Псалми 89:6-9:

“Небеса прославлятимуть Твої дивовижні діла, Господи, і Твоя вірність оспівується у зібранні святих. Бо кого на небі можна зрівняти з Господом? Хто серед Божих синів уподібниться до Господа? Бог викликає трепет на Раді святих, – Він величний і грізний понад усіх, що оточують Його. Господи, Боже Сил, хто могутніший від Тебе? Господи, Твоя вірність довкола Тебе.”

Наскільки ж велична Божа вірність! Ми завжди цінуємо вірність у всіх її проявах. Ми очікуємо вірності від близьких, рідних, у церкві, від уряду. Ми багато чого очікуємо. Але коли ми досліджуємо Святе Письмо, то бачимо, що Воно говорить, перш за все, про Божу вірність, а не про вірність людей.

Наша вірність завжди має певні умови: “Я хотів би бути вірним, але…”, “Я буду вірний, якщо…”, “Я зможу бути вірним, коли…”. Через це будь-яка людина схильна втрачати вірність – у своїх обіцянках, у житті.

Бог вірний завжди і в усьому

Псалом 89:6 проголошує:

“Твоя вірність оспівується у зібранні святих”.

Це означає, що ми покликані прославляти Божу вірність, бо Він залишається вірним у всьому: у творінні, у Своїх обітницях, у кожній миті нашого життя. Його вірність залежить не від нас, а тільки від Нього самого. У Псалмах 117:1-2 сказано:

“Хваліте Господа, всі народи! Прославляйте Його, всі племена, бо велике до нас Його милосердя, а Господня істина незмінна повіки. Алілуя!”

Яка ж радість усвідомлювати, що Господня істина і Його Слово незмінні. У Псалмі 57:11 читаємо:

“бо велика, вище небес, милість Твоя, і вірність Твоя аж до хмар!”

Божу вірність неможливо виміряти, адже людська вірність змінюється під впливом обставин, емоцій, бажань. Але Божа – незмінна і непохитна.

У Псалмах 37:3-6 Давид говорить:

“Надійся на Господа і чини добро, живи на землі та зберігай вірність. Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця. Доручи Господу свою дорогу, покладайся на Нього, а Він буде діяти. Він виявить твою праведність, наче світло, і твою справедливість, наче полудень.”

Ці слова нагадують нам, що ми покликані зберігати вірність.

Наша вірність – плід Святого Духа

Наша власна вірність – це плід Святого Духа. Людина не здатна мати вірність сама по собі, бо легко піддається впливу обставин, почуттів, спокус. Тому так важливо наповнюватися Святим Духом, жити за Божим Словом і дозволяти Господу утверджувати нас у вірності.

Вдосконалення нашої вірності перед Богом

Чи можу я вдосконалювати свою вірність? – Так. Святе Письмо навчає: якщо я виявив невірність, важливо покаятися, відвернутися від цього та почати жити у вірності. Людські норми вірності змінюються, але Божа вірність незмінна, бо вона є істиною і правдою, яка існує від віку і до віку.

Святе Письмо закликає нас ділитися Божою вірністю, підтримувати тих, хто падає у цьому.

Якщо ми наповнені Його Духом, ми не можемо миритися з власною нестабільністю. Багато людей обіцяють собі бути вірними, але ця вірність часто починається “з понеділка”:

• з понеділка почну читати Біблію;
• з понеділка почну відвідувати зібрання;
• з понеділка буду робити добрі справи.

Але якщо це лише людське рішення, а не провід Святого Духа, то воно не матиме сили. І ось приходить черговий “понеділок”, а ми згадуємо, що вже давали ці обіцянки і знову залишилися невірними.

Божа вірність є основою Його престолу і повністю залежить від Нього

Щоб ми могли бути вірними, Його престол має бути в нашому серці. Він повинен бути коронований Господом нашого життя. Лише тоді Його вірність стане частиною і нашої вірності. Тільки приймаючи від Святого Духа, ми можемо уподібнюватися Христу у вірності. Як сказав апостол Павло про Христа (Євреїв 13:8):

“Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той Самий!”

Він – незмінний Господь. Нехай Його вірність спонукає кожного з нас бути вірним у пізнанні Його, у Його Слові, у виконанні своїх обітниць перед Ним, у спілкуванні з Ним і в служінні Йому. Апостол Павло наголошував своїм братам у вірі, що дуже важливо виконати те, до чого Господь нас поставив, бо ми відповідальні за це.

Господь являє Свою вірність, і Він достойний того, щоб у зібранні святих ми проголошували Його вірність, свідчили про те, як Він вірний Своєму Слову і як чинить по Своїй вірності з кожним із нас.

Господь Ісус у Євангелії від Луки 18:1-8 розповів притчу про вдову і неправедного суддю.

“Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом, кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника! А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені! І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?”