Повітряна тривога має за мету попередити про небезпеку й надати можливість тим, хто чує сирену, знайти захист від ракет, бомб чи дронів. За час війни ми настільки звикли до цих сигналів, що вони стали майже буденністю. Буває по десять і більше тривог на добу; і вже втрачається відчуття реальності: чи це справжня небезпека, чи відбій. Сирена просто виє, а люди продовжують жити своїм життям.

У когось це викликає страх і тривогу, у когось – роздратування, гіркоту чи біль у серці. Але найбільша проблема в тому, що багато хто починає зневажати ці тривоги. Я бачу у своєму місті: сирени лунають, а люди йдуть собі далі, ніби війни немає. Та варто відкрити новини, а там повідомлення: “прилетіло сюди”, “прилетіло туди”, “загинули люди”. Це боляче. І той, хто зневажає сигнал тривоги, наражає себе на небезпеку.

Війна триває вже не один рік і для нас це стало постійним тягарем, але це не зменшує небезпеки. Коли ми зневажаємо тривогу, то живемо так, ніби війни не існує, а результат може бути трагічним: людину може вбити, поранити чи скалічити.

І тут постає головне питання: чи відчуваємо ми духовну небезпеку? Чи чуємо ми духовну тривогу? Бо якщо я її не чую, не бачу і нічого не роблю, то це велика небезпека для моєї душі.

Духовна небезпека, якщо ми не приділяємо уваги Богу, Який промовляє до нас

Якщо я зневажаю Того, Хто промовляє до мене, я піддаю себе смертельній духовній небезпеці. Пророк Єремія передає Божі слова (Єремії 6:16):

“Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!”

Тому так важливо: коли Бог говорить, чи чую я Його? Це привілей народу Божого, людей віруючих, адже Господь каже: “Я – Добрий Пастир. Мої вівці знають Мій голос і йдуть за Мною”.

Що заважає чути Господа та наскільки чутко я чую Його

Те, що заважає нам чути голос Божий, – це гріх, гординя, самовпевненість, непокора і зневага як до Того, Хто говорить, так і до Його слів.

Апостол Іван у книзі Об’явлення свідчить (Об’явлення 1:10-11):

“Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, який говорив …”

Як я чую? Наскільки потужно я сприймаю, коли Господь промовляє до мене? Бо тут стоїть велике питання: якщо я не чую Його голосу, чи живий я духовно? Чи належу я Йому? Адже це привілей лише Його дітей – чути голос Господа і реагувати на Нього.

Одна з моїх дочок – скрипалька; вона має абсолютний слух. Коли вона була малою, ми помітили, що іноді вона погано чує одним вухом. Вона поверталася, щоб почути іншим. Ми звернулися до лікаря, який швидко зрозумів проблему: дістав з вуха невеликий сірчаний згусток, промив і прочистив. І вже тоді, коли лікар ледь-ледь пошепки говорив, вона все прекрасно чула.

Так і в нашому духовному житті: іноді “сірчані пробки” – суєта, хвилювання, страхи, зневіра – забивають наші духовні вуха. Тоді ми шукаємо гучних голосів цього світу, але не чуємо тихого, сповненого любові голосу Господа. Тому дуже небезпечно ігнорувати сигнали, які подає наше серце. Адже якщо я перестаю чути Того, Хто промовляє до мене, це стає смертельно небезпечно.

Чую, але не реагую. Чи розумію я наявність небезпеки?

Деякі віруючі, які мають за плечима багато років ходіння з Господом, іноді починають нехтувати пильністю. Але Святе Письмо попереджає (1 Петра 5:8):

“Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.”

А далі Павло наголошує (Ефесян 6:13-18):

“Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,”

Тому ми маємо пам’ятати, що небезпека реальна, але Господь дав нам духовну зброю, щоб вистояти й отримати перемогу.

Як зрозуміти духовну небезпеку?

Коли ми звертаємось до лікаря через проблеми зі здоров’ям, він проводить обстеження: міряє тиск, температуру, оглядає язик, дивиться в очі, призначає аналізи крові, іноді рентген чи томографію. Лікар встановлює діагноз, навіть якщо нам здається, що все гаразд. Ми можемо сперечатися і твердити: “Я почуваюся добре”, але самопочуття і здоров’я – це не одне й те саме.

Пригадую життєвий випадок. Один молодий чоловік, трохи за тридцять, виглядав цілком здоровим. Він займався спортом, вів правильний спосіб життя. Та раптом йому стало зле. Коли він звернувся до лікаря, той лише з жалем сказав: “Ти прийшов занадто пізно”. І за два тижні його не стало.

Ми теж можемо почуватися добре духовно, але чи справді здорове наше духовне життя? Дуже важливо регулярно “проходити рентген” у Господа. У книзі Об’явлення 3:15-17 читаємо:

“Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст… Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!”

Господь не просто ставить діагноз, а пропонує лікування (Об’явлення 3:18-19):

“Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!”

Це прояв Його любові, щоб ми не загинули.

З цього починали і цим завершуємо: якщо ми маємо духовні вуха, то мусимо чути, коли лунає сигнал духовної небезпеки, і реагувати, коли Господь промовляє до нас.

Як зрозуміти своє духовне здоров’я

Щоб усвідомити, яке моє духовне самопочуття і в чому полягає небезпека, важливо пам’ятати декілька речей:

1. Ніколи не ігнорувати Божого діагнозу. Якщо ми переживаємо духовний сон, теплість, небажання молитися, читати Слово Боже, відвідувати церкву; якщо нас охоплює бездіяльність чи зневіра – не можна залишати це без уваги. Не можна відмовлятися від участі у Вечері Господній, бо Сам Христос попереджає (Івана 6:53):

“І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.”

Це має звучати для нас як сирена: чому я цього не роблю? І важливо чесно відповісти собі на це запитання.

2. Бігти до Бога, бо Він – наш Лікар. Одне з Його імен – Ієгова Рафа, Бог-Цілитель. Він – Той, Хто може зцілити. Він – башта, куди можна забігти, коли є духовна тривога. Він – скеля, на якій ми будуємо свій дім. І Господь говорить: “Поклич до Мене – і Я відповім”. Він готовий допомогти й захистити.

Так само, як небезпечно ігнорувати сигнал повітряної тривоги, бо це може коштувати життя, ще більш небезпечно ігнорувати духовну тривогу, адже це може призвести до духовної смерті. Тому, як сказано в книзі Об’явлення 3:22:

“Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!”