Ми маємо все необхідне для життя: тепло, гроші, їжа, одяг тощо. Проте, душа наша може відчувати гострий біль. Порозмірковуємо над причинами цього болю, ставлячи різні питання до себе. Радимо взяти аркуш паперу та ручку й почати записувати речі, які вам болять.
https://open.spotify.com/episode/5sDqZQVCAeE4e9nLJsfsAo
Перша річ, яка спричиняє біль багатьом – війна. Нас ранить руйнація не тільки будинків та міст, а й життів та доль людей. Нам болить смерть, згаслі очі дружин і батьків, які втратили синів, дочок, онуків. Подібний біль завдає невимовне людське горе. Болить безглузде людське зло, новини, від яких на очах навертаються сльози, а в серці починає гостро боліти. Болить рідна ненька Україна. Болять сироти, вдови, скалічені молоді люди. Болять розірвані сім’ї, біженці, які опинилися в різних куточках світу. Болить людська зрада та воля для України. Серце крається від ревіння сирен, літаків, дронів та ракет. Болять зруйновані мрії не тільки власні, але й наших дітей, онуків, друзів, близьких та всього українського народу.
Особливо болить від прослуховування сумних українських пісень, від яких на очі навертаються сльози. Нерозуміння та неприйняття викликає радість людей, які тішаться нашим болем – це особливо ранить душу. Нас мучать також комендантські години, коли ми невільні.
Список речей, які завдають душевного болю, можна продовжувати нескінченно, адже навіть якщо людина ситна, зігріта та має світло в домівці, її душа все одно може страждати.
Біль – невіддільна частина життя. Багатьох людей лякає не стільки сама смерть, скільки можливий біль, який може передувати їй.
Чи бувають ліки від душевного болю, який затьмарює розум? – У всіх різний поріг больової чутливості. Відкриваючи Святе Письмо, можна знайти багато людей, які зазнавали великих страждань.
Псалми 54(55):7:
«Тож я сказав: О, коли б я мав крила, як голубка, я полетів би і відпочив!»
Навіть якби людина мала крила, вона ніде не могла б сховатися від себе самої та власного болю.
Згадайте Йова – людину, яка притерпіла дуже багато болю. Коли він на піку своїх страждань, сказав (Йова 19:25):
«Однак я знаю, що мій Викупитель живий, і Він останнього дня підійме мене з пороху!»
Звертаючись знову до Слова Божого, можна вказати декілька кроків, над якими потрібно розмірковувати, читати та проголошувати в серці.
У Книзі пророка Єремії 33:3 мовиться:
«Звернись до Мене, і Я тобі відповім, – сповіщу тобі велике й неосяжне, – відкрию те, чого ти не знаєш.»
Не залишайтеся зі своїм болем наодинці, а кличте до Господа. Сам Господь Ісус промовив слова потішення та надії (Матвія 11:28):
«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас!»
Багато людей відчували душевний біль та зверталися до Бога:
Читаючи Святе Письмо, ми бачимо, як біль розривав серця пророків, тому так важливо згідно з першим кроком звернутися та прийти до Господа, Який обіцяє: “Прийдіть до Мене всі струджені та обтяжені і Я заспокою вас”. Бо Він дарує Духа Святого, Який може втішити наші серця. Не залишайтесь наодинці з болем серця та душі.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Важливо звернутися до Слова Божого та зосередитись на Ньому. 2 Петра 1:19:
«І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, – доки почне розвиднятися, і ранкова зоря засяє у ваших серцях,»
Один вірш Святого Письма особливо надихає, бо свідчить про те, що Бог знає все, що в нашім серці, а Його Слово, наче хірургічний скальпель, може торкнутись духу, серця та зцілити їх (Євреїв 4:12-13):
«Адже Слово Боже – живе й діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку кісток, судить думки й наміри серця. І немає створіння, яке б сховалося від Нього, але все оголене й відкрите перед Його очима, – Йому дамо звіт!»
Важливо, щоб серце й розум були наповнені Словом Божим. Тому потрібно читати, згадувати, вчити та запам’ятовувати Його. Під час болю Боже Слово буде оливою на серці для зцілення.
Важливо поділитися та розділити свій біль з іншими. Потрібно пам’ятати слова Христа, які важливо знати та виконувати (Матвiя 18:20):
«Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!»
Важливо бути поруч із тими, хто плаче, має біль на серці, хто радіє чи сумує. Ми можемо розділити цей біль, підіймаючи телефон, звертаючись до друзів: “Душа моя болить, помоліться за мене, підтримайте кількома словами підбадьорення”.
Христос ішов до сім’ї Лазаря, щоб розділити біль втрати та воскресити його. Тобто Він пішов, щоб розділити цей біль.
Можна також згадати Давида й Натана, двох друзів, які при зустрічі обіймали один одного, плакали разом і укріплювали Словом Божим та надією на Господа. Тому важливо розділити свій біль з іншими і він стане набагато легшим.
Важливо проголошувати самому собі Божі обітниці та стояти на них, немов на непохитній скелі.
Наостанок варто згадати один текст “болю і розчарування”, а також проголошення Божої надії (Плач Єремії 3:15-20):
«Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю. І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом. І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро, тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа. Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч згадається, і надокучить мені моя душа.»
Цей пророк плаче та каже: “Господи, оце все, що трапилось зі мною – воно гне мою душу та ламає мене”. Далі він говорить (Плач Єремії 3:21-26):
«Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю! Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє».
Читаючи Святе Письмо, ми просимо Духа Святого промовляти до нас. Треба вірити, що Боже Слово втішить нас. Але в ці часи невимовного болю, коли стільки лиха, біди та горя навколо в країні та серед людей, варто казати: “Господи, ми складаємо надію тільки на Тебе, бо Ти милосердний, милостивий, люблячий, Ти любиш нас як Своїх дітей”.
