Згадуючи паралельно Різдво Христове – чому, як і для чого народився Христос – виникає ряд важливих запитань: Чому я тут? Для чого я народився? Чого я чекаю від свого життя у вірі? Це ті думки, які варто час від часу проповідувати самому собі, щоб не втрачати правильний орієнтир.

Народжений, щоб мати спасіння

По-перше, я народжений, щоб мати надію, жити в надії і отримати спасіння. Апостол Павло говорить про у 1 Тимофія 2:3-6:

“[Бо] це добре і до вподоби нашому Спасителеві, Богові, Який бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини. Адже один є Бог і один Посередник між Богом та людьми – Людина Ісус Христос, Який дав Себе як викуп за всіх, – свідчення свого часу;”

Господь уже виконав Свою частину цього величного задуму – бажання нашого спасіння. Бог хоче, щоб я був спасенний, але важливо, щоб і людина доклала свого зусилля: слухала Боже Слово, мала відкрите серце і прийняла Боже спасіння в Його благодаті через Ісуса Христа. У 2 Петра 3:9 сказано:

“Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття.”

Історія, яка нагадує кожного, – в Луки 15:1-7:

“Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася! Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння.”

Господь знайшов мене, як ту загублену овечку, що заблукала, – і все небо раділо.

Народжений, щоб жити в Божій надії

Господь не лише спас мене, але й дав вічну надію в Ісусі Христі. У Римлян 8:38-39 читаємо:

“Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь‑яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!”

Ця надія непохитна. За неї потрібно вхопитися, бо вона – Сам Господь Ісус Христос. Важливо працювати над тим, щоб моє переконання ставало таким же твердим, як у Павла. Ми можемо згадувати й роздумувати над цими речами, бо таке життя: обставини змінюються, щось похитує нашу віру. Але Бог через Павла звертається до нас, щоб ми трималися цієї надії (Римлян 5:1-5):

“Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося надією на Божу славу. І не лише нею, а й хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромлює, адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа.”

У Луки 18:1-8 Господь навчає, що потрібно завжди молитися і не падати духом. Він приводить приклад неправедного судді, який спершу не хотів слухати, але потім сказав: “Вона так мені набридає, що вже зроблю їй справедливість.” І Господь запитує: “Чи не вислухає Бог вибраних Своїх?” Але все відбувається у свій час і тому нам потрібне терпіння, щоб побачити Божу силу та Божу славу у своєму житті.

Надія завжди має діючу силу, якою є віра. Тому Павло в Євреїв 11:6 каже, що необхідно, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, бо хто шукає, той знайде і побачить Бога в дії. Тому приходьмо до Нього з вірою.

Народжений, щоб мати спадок – Боже Царство

Батьки завжди готують щось для своїх дітей. Часто вони передають їм машини, будинки, маєтки, записують усе нащадкам, піклуючись про їхнє майбутнє. Так само і ми маємо спадок від Бога: якщо я – Його син або дочка, то я – дитина Небесного Батька. У Луки 11:2 читаємо:

“Він же промовив до них: Коли молитеся, то кажіть: Отче [наш, Який на небесах], нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; [нехай буде воля Твоя – як на небі, так і на землі].”

Важливо усвідомити, що у нас є Батько, Який є Царем царів. Це гарантія, це залог нашого життя. Господь дає нам Святого Духа і Своє Царство, щоб Воно починалося вже тут, у нашому серці. У Луки 12:31 Христос каже:

“Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться.”

Перш за все, шукаймо Царства Божого тут, доки живемо на землі. Люди запитували в Ісуса, де можна знайти це Царство, як Воно виявиться – і Господь відповів (Луки 17:20-21):

“А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? – Він відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут воно, або там! Адже Боже Царство всередині вас!”

Тож, чи є в моєму житті Царство Боже, Яке всередині мене? Чи царює в моєму серці Ісус? Без цього доступ до Божого Царства неможливий.

Коли в моєму серці є Боже Царство, коли Господь царює в моєму житті на землі, тоді відкривається і Небесна оселя. Ісус каже про це в Івана 14:1-3:

“Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте. В домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були.”

Господь каже, що хоче, аби всі люди мали спасіння в Ісусі вже тут, на землі, щоб кожен міг разом зі святими сказати: “Я взивав до Імені Господнього і Він прийшов у моє життя.” Сам Христос сказав, що “всякий, хто вірує в Мене, має життя вічне”, – щоб моє життя не втрачало надію, бо вона має вічний Божий фундамент.

Я народжений, щоб успадкувати Царство. Господь, Який вже тут, на землі, благословляє нас Божим Царством у серці, одного дня покличе нас до оселі Небесної, щоб ми мали Царство разом із Ним навіки. І Він обіцяє: “Я зітру всяку сльозу. Не буде болю, не буде хвороби, не буде ніякого нещастя. Завжди будете зі Мною, будете мати вічну радість.”

Життєвий марафон

Поки живемо на землі, ми долаємо свій життєвий марафон. Іноді він виснажує, бо перешкоди трапляються різні. Але на фініші нас чекає Господь з нагородою для кожного, хто добіжить, зберігши спасіння, надію та Божий спадок – Його Царство.

Хтось може сказати, що це – філософія. Ні – це Божа правда про те, щоб я замислювався:

1. Чому я тут на землі?
2. Для чого Господь покликав і вибрав мене?
3. Чого я очікую у вірі тут і чого очікую там, у Небі?

Це ті питання, на які час від часу потрібно відповідати, щоб не збитися з фокусу і курсу.