У нашому духовному житті є моменти, які підносять нас як від віри до віри, так і від одного рівня зрілості до наступного: від першого, другого, третього ступеня – до досконалості, до найвищої якості життя у Христі.
В Івана 14:10 сказано:
“… Отець, Який у Мені перебуває, – Він і творить ті діла.”
Ісус свідчить: усе, що Він робить, – не від Нього Самого, а від Отця, Який перебуває в Ньому. Це означає, що джерело всіх Його вчинків – сам Бог. І кожна дія, звершена Богом, несе в собі абсолютний стандарт досконалості.
Отже, що є мірилом досконалості мого християнського життя? Що допомагає мені не лише сягнути цього стандарту, а й утримувати його?
Перший і головний ключ – щоби Христос перебував у мені. Апостол Павло у Посланні до Євреїв 3:6 пише:
“а Христос – як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо [аж до кінця непохитно] збережемо відвагу та похвалу надії.”
Тут Павло наголошує: ми – не тимчасове житло для Господа, а Його дім. І цей дім має бути приготований для того, щоб Христос не просто заходив у гості, а жив і царював у ньому.
В Івана 15:4-5 Ісус дає нам дуже чітку формулу духовного плодоношення:
“Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені. Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого.”
Це – рецепт духовної ефективності. Плідність, досконалість, якість – усе залежить від того, чи ми перебуваємо в Ньому і чи Він перебуває в нас.
Саме тому моє перше питання до себе: наскільки глибоко я перебуваю в Христі? Чи не затісно Йому в моєму серці? Чи є в моєму домі місце для Його царювання? Якщо Христос справді в мені, а я – в Ньому, то плід мого життя буде не просто видимий, а буде рясний, досконалий і приємний Йому.
Усе життя нашого Спасителя було пронизане дією Святого Духа. Він народився від Духа Святого. Він був снаряджений Духом Святим для випробувань. І Духом Святим був проведений аж до Хреста. Саме Духом і Його силою Ісус звершував усі Свої чуда.
Це важливий орієнтир для нас. Бо вищим стандартом християнського життя є Його Дух у мені. Апостол Павло нагадує про це у 1 Коринтян 6:19:
“Хіба ви не знаєте, що ваші тіла – це храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога, і що ви не належите самим собі?”
Ми – не самі по собі. Ми – Його. Ми – Його храм. І якщо так, то чи справді я покоряю себе Святому Духові? Чи можу я з упевненістю сказати: “Господи, я слухаю Твій голос, я дозволяю Тобі керувати моїм життям”?
Павло свідчив, що не може навіть згадати жодної справи, яка б не була не зроблена Господом через нього. Усе – у силі Божій, у покорі Духу. У Посланні до Римлян 8:9 він пише:
“Ви живете не по‑тілесному, а Духом, тому що Божий Дух живе у вас. Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його.”
А далі, в Римлян 8:14-17:
“Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче! Сам Дух свідчить нашому духові, що ми – діти Божі. Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, – спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.”
У цих словах – дивовижна гармонія життя з Христом, життя під проводом Святого Духа. Бо водимі Духом – це не просто духовно обдаровані люди. Це діти Божі, які дозволяють Господу керувати собою в усьому. Тому, коли ми молимося, читаємо Слово Боже, перебуваємо в спільноті, то маємо благати Господа про Його керівництво, бо саме це приводить нас на Божі жнива, у Божі місця, туди, де є Христос. Згадайте обітницю Ісуса (Матвія 18:20):
“Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!”
Його присутність – обіцяна, але вона відкривається тим, хто дозволяє Духові керувати.
Одним із найважливіших джерел нашого духовного зростання є Слово Боже. Багато людей визнають: “Так, Біблія – це важливо”. Але питання не в тому, чи ми це визнаємо, а в іншому: чи є це Слово в мені? Чи Воно – мій фундамент? Чи є Боже Слово основою мого мислення, мого життя, моїх рішень?
Тільки коли Слово Боже живе в нас, керує нами, тоді ми зростаємо в досконалості. Воно несе знання і мудрість, що переважає будь-яку людську філософію. Люди можуть цитувати відомих мислителів, учених, філософів, але істина, яка має владу і силу, – це Слово Боже. Воно – остаточний, незаперечний аргумент. Апостол Павло пише в Колосян 3:16:
“Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, в усякій мудрості. Навчайте і застерігайте самі себе, з вдячністю співаючи Богові у своїх серцях псалми, прославлення, духовні пісні.”
Він закликає, щоби Слово перебувало в нас рясно, щедро, глибоко, щоб ми не тільки навчали інших, а й самих себе застерігали та наставляли ним. Це Слово має силу зберегти нас і привести до вічного життя. Пригадаймо слова Ісуса, звернені до людей (Івана 5:39):
“Досліджуйте Писання, бо думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.”
І справді, жити Словом Божим означає жити Христом. Це один зі шляхів, яким Бог формує нас, зрощує, очищає й веде до досконалості.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Ще один важливий аспект нашого духовного стандарту – це спілкування з Господом: живе, щире, постійне. Через Ісуса Христа і у Святому Дусі ми маємо відкритий доступ до Бога і саме ця близькість є ознакою зрілості віруючого. Бог сам запрошує нас до цього спілкування. Він надихає нас мати таємну кімнату, місце, де нас ніхто не турбує. Христос говорить (Матвія 6:6):
“Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі [явно].”
Він каже: “Я вже там. Я чекаю. Відкрий свої уста, відкрий серце. Говори зі Мною – і Я відповім.” Пророки неодноразово підтверджували цю істину. Господь говорив через Єремію (Єремії 33:3):
“Звернись до Мене, і Я тобі відповім, – сповіщу тобі велике й неосяжне, – відкрию те, чого ти не знаєш.”
Яке це благо – чути голос Божий! Це привілей. Це стандарт неба для нас, Його дітей.
Спілкування з Богом відбувається через молитву, через читання Писання, через час роздумів, коли ми кажемо: “Господи, говори до мене. Нехай раб Твій почує Тебе.” Пригадаймо історію з юним Самуїлом. Він ще не розумів голосу Божого, але пророк Ілій навчив його, як відповісти (1 Самуїла 3:9):
“Тому Ілій сказав Самуїлові: Повертайся й лягай, а коли тебе покличуть, то скажи: Говори, Господи, Твій слуга Тебе слухає! …”
Це має бути й нашою відповіддю щодня: “Говори, Господи, я слухаю.” А потім дайте тишу в серці, створіть простір, де Дух Святий може говорити у ваш дух, бо саме це приводить нас до досконалості.
Один із найвищих стандартів християнського життя – це жити в любові і керуватися законом любові. Христос не прийшов просто як Учитель або як новий філософ. Він прийшов, щоб явити любов – досконалу, жертовну, вічну (Івана 3:16):
“Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне.”
Саме ця любов була Його мотивом і основою всього, що Він робив. Апостол Павло пише у Колосян 3:14:
“А понад усе – любов; вона – зв’язок досконалості.”
Це означає, що все, що ми робимо, має виходити із щирого серця, з любові. Вона має бути не декоративною, не теоретичною, а живою – такою, що надихає, веде, наповнює кожен наш крок.
У 1 Коринтян 13 розділі, який часто називають “главою любові”, Павло недвозначно каже (1 Коринтян 13:1):
“Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом.”
Отже, досконалість християнського життя – це не успішність, не знання, не сила, а любов. Тільки вона дає справжній плід.
Ще один вищий стандарт християнського життя – радість у Христі. Не поверхнева, не ситуативна, а така, що живе в серці, незалежно від обставин. Пророк Аввакум одного разу сказав (Аввакум 3:17-18):
“Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, – то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння!”
Це – висота духовної зрілості: коли навіть посеред втрат, нестачі та болю душа знаходить радість у Господі.
Апостол Павло закликає (Филип’ян 4:4):
“Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!”
Це не порада, а Божа воля для нас. Ісус Сам сказав (Івана 15:11):
“Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною.”
А Павло додає, що ніщо і ніхто не зможе відірвати нас від обіймів Божої любові у Христі Ісусі. І саме це – джерело справжньої радості, не тимчасовий настрій, а стійкий стан серця, яке знає, до Кого належить.
Особливо в теперішній час, коли навколо тривоги, страхи, болі й сльози, радість у Господі стає ознакою зрілої віри. Це і є досконалість: коли ми не радіємо від обставин, а радіємо в Христі.
Господь показує нам, що вищий стандарт християнського життя – це коли Він живе в нас, коли діє через нас, коли являє Свою любов і світло через нас. Коли моє життя наповнене Ним і я живу не для себе, а Ним і для Нього, саме тоді я йду дорогою досконалості у Христі Ісусі.
Хай Господь благословить кожного з нас, щоби цей шлях духовного зростання був нашим щоденним прагненням, щоб ми не зупинялись на початковому рівні віри, а рухалися від першого ступеня до вищого, від “першого сорту” – до досконалого плоду. Нехай це стане справою усього нашого життя, його головною темою і місією.
Апостол Павло нагадує: Бог дав нам Своє Слово і служителів “для удосконалення святих, для збудування Тіла Христового”, щоб ми ставали все більше схожими на Нього і своїм життям являли Його славу. В Ім’я Ісуса Христа. Амінь.
