. І Той, Хто в нас, більший за того, хто в цьому світі. Бог вірний та незмінний, як був тоді, так і тепер. Він – Той Самий Господь Бог.

Важливість молитви, спираючись на Його Слово та досвід Його дій у нашому житті

Дуже важливо, щоб ми молилися з вірою: не просто словами, а з упевненістю, що спирається на Боже Слово, на віру і на досвід Його дії в нашому житті та житті наших близьких. Це велике благословення – бачити, як віра працює, як Господь діє. Коли ми згадуємо Його перемоги у нашому житті, ці спогади стають яскравими і живими. Ми згадуємо Його милість, Його руку, яка вела нас, Його силу, яка зміцнювала нас.

Тому дуже важливо, щоб Божі діла займали почесне місце в нашій пам’яті, щоб ми не забували про Нього, а відкривали свої уста й молилися з вірою та вдячністю. У старому християнському гімні є такі слова: “Милості Божі згадуй, рахуй, пам’ятай, бо вони тебе будуть зміцнювати.” Це великий привілей – знати Бога, бачити Його дію, молитися до Нього та отримувати відповіді.

Я вже давно веду молитовний щоденник, в який записую прохання до Бога та Його відповіді. І сьогодні я можу відкрити сторінки й побачити: ось я молився про захист, ось просив зцілення, ось шукав мудрості, сили, спасіння – і ось, як Господь відповідав. Це надзвичайне джерело вдячності, яке зміцнює віру.

Згадаймо Біблійну історію, коли Ісус зцілив десятьох прокажених, але тільки один повернувся, щоби подякувати. Не будемо забувати дякувати. Згадуймо Божі діла і нехай пам’ять про них живе у наших серцях.

У Второзаконні 8:2 написано:

“Пам’ятай весь шлях, яким Господь, твій Бог, провадив тебе …”

Сповіщайте про Божу дію та чудеса у житті

Згадай той шлях. Пам’ятай, як Він вів тебе, ділись цим із тими, хто поруч, розповідай дітям і близьким. Це допоможе не забувати. У Псалмах 78:3-4 читаємо:

“що ми чули і зрозуміли, що розповіли нам наші батьки. Не будемо приховувати від наступних поколінь та від їхніх дітей, звіщаючи про славу Господню та Його силу, – про всі Його дивовижні діла, які Він учинив.”

Важливість стояти у вірі та надії на Бога

Нам потрібно стояти твердо у вірі та надії на Бога. Апостол Павло пише у Посланні до євреїв 11:6:

“Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.”

Ми часто шукаємо Божої щедрої руки, але Господь закликає нас шукати Його обличчя, зустрічі з Ним віч-на-віч, щоб чути не лише Його голос, а й тепло Його серця та з вірою приймати Його істини і проголошувати Його обітниці.

Бог не залишить нас. Він з нами і в дні радості, і в дні випробувань. Він не лише допускає труднощі, але й дає силу пройти їх. Він поруч, коли ми на висоті і коли здається, що ми на дні. Павло нагадує в 1 Коринтян 10:13:

“Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати.”

Бог нас ніколи не полише

Наш Господь – Той Самий. Він уже не раз рятував, підкріплював, підтримував, виводив нас із біди, тому дуже важливо не забувати про це, згадувати, дякувати, прославляти Його Ім’я.

Важливо, щоб ми пам’ятали не лише образи й біль, які завдали нам інші, а і все добре, що зробив нам Господь, і тих людей, через яких Він діяв. Така пам’ять – це благодать, потішення, укріплення у вірі та надії.

І ми знову стверджуємо: Господь нас не залишить. Амінь.