Чи бажаю я більшого в Ісусі Христі? Чим я насправді задовольняюся та до чого прагну? Прологом до цих роздумів буде знайомий багатьом уривок зі Святого Письма – Псалом 41/42:2-3:

«Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?»

Це глибоке прагнення більшого у Христі є ознакою дії Божої благодаті в нашому серці.

Хочу поділитися кількома духовними орієнтирами того, що означає бажати більшого у Христі і як ми можемо робити кроки до цього.

Мати віру на більші амбіції у Бозі

Апостол Павло в Посланні до Ефесян 3:14-21 пише:

«Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.»

Чи справді я маю відвагу віри бажати більшого? Я задовольняюся малим або ж відкриваю серце для більшого Божого впливу в моєму житті?

Бажати більшого пізнання Бога та Його волі

І Петро, і Павло, і Сам Христос заохочують нас до активного зростання в пізнанні. У 2 Петра 1:2 читаємо:

«благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!»

Примноження благодаті приходить через пізнання. А в Євангелії від Матвія 25:29 Господь говорить:

«Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.»

Отже, чи примножую я те, що Бог мені дав? Чи зростаю у пізнанні, у вірі, в добрих справах, у виконанні Його волі?

Докладати зусиль

Часом люди кажуть: “Як це – докладати зусиль у духовному житті?” Але Слово Боже навчає нас інакше. Апостол Петро закликає нас до активної участі в нашому зростанні. У 2 Петра 1:5-8 читаємо:

«Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, а в благочесті братерство, а в братерстві любов. Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.»

Тут Петро говорить не про пасивність, а про цілеспрямовані кроки, що ведуть до зростання в Бозі крок за кроком, рівень за рівнем. Саме так ми входимо в повноту Божої благодаті, яку Він приготував для нас. Ісус Христос підтверджує це (Луки 16:16):

«Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.»

Іншими словами, щоб увійти в Царство Боже, потрібно внутрішнє зусилля, рішучість, відвага і не через те, щоб “заслужити”, а про готовність йти глибше.

Ісус Христос нагадує нам головний пріоритет (Матвія 6:33):

«Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.»

Коли людина справді когось любить, то докладає зусиль, щоб бачитися, пізнавати, зрозуміти. Це стосується і нашого бажання бути в Ісусі Христа. Любов до Нього спонукає нас прагнути Його все більше і більше. Сам Господь закликає нас (Івана 15:5):

«Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.»

Нам потрібно заглиблюватися в Нього, відкривати місце в серці, щоб Йому не було тісно в нашому житті. Тільки тоді ми зможемо приносити плід.

Бути спраглим за Господом

Цю внутрішню порожнечу, яка прагне наповнення Небом, цей духовний голод і жагу по Господу Давид описує це так (Псалми 41/42:2):

«Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,»

Олень не біжить до води без причини; його жене спрага. І те саме повинно бути в нашому серці: не байдужість, не звичка, а справжня жага.

Чи я справді спраглий Господа? Чи голодний за Його Словом, за Його волею, за Духом Святим у своєму серці?

Ми не шукаємо їжі, коли ситі. І в духовному житті, якщо ми ситі чимось іншим, то не шукаємо Христа. Але якщо наша душа відчуває нестачу, це добрий знак, тому що є запрошенням до Божої поживи. Ісус сказав (Івана 6:51):

«Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.»

Він – той, Хто насичує.

Пророк Ісая також звертається до нас із закликом (Ісая 55:1-3):

«О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока! Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа! Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості.»

Якщо ми голодні, то ідемо до Господа, якщо прагнемо – черпаємо з Нього. І в Ньому знайдемо силу, мудрість, пізнання та дорогу життя.

Жити під керівництвом Святого Духа

Апостол Павло закликає (Ефесян 5:18):

«… наповнюйтесь Духом,»

І це не просто емоція чи разове переживання, а щоденний стан відкритості серця до Божого керівництва, чутливості до Його голосу, готовності жити в силі, яку дає Святий Дух. Він – та сама сила, яка воскресила Ісуса з мертвих, і Він діє в нас.

Тож, чи дозволяємо ми Духу Святому провадити нас? Чи не вгашаємо Його своїм опором, байдужістю або гордістю? Чи відкриті ми до Його керівництва та чи дослухаємося до Його натхнення, коли приймаємо рішення, коли говоримо, коли служимо Йому?

Рухатися в любові та любов’ю

У 1 Коринтян 12:31 Павло закликає:

«Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!»

Цим шляхом є любов. Павло підкреслює, що можна мати всі можливі дари, досягати великих справ, володіти знанням, пророцтвом, вірою, але без любові все це втрачає зміст (1 Коринтян 13:1-3):

«Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!»

Павло навмисно використовує гіперболу, перебільшує, щоб показати, наскільки важливою є любов, бо без неї усе інше нічого не вартує. Той, хто справді бажає більшого у Христі, має жити любов’ю. Це стан серця, вибір і спосіб дії. Павло описує її так (1 Коринтян 13:4-8):

«Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.»

Це є суттю християнського життя і найкращим шляхом, яким слід іти, якщо ми справді бажаємо більшого в Бозі.

Не зупинятися

Є так багато речей, в яких ми маємо зростати:

• щоб глибше бачити і чути Бога;
• щоб бути керованими Його Духом;
• щоб розуміти, що Він говорить;
• діяти не зі своєї сили, а в силі Святого Духа.

Молімося, щоб Господь зробив наші серця голодними та спраглими за Ним: за Його Словом, Його волею, Його Духом, за Самим Ісусом Христом. І саме це приведе нас до важливої мети – чути Його, бачити Його дію і бути керованими Самим Господом.