Весна, сонечко та гарна погода наштовхують на деякі роздуми. Цікаво, що де є сонце й куди воно падає, там травичка зеленіша, а земля м’якіша. Але якщо подивитись під паркан, де затінок, то там ще паморозь лежить на траві, ґрунт ще дуже твердий.
Коли дивишся на все, що створив Господь, і все, що трапляється з нами – це все має своє місце та додає багато духовних роздумів. З’являється думка про те, що важливо бути там, де є це сонечко.
Євангеліє від Івана 1:4-5:
«І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.»
1 Івана 1:6-7:
«Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.»
Необхідно бути у світлі, бо саме воно буде показувати, хто є ким насправді. Апостол Павло говорить, що якщо ми кажемо, що любимо Господа і Він живе в нас, то Його світло повинно бути в нас (1 Солунян 5:4-11):
«А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві. Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються. А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння, бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили. Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!»
Тут йдеться про те, що ми – сини світла й сини дня; іншими словами, ми – Господні сини.
Дуже важливо, який ґрунт серця:
Там, де ґрунт твердий, він не може принести доброго та гарного плоду.
Євангеліє від Луки 8:5-8 розповідає притчу про сіяча:
«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»
Який же ґрунт серця в нас?
Навесні особливо помітно, що важливо бути там, де є сонце та тепло від нього, бо воно діє й на землю. Вона або змерзла, або розмерзається, має тепло, парує та готова прийняти зерно.
Якщо ми ходимо та говорими, що ми у світлі, то Бог обов’язково буде приводити нас у спілкування і до того, щоб Його свята та чиста кров очищала серця. Світло освітлюватиме всю серцеву темряву, щоб можна було не лише сказати, але й бути дітьми світла, для яких не потрібен морок ночі, бо ми живемо Христом, зі Христом і для Нього. Тому дуже важливо, яким ґрунтом є сьогодні наше серце.
Кожного дня ми маємо інший ґрунт серця. Бог промовляє і сіє Своє Слово, говорить до нас, але не завжди цей ґрунт може прийняти те зерно, а, тим більше, дати багато плоду. Тож, чи прийшла Божа весна в наші серця?
Може, не всі гадали, що доживуть до цієї весни. Деякі з наших співгромадян так і не дожили до неї…
Нехай Боже світло буде в нас і сяєтиме через нас.
Відкрийте для себе багатство мудрості та настанов в інших проповідях тієї ж категорії. Дозвольте Слову Божому підкріпити Вас у вірі!
Євангеліє від Матвія 5:14-16 наводить приклад:
«Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.»
Тут також є Божий закон: якщо ти є сином світла і маєш світло, то Боже світло в тобі не може сховатися. Воно буде проявлено в практиці дії як сина світла, матиме пряму дію через тебе. І діти світла будуть прославляти Небесного Отця; і не лише вони, а й ті, хто бачитиме те світло в нас. Нехай Божа весна і Боже світло прийдуть у життя кожного з нас, наших близьких і рідних.
Весна – прекрасний і чудовий час, коли ми бачимо, як із мертвого робиться живе, приходить життя. Те, що вчора було чорним, починає зеленіти. Усе пожухле, негарне сьогодні набуває іншого кольору.
Треба, щоб прийшла весна почуттів, Божа весна в серце. Це – наче ліки, бо всі потребують Божої милості, любові, тепла та співчуття. Нехай Боже світло розтопить кригу в серцях та засяє в житті.
Важливо бути там, де є світло. Є давня християнська пісня, яка каже: “Світи в куточку, де ти є”. Зараз українці розкидані світом через лихоліття війни і багато бажають тієї Божої весни для України та для себе.
